Кістерний Ігор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Кістерний
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження21 березня 1987(1987-03-21)
Семенівка
Смерть14 липня 2017(2017-07-14) (30 років)
Новотошківське
Військова служба
Роки служби2016-2017
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2020

І́гор Микола́йович Кісте́рний (1987—2017) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився 1987 року в місті Семенівка (Чернігівська область). 2004-го закінив Семенівську гімназію № 2; проходив строкову службу у Збройних Силах України. В 2006—2016 роках — прикордонник відділу прикордонної служби «Семенівка», Чернігівський прикордонний загін. Виступав у складі семенівського ФК «Ревна».

2016 року підписав контракт, служив у Конотопі, від травня 2017-го — в зоні боїв; старший сержант, командир відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 13-го батальйону «Чернігів-1».

14 липня 2017 року загинув перед опівніччю поблизу села Новотошківське від потрапляння кулі снайпера терористів у серце — ДРГ противника під прикриттям вогню снайперів намагалася наблизитись упритул до українських позицій.

Похований у Семенівці — на Монаховому кладовищі.

Без Ігоря лишились мама і сестра.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 131/2020 від 7 квітня 2020 року за «самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[1]
  • 13 жовтня 2017 року на будівлі Семенівської гімназії № 2 відкрито пам'ятну меморіальну дошку на честь Ігоря Кістерного
  • Почесний нагрудний знак командира 13-го ОМПБ (квітень 2019)[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 7 квітня 2020 року № 131/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Де ми — там спокій. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 30 червня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]