Лабораторний посуд
Лабораторний посуд — частина лабораторного обладнання.
Лабораторний посуд - спеціальні та спеціалізовані ємності різного конструктивного виконання, обсягу, і виготовлені з різноманітних матеріалів, стійких в агресивних середовищах. При необхідності, лабораторний посуд володіє необхідною термостійкістю, прозорістю та іншими потрібними фізичними властивостями.
Перед застосуванням лабораторного посуду його треба добре вимити і простерилізувати (для мікробіологічних дослідів). Чистий посуд промивають проточною водою і сушать в сушильній шафі. При необхідності досягнення стерильності лабораторний посуд загортають в щільний папір і стерилізують в аеростерилі при 160-180 ° C 45-60 хв. або в автоклаві при температурі 120 ° C 20-30 хв.
За призначенням скляний посуд можна поділити на посуд загального, спеціального призначення та мірний посуд.
Посудом спеціального призначення вважають тільки той, який використовують лише з певною масою, наприклад для визначення молекулярної маси речовини.
Пробірки-вузькі циліндри з заокругленим дном.
Крім звичаних пробірок,є ще центрифужні, в тому числі, градуйовані.
Лійки використовують для переливання рідин і фільтрування.Верхній діаметр може бути 35, 55, 70, 100,150,200,250 і 300мм. Лійки для фільтрування мають кут 60° і зрізаний кінець.
Ділильні лійки використовують для розділення рідин, що не змішуються, наприклад, олії і води.
Хімічні склянки -це тонкостінні циліндри різної ємності від 10 мл до 2л.Вони можуть мати носик.Їх часто виготовляють з термостійкого скла з відповідним маркованням- матовим або білим кружечком чи квадратом
Плоскодонні колби- від 50 мо до 2л, можуть мати шліф або бути бкз нього.
Бюкси- це тонкостінні склянки з притертим горлом і скляним корком різних розмірів і форм.
Мірний посуд використовують для вимірювання об'єму рідин.
Піпетки використовують для точного вимірювання рідин.Розрізняють піпетки незливні і зливні.
Бюретки використовують для титрування. Пошириними є бюретки об'ємом 10,25 і 50 мл, а також мікробюретки.
Хімічний посуд має бути абсолютно чистий,без упевненості у цьому не можна працювати.Мити посуд потрібно зразу ж після досліду і,якщо це можливо,не відкладати на другий день.
Очищувати посуд можна різними методіми:фізичними, механічними, хімічними чи їхніми комбінаціями.
Якщо скляний посуд незабруднений смолою, жирами чи іншими нерозчинними у воді речовинами,його можна мити теплою водою, використовуючи при цьому різні мийні засоби:звичайне мило, кальциновану соду або синтетичні мийні засоби.
Скляний посуд вважається чистим, якщо на його стінках не утворюються окремі краплі і вода не залишає тоненьку плівку.
- У лабораторії мають бути банки для відходів хімічних речовин,які не можна виливати у раковину чи викидати у загальний смітник.Такі банки слід щільно закривати кришками.
- У раковину не можна виливати концентровані розчини кислот і лугів, хромову суміш,ефіри, бензин, хлороформ,отруйні речовини,металуву ртуть,металевий натрій тощо.
- Концентровані кислоти і луги перед тим,як вилити,потрібно попередньо розбавляти водою або, ще ліпше, нейтралізувати.
- Якщо нейтралізувати отруйні речовини немає можливості,то їх можна виливати у раковину лише під витяжкою.
До органічних розчинників відносять діетиловий етер, ацетон, спирти, петролейний ефір, бензин, скипидар, чотирихлористий вуглець та інші речовини. Їх використовують для відмивання посуду від смолистих речовин або інших органічних речовин, які не розчиняються у воді.Деколи для ліпшого відмивання використовують їхню пару, але робити це потрібно дуже обережно із використанням спеціальних пристроїв,оскільки всі органічні розчинники є вогненебезпечними. Використані розчинники зливають у спеціальний посід, а потім регенерують (за допомогою перегонки) або утилізують.[1]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Smithsonian Science Under Glass [Архівовано 28 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Chemistry Laboratory Glassware at About.com [Архівовано 7 лютого 2013 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Манько В.В., Гальків М.О., Клевець М.Ю.Основи техніки безпеки лабораторних робіт у фізіологічних дослідженнях:Навчальний посібник.-Львів:ЛНУ імені Івана Франка. ЛНУ імені Івана Франка. 2005. с. 135.