Ларс Алін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ларс Алін
швед. Lars Ahlin
Народився4 квітня 1915(1915-04-04)[1][2][…]
Сундсвалль, Вестерноррланд, Швеція[2]
Помер11 березня 1997(1997-03-11)[3][4] (81 рік)
Стокгольм, Швеція
ГромадянствоШвеція Швеція
Діяльністьпрозаїк
Мова творівшведська
Роки активності19431996
У шлюбі зGunnel Ahlind[2]
ДітиPer Ahlind
Нагороди

CMNS: Ларс Алін у Вікісховищі

Ларс Алін (швед. Lars Ahlin; 4 квітня 1915, Сундсвалль, Швеція — 10 березня 1997, Швеція) — шведський письменник-прозаїк, лауреат численних премій та нагород.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ларс Алін народився у бідняцькому районі Сундсвалля і був наймолодшим серед семи братів та сестер. У віці трьох років Ларс з сім'єю переїхав до Стокгольма, де мати залишила родину заради відносин з іншим чоловіком. На новому місці діти мали піклуватися про себе самостійно через те, що батько Густаф Алін працював барабанщиком і тривалий перебував далеко від дому. Коли хлопчику було сім років, батько одружився з матір'ю-одиначкою Тіною Якубссон, що також мала двох синів та жила у Сундсваллі. Ларс ненадовго повернувся до рідного міста, проте невдовзі знову відбув до столиці.

Ларс Алін залишив школу у віці 13 років, здобувши лише початкову освіту, через потребу працювати заради сім'ї. З 1933 по 1935 рік Ларс навчався в училищі. У 1943 році він дебютував як письменник із твором Tåbb med manifestet. Стилістично різноманітні романи Аліна зробили його одним з найпопулярніших авторів післявоєнної шведської прози. У його творах вміло поєднувався пафос та гострий народний гумор, критики часто порівнювали Аліна з Федором Достоєвським та Томасом Манном.

У 1944 році Ларс отримав престижну літературну премію газети «Свенска даґбладет», а два роки потому одружився з Гуннель Алін, шведською письменницею, у співавторстві з якою він написав не одну книгу. У 1969 році Ларс отримав звання почесного професора університету в Умео. Серед інших заслуг та нагород варто відзначити отримання Скандинавської премії Шведської академії у 1995.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Tåbb med manifestet (1943)
  • Inga ögon väntar mig (1944)
  • Min död är min (1945)
  • Storm kring Ahlin (1945, літературні дискусії)
  • Om (1946)
  • Jungfrun i det gröna (1947)
  • Fångnas glädje (1947, новели)
  • Egen spis (1948)
  • Lekpaus (1948)
  • Eld av eld (1949)
  • Huset har ingen filial (1949)
  • Ung man med manifest (1951)
  • Fromma mord (1952)
  • Kanelbiten (1953)
  • Stora glömskan (1954)
  • Kvinna, kvinna (1955)
  • Natt i marknadstältet (1957)
  • Gilla gång (1958)
  • Nattens ögonsten (1958, ілюстровано Гоканом Бондсом)
  • Bark och löv (1961)
  • Hannibal Segraren (1982, разом з Гуннель Алін)
  • Tal på Övralid 1983, (1983)
  • Sjätte munnen (1985)
  • Vaktpojkens eld (1986, новели)
  • Din livsfrukt (1987)
  • 4 pjäser (1990)
  • De sotarna! De sotarna! (1990)
  • Det florentinska vildsvinet (1991)
  • Estetiska Essayer (1994)
  • Sjung för de dömda! (1995)
  • Breviarium (1996, ессе)
  • Landsatt per fallskärm (2002)
  • Som guld i glöd (2007)

Нагороди

[ред. | ред. код]

У списку перераховано лише деякі з нагород письменника.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Профіль письменника (швед.) . «Albert Bonniers Förlag». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
  • Бібліографія письменника (англ.) . «Libris». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
  • Спільнота Ларса Аліна (швед.) . Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
  • Профіль письменника (швед.) . «Länsbiblioteket Västernorrland». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 2 березня 2013.