Координати: 48°37′8.4000000999992″ пн. ш. 29°10′44.400000099995″ сх. д. / 48.61900° пн. ш. 29.17900° сх. д. / 48.61900; 29.17900
Очікує на перевірку

Ладижинська діброва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заповідне урочище «Ладижинська діброва»
Державний знак урочища у березні 2017
Державний знак урочища у березні 2017
Державний знак урочища у березні 2017
48°37′8.4000000999992″ пн. ш. 29°10′44.400000099995″ сх. д. / 48.61900° пн. ш. 29.17900° сх. д. / 48.61900; 29.17900
Країна Україна
РозташуванняУкраїна Україна
Вінницька область,
Гайсинський район
Найближче містос. Оляниця
Площа62 га
Засновано1983 р.
ОператорДП Гайсинський Держлісгосп
Ладижинська діброва. Карта розташування: Вінницька область
Ладижинська діброва
Ладижинська діброва (Вінницька область)
Мапа

Ладижинська діброва — заповідне урочище, розташоване на території Тростянецької громади Гайсинського району Вінницької області (Ладижинське лісництво кв. 39, діл.3, кв. 40, діл. 1). Оголошене відповідно до Рішення облвиконкому № 384 від 18.08.1983 р.

За фізико-географічним районуванням України ця територія належить до Бершадського району області Подільського Побужжя Дністровсько-Дніпровської лісостепової провінції Лісостепової зони. Характерною для цієї ділянки є розчленована глибокими долинами лесова височина з сірими опідзоленими ґрунтами. З геоморфологічної точки зору описувана територія являє собою підвищену ерозійно-акумулятивно-денудаційну сильнохвилясту рівнину.

Клімат території є помірно континентальним. Для нього характерне тривале, нежарке літо, і порівняно недовга, м'яка зима. Середня температура січня становить -6,5°… -6°С. липня +19°…+19,5°С. Річна кількість опадів становить 500—525 мм.

За геоботанічним районуванням України ця територія належить до Європейської широколистяної області, Подільсько-Бесарабської провінції Вінницького (Центральноподільського) округу.

Територія урочища являє собою ділянку високопродуктивних еталонних дубово-ясеневих насаджень віком понад 90 років із запасом деревини близько 290 куб.м/га.

Такі лісові угрупування характерні для низькокарбонатних регіонів з сірими лісовими ґрунтами. У складі травостану зростають як звичайні неморальні види, такі як копитняк європейський, зірчатка лісова, маренка пахуча, зеленчук жовтий, так і світлолюбиві субсередземноморські види, такі як підмаренник, перлівка ряба, купина лікарська, осока Мікелі, а також світлолюбиві види лук, узлісь та лісових галявин, такі як дзвоники розлогі, полуниця лісова, вероніка дібровна і лікарська, ломиніс прямий.

В складі флори урочища є також види, занесені в Червону книгу України: лілія лісова, коручка чемерниковидка, зозулині сльози яйцеподібні. Є також популяції малопоширених на Поділля видів, таких як арум Бессера, ряст Марщалла.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Заповідні об'єкти Вінниччини. — Вінниця: Велес, 2005. — 104 с.+ 28 с. іл.
  • Наукове обґрунтування. Автори: Спеціалісти відділу заповідної справи Держуправління екобезпеки у Вінницькій області Магденко Л. В., Царенко Н. В.