Юхан Борген
Юхан Борген | ||||
---|---|---|---|---|
норв. Johan Collett Müller Borgen | ||||
Псевдонім | Mumle Gåsegg | |||
Народився | 28 квітня 1902[1][2][…] Християнія[d], Норвегія | |||
Помер | 16 жовтня 1979[1][2][…] (77 років) Hvalerd, Естфолл, Норвегія[5] | |||
Країна | Норвегія[6][7][8] | |||
Діяльність | письменник, літературний критик, журналіст, драматург, публіцист, критик, прозаїк-романіст, новеліст | |||
Роки активності | з 1925 | |||
У шлюбі з | Annemarta Borgend[9] | |||
Діти | Brett Borgend і Ane Borgend[9] | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Юхан Борген у Вікісховищі | ||||
Юхан Борген (норв. Johan Borgen; 28 квітня 1902, Християнія — 16 жовтня 1979) — норвезький письменник.
Син адвоката. Літературну діяльність почав, як журналіст. Збірники «Спостереження і заперечення» («Betraktninger og anfektelser», під псевд. Мумле Госегг, 1932) і «60 Мумле Госегг» («60 Mumle Gåsegg», 1936), направлені головним чином проти суспільного лицемірства, принесли Боргену репутацію одного з найкрупніших гумористів Норвегії.
Перший роман Боргена «Підбиваючи підсумки» («Når alt kommer til alt», 1934) зображає рефлектуючого інтелігента. В п'єсах 30-х рр. «Конторшеф Лі» (1936), «Поки ми чекаємо» (1938) та ін. Борген показав себе майстром психологічного аналізу.
Під час 2-ї Світової війни емігрував у Швецію, де написав «Літа немає і не буде» («Ingen sommer», Стокгольм, 1944, в Осло вид. в 1946) про настрої норвезької інтелігенції під час окупації. В романі «Стежка кохання» (1946) Борген засуджує пасивність частини інтелігенції, ворожої до фашизму. В трилогії «Маленький лорд» («Lillelord», 1955), «Темні води» («De mørke kilder» ,1956) и «Тепер йому не втекти» («Vi har ham nå», 1957) найвідомішому його творі, показане формування, розвиток та крах особистості головного героя. В романі «Я» («Jeg», 1959) Борген віддав шану методу фрейдистського психоаналізу.
- Dager på Grini, [Oslo], 1945;
- Noveller i utvalg. 1936—1961, Oslo, 1961;
- Blåtind, Oslo, 1964;
- Ord gjennom år. Essays, Oslo, 1966;
- Trær alene i skogen, Oslo, 1969.
- Суриц Е., Заключительная часть трилогии Боргена, «Иностранная литература», 1958, № 8;
- Houm Ph., Norges litteratur fra 1914 til 1950 årene, Oslo, 1955;
- Nag М., J. Borgen — ord-kunstner og kjemper, «Friheten», 1962, 4 mai.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Nationalencyklopedin — 1999.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica, 1968.
- ↑ http://www.worldatlas.com/webimage/countrys/europe/norway/nofamous.htm
- ↑ http://www.infoplease.com/encyclopedia/entertainment/norwegian-literature.html
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
- ↑ а б Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
- Борген Юхан // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 163. — ISBN 966-692-578-8.