Ларрі Еванс
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (жовтень 2016) |
Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
Ларрі Еванс | |
---|---|
англ. Larry Melvyn Evans | |
Народився | 22 березня 1932[2][3] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[2] |
Помер | 15 листопада 2010[1][2][3] (78 років) Рено, Невада, США |
Країна | США |
Діяльність | шахіст, журналіст, письменник-документаліст |
Знання мов | англійська[4] |
Ларрі Мелвін Еванс (22 березня 1932 — 15 листопада 2010) — американський шаховий гросмейстер, шаховий літератор і журналіст. Він п'ять разів вигравав чемпіонат США з шахів і чотири рази — відкритий чемпіонат США з шахів. Вів спільну шахову колонку і написав сам, або в співавторстві, понад 20 шахових книг.
Еванс народився в Мангеттені 22 березня 1932 року. У 14 років поділив 4-5-е місця на чемпіонаті Marshall Chess Club. Наступного року впевнено виграв його, ставши наймолодшим чемпіоном цього клубу до тоді. Також він поділив 2-е місце на чемпіонаті США серед юніорів, про що було написано у вересневому номері журналу Chess Review 1947 року. В 16 років узяв участь у чемпіонаті США 1948, поділивши там 8-е місце[5]. Поділив 1-е місце з Артуром Бісґаєром на чемпіонаті США серед юніорів 1949 року. До 18 років Еванс виграв чемпіонат Штату Нью-Йорк, а також індивідуальну золоту медаль на шаховій олімпіаді 1950 у Дубровнику. На ній він набрав 90 відсотків очок (8 перемог і 2 нічиї) на 6-й шахівниці і поділив 1-е місце з югославом Браславом Рабаром в абсолютному заліку[6].
1951 року Еванс уперше виграв чемпіонат США, випередивши Самуеля Решевського, який поділивr 3–4-е місця на чемпіонаті світу 1948[7]. Наступного року вдруге став чемпіоном, здолавши в титульному поєдинку Германа Стейнера[8]. Він вигравав національний чемпіонат ще тричі: в 1961–62, 1967–68[9] і 1980 (поділив першість із Волтером Брауном і Ларрі Крістіансеном[10][11][12].
1952 року ФІДЕ присудила Евансу звання міжнародного майстра, а в 1957 році гросмейстера. 1956 року державний департамент США призначив його «шаховим послом».
Еванс грав добре на багатьох змаганнях у США в 1960-70-х роках, але нечасто брав участь у міжнародних змаганнях за кордоном і менш успішно. Вигравав відкритий чемпіонат США в 1951, 1952, 1954 (поділив першість з Артуро Помаром, але виграв звання на тай-брейку), 1971 (поділив першу сходинку з Волтером Брауном). Крім того виграв перший турнір Lone Pine International 1971 року[13].
Представляв США на восьми олімпіадах впродовж 26 років. Виграв індивідуальну золоту медаль 1950, срібну — 1958 і бронзову — 1976. Крім цього допоміг команді загалом здобути золоті нагороди 1976 і срібло 1966[14][15][16].
Серед його найкращих результатів за кордоном дві перемоги на відкритому чемпіонаті Канади: 1956 року в Монреалі та 1966-го в Кінгстоні. 1975 року поділив 1-2-е місця в Портімау на турнірі Portugal International[17], 1967-го 2-3-є з чемпіоном світу Тиграном Петросяном, позаду Яна Гейна Доннера у Венеції[18]. Однак його перша і остання спроба в циклі чемпіонату світу закінчилась 14-м місцем (10/23) на міжзональному турнірі 1964 в Амстердамі[19].
Еванс ніколи більше не брав участь в чемпіонському циклі і зосередився на допомозі своєму співвітчизникові Боббі Фішеру під час його підготовки до матчу за світову шахову корону. Він був секундантом Фішера в кандидатських матчах, завдяки яким той здобув право зіграти у матчі 1972 року проти Бориса Спаського, але не був секундантом у самому матчі після суперечки з Фішером.
15 листопада 2010 року Еванс помер в місті Рено, штат Невада, від ускладнень після операції жовчного міхура.[20][21][22]
- What's the Best Move? (1995). ISBN 0-671-51159-9.
- The 10 Most Common Chess Mistakes (1998). ISBN 1-58042-009-5.
- How Good Is Your Chess? (2004). ISBN 1-58042-126-1.
- New Ideas in Chess (1958). Pitman. ISBN 0-486-28305-4 (1984 Dover edition). Revised edition in 2011, Cardoza Publishing, ISBN 978-1-58042-274-1.
- Modern Chess Brilliancies (1970). Fireside Simon and Schuster. ISBN 0-671-22420-4.
- Modern Chess Openings (1965). 10th edition, revised by Larry Evans, edited by Walter Korn. Pitman Publishing.
- Evans on Chess (1974). Cornerstone Library.
- This Crazy World of Chess (2007). Cardoza Publishing. ISBN 1-58042-218-7.
Шаблон:Algebraic notation Ця гра проти майбутнього гросмейстера Деніела Янофскі, була першою перемогою Еванса проти зазначеного гравця:
- Даніель Янофскі–Ларрі Еванс, U.S. Open 1947;[23] Alekhine Defence (ECO B05)
1.e4 Nf6 2.e5 Nd5 3.d4 d6 4.Nf3 Bg4 5.h3 Bxf3 6.Qxf3 dxe5 7.dxe5 e6 8.a3 Nc6 9.Bb5 Qd7 10.c4 Nde7 11.0-0 Qd4 12.Bg5 a6 13.Bxe7 axb5 14.Bxf8 Rxf8 15.cxb5 Nxe5 16.Qe2 0-0-0 17.Nc3 Ng6 18.Rad1 Qe5 19.Qc2 Rxd1 20.Rxd1 Rd8 21.Rc1 Nf4 22.Kh1 Qh5 24.Kh2 Rd3 25.f3 (see diagram) 25…Rxf3! 26.Rd1 Nxh3! 27.gxf3 Nf2+ 28.Kg3 Qh3+ 29.Kf4 Qh2+ 30.Ke3 0–1
У своїй книзі «Modern Chess Brilliances» Еванс перерахував чотири з його власних перемог:
- Evans vs. Berger, 1964 [Архівовано 29 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Evans vs. Blackstone, 1965 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Evans vs. Zuckerman, 1967, U.S. Championship
- Koehler vs. Evans, 1968, U.S. National Open
- ↑ а б http://main.uschess.org/content/view/10820/608
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #140956859 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ William Lombardy and David Daniels, U.S. Championship Chess, David McKay, 1975, pp. 33–36. ISBN 0-679-13042-X.
- ↑ Árpád Főldeák, Chess Olympiads 1927—1968, Dover Publications, 1979, pp. 181, 183. ISBN 0-486-23733-8.
- ↑ William Lombardy and David Daniels, U.S. Championship Chess, David McKay, 1975, pp. 37–39. ISBN 0-679-13042-X.
- ↑ William Lombardy and David Daniels, U.S. Championship Chess, David McKay, 1975, p. 40. ISBN 0-679-13042-X.
- ↑ Strawberry Open (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2017. Процитовано 21 серпня 2015.
- ↑ William Lombardy and David Daniels, U.S. Championship Chess, David McKay, 1975, pp. 54–56, 69–71. ISBN 0-679-13042-X.
- ↑ Chess Informant, Volume 30, Šahovski Informator, 1981, p. 290.
- ↑ Larry Christiansen, 1980 U.S. Championship, Chess Enterprises, Inc., 1980, pp. 6, 108. ISBN 0-931462-09-6.
- ↑ John Grefe and Dennis Waterman, The Best of Lone Pine: The Louis D. Statham Chess Tournaments 1971—1980, R.H.M. Press, 1981, pp. 38, 42. ISBN 0-89058-049-9 ISBN 4-87187-816-3.
- ↑ Árpád Főldeák, Chess Olympiads 1927—1968, Dover Publications, 1979, pp. 181–83, 198—202, 264–69, 311–15, 358–64, 383–89. ISBN 0-486-23733-8.
- ↑ R.D. Keene and D.N.L. Levy, Siegen Chess Olympiad, CHESS Ltd., 1970, p. 214.
- ↑ R.D. Keene and D.N.L. Levy, Haifa Chess Olympiad 1976, The Chess Player, 1977, pp. 63–78. ISBN 0-906042-02-X, ISBN 978-0-906042-02-1
- ↑ Chess Informant, Šahovski Informator, Volume 20, 1976, p. 263.
- ↑ Chess Informant, Šahovski Informator, Volume 4, 1968, p. 282.
- ↑ B.M. Kazic, International Championship Chess: A Complete Record of FIDE Events, 1974, pp. 167–68. ISBN 0-273-07078-9.
- ↑ USCF: Eulogy. Архів оригіналу за 3 серпня 2015. Процитовано 21 серпня 2015.
- ↑ Chessbase: Eulogy. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 21 серпня 2015.
- ↑ McLain, Dylan Loeb (17 листопада 2010), Larry Evans, Chess Champ, Dies at 78, The New York Times, архів оригіналу за 10 квітня 2017, процитовано 21 серпня 2015
- ↑ Yanofsky vs. Evans, 1947 [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Chessgames.com
- Партії [1] в базі Chessgames
- Larry Evans download 419 of his games in PGN format
- http://www.worldchessnetwork.com/English/chessNews/evans/bio.php [Архівовано 31 жовтня 2005 у Wayback Machine.]
- The Facts About Larry Evans [Архівовано 11 серпня 2015 у Wayback Machine.] critical article by Edward Winter
- Not Quicker Than the Mind's Eye response to Winter article by Larry Parr
- Grandmaster Larry Evans On Bobby Fischer [Архівовано 20 червня 2014 у Wayback Machine.] Chessville.com, July 30, 2004
- OlimpBase [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Interview with GM Larry Evans
- The United States Chess Federation eulogy [Архівовано 3 серпня 2015 у Wayback Machine.]