Кірієнко Іван Михайлович
Іван Михайлович Кірієнко – радянський партійний та державний діяч. Голова Мелітопольського міськвиконкому (1919-1922), начальник будівництва новочеркаського «Паровозбуду» (1932-1936), директор Харківського машинобудівного заводу ім. Т. Г. Шевченка (до 1937).
Народився в Мелітополі 31 липня 1895[1]. З 1917 року був членом ВКП(б)[2]. Брав участь у Громадянській війні, був червоним партизаном[1].
З 1919 по 1922 був головою Мелітопольського міського виконавчого комітету робітничих і сільських депутатів[3].
З 1932 по 1936 був начальником будівництва новочеркаського «Паровозбуду»[4].
1937 року працював директором Машинобудівного заводу ім. Т. Г. Шевченка у Харкові.
17 серпня 1937 року був заарештований та звинувачений в участі в антирадянській терористичній троцькістській організації правих за статтею 58 КК РРФСР, пункти 7, 8 та 11[2]. У НКВС Кірієнко катували, змусивши дати свідчення проти своїх підлеглих.
|
Рано-вранці віднесли мене до медпункту, розміщеного в одному з підвалів... За кілька хвилин сюди ж затягли закривавленого Івана Михайловича Кірієнка. Поглянувши на нього, я забув про свої рани. Почорнілий, усе обличчя в саднах і синцях, сидить на ношах, заливається сльозами і шепоче ті самі слова: «Не хочу жити, не хочу...»
Слідчий зачитав свідчення Кірієнка про те, що він завербував мене в організацію правих і наказав йому розписатися в заготовленому протоколі очної ставки. За цим свідченням, а також на підставі «свідчень» двох комсомольців... 7 грудня 1937 року був засуджений Військовою колегією Верховного Суду СРСР під головуванням Орлова до десяти років ув'язнення та п'яти років поразки у правах. |
|
— Ротфорт М. С.[5] | ||
6[2] (за іншими даними, 5[1]) грудня 1937 року Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до розстрілу. Того ж дня (6 грудня) вирок виконано[2]. Офіційно було повідомлено, що Кірієнко був засуджений на 10 років без права листування і помер 12 жовтня 1945[1].
28 вересня 1957 року реабілітований[2].
- Дружина Кірієнко Марія Гаврилівна. Заарештована через 2 місяці після арешту чоловіка. Як член сім'ї зрадника Батьківщини засуджена до 8 років виправно-трудових таборів. Відбувала термін у Темніковському ВТТ. Звільнена в 1945, реабілітована в 1957 році[6].
- ↑ а б в г Мемориал. Архів оригіналу за 31 липня 2009. Процитовано 23 квітня 2014.
- ↑ а б в г д Книга Памяти. Кириенко Иван Михайлович. Процитовано 23 квітня 2014.
Кириенко Иван Михайлович [Электронный ресурс] // База данных о жертвах репрессий Харьковской обл. (Украина) - ↑ Стенд «Керівники виконавчої влади м. Мелітополя»(укр.) в Мелитопольском городском совете.
- ↑ Руководители завода. Новочеркасский электровозостроительный завод. Музей истории завода. Архів оригіналу за 28 жовтня 2013. Процитовано 23 квітня 2014.
- ↑ Ротфорт М. С. Прелюдия ада // Колыма — круги ада. — Екатеринбург : Уральский рабочий, 1991. — 102 с.
- ↑ Кириенко Мария Гавриловна. Книга Памяти Жертв Коммунистического Террора. Все-адреса.орг. Процитовано 23 квітня 2014.
Кириенко Мария Гавриловна [Электронный ресурс] // База данных о жертвах репрессий Харьковской обл. (Украина)