Ласло Секей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ласло Шекелі)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ласло Секей
Особисті дані
Народження 1910(1910)
  Будапешт, Австро-Угорщина
Смерть 27 листопада 1969(1969-11-27)
  Робекко-Павезе
Громадянство  Угорщина
Позиція півзахисник
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
? Австрія «Хакоах» (Відень)
? Італія «Лечче»
? Бразилія «Жувентус Сан-Паулу»
? Бразилія «Флуміненсе»
? Угорщина Угорщина (мол.)
1949–1950 Італія «Верона»
1950 Ізраїль Ізраїль
1951–1953 Туреччина «Фенербахче»
1953–1954 Туреччина «Галатасарай»
1954 Бразилія «Греміо»
1956–1957 Туреччина «Фенербахче»
1957 Туреччина Туреччина
1957–1958 Туреччина «Адалет»[tr]
1958 Туреччина «Емнієт»[tr]
1958 Туреччина «Вефа»
1958 Туреччина «Бейкозспор»[en]
1959 Туреччина «Карагюмрюк»
1960–1961 Туреччина «Фенербахче»
? Італія «Венеція»
1963–1965 Італія «Палермо»
1965–1967 Італія «Алессандрія»
1967–1968 Італія «Модена»
1968–1969 Угорщина «Альбенга»

** Тільки на посаді головного тренера.

Ласло Секей (угор. László Székely, 1910, Будапешт — 27 листопада 1969, Робекко-Павезе) — угорський футбольний тренер.

Він пропрацював велику частину своєї тренерської кар'єри в Туреччині і, завдяки його досягненням, є одним з найвидатніших тренерів у турецькому футболі взагалі і для «Фенербахче» зокрема[1]. З цим клубом він був двічі чемпіоном Стамбулу і виграв національний чемпіонат у 1961 році. Крім того недовго керував і національною збірною країни. На завершенні кар'єри тренував в Італії, де і загинув в результаті ДТП.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Народився в Будапешті в родині угорського політика і дипломата[2]. У віці 15 років він став гравцем клубу «Орадя» з однойменного прикордонного міста в Румунії. Потім він повернувся в 1929 році на батьківщину і почав свою військову службу. У зв'язку з початком Другої світової війни його військова служба продовжилася до 1941 року. Після звільнення з військової служби він почав грати за МТК (Будапешт), де виступав протягом наступних п'яти років і закінчив ігрову кар'єру влітку 1946 року[2].

Розпочав свою тренерську кар'єру у австрійському клубі «Хакоах» (Відень)[2]. Потім він переїхав в Італію і працював з «Лечче» як головний тренер, після чого тренував бразильські клуби «Жувентус Сан-Паулу» і «Флуміненсе», а також працював з молодіжною збірною Угорщини[2].

У сезоні 1949/50 Ласло знову почав працювати в Італії і керував «Вероною», а в кінці 1959 року недовго тренував збірну Ізраїлю, якою керував у двох товариських матчах[3].

З весни 1952 року він почав працювати в Туреччині, осівши у Стамбулі. На той момент в Туреччині не було загальнонаціональної футбольної ліги. Натомість у великих містах, таких як Стамбул, Анкара та Ізмір, існували окремі регіональні ліги, серед яких найбільш престижна була саме Стамбульська професійна ліга. У сезоні 1952 року з «Фенербахче» Секей закінчив на 3 місці в таблиці[4][5], а у наступному сезоні 1952/53[en] клуб під керівництвом угорця виграв турнір[2]. Після цього успіху Секей зажадав від представників «Фенербахче» нового сезону з набагато більшою зарплатою[6], але керівництво клубу ухвалило рішення відмовитись від послух Ласло[7].

Сезон 1953/54 Секей мав розпочати зі стамбульським клубом «Емнієт»[tr][8]. Через кілька днів після цієї угоди «Галатасарай» зробив пропозицію угорцю і той, незважаючи на обіцянку «Емнієту», погодився тренувати «червоно-жовтих»[9]. Втім тут він працював тільки три місяці і покинув клуб після того, як він мав кілька суперечок з клубними чиновниками[6].

1954 року вирушив до Бразилії, де тренував місцевий «Греміо»[6], але потім повернувся до Туреччини, де перед сезоном 1956/57[en] вдруге очолив «Фенербахче» і вдруге став з командою чемпіоном Стамбулу, на цей раз обійшовши свій колишній клуб «Галатасарай» лише за кращою різницею м'ячів.

1957 року Секей називався пресою як новий головний тренер збірної Туреччини[10], яку він офіційно очолив у березні і працював до кінця року, здобувши за цей час дві перемоги, одну нічию і зазнавши однієї поразки[11] . Покинувши посаду він очолив «Адалет»[tr], але не закінчивши і перший сезон 1957/58 у лютому 1958 року очолив аутсайдера ліги «Емнієт»[tr][12], втім не зумів покращити ситуацію, і, зайнявши останнє місце, клуб вилетів з чемпіонату, а Ласло покинув команду. Через кілька днів після цього угорець був представлений новим тренером клубу «Вефа»[12], але вже наприкінці листопада 1958 року він був звільнений з посади. У грудні того ж року він прийняв стамбульський «Бейкозспор»[en], однак пішов у відставку через кілька днів.

У липні 1959 року він був представлений новим головним тренером стамбульського клубу «Карагюмрюк»[12]. На початку того року у країні нарешті була створена загальнонаціональна Міллі-Ліга, перший розіграш якої проходив з лютого 1959 по червень 1959 року. Секей зайняв з командою 5-те місце у своїй групі, а на початку сезону 1959/60 він пропустив через хворобу своєї доньки кілька тренувальних занять своєї команди. Коли офіційні особи клубу виявили, що Секей насправді замість догляду за донькою підпрацьовує менеджером у нічному клубі, вони розірвали контракт з угорцем у вересні 1959 року[12].

По ходу того ж сезону Ласло втретє очолив «Фенербахче», замінивши співвітчизника Ігнаца Мольнара[12]. З командою він став віце-чемпіоном Туреччини, закінчивши сезон позаду заклятого суперника «Бешикташа», а вже наступного сезону 1960/61 команда Секея таки виграла титул національного чемпіона. Після тріумфу угорець залишався головним тренером у «Фенербахче» до наступної зимової перерви, але в січні 1962 року його замінив Недждет Ердем.

Після цього Ласло поїхав до Італії, де очолив «Венецію», а в 1963 році прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Палермо» з Серії Б, залишивши клуб зі столиці Сицилії 1965 року. У 1965—1967 роках він керував «Алессандрією», а в сезоні 1967/68 тренував «Модену», обидва клуби також грали у другому за престижністю дивізіоні Італії.

У 1969 році він був призначений головним тренером «Альбенги»[it], але вже 27 листопада 1969 року потрапив у автомобільну аварію на трасі Вогера—П'яченца біля містечка Робекко-Павезе і помер в результаті травм у віці 59 років[13][14]. У нього залишилась дружина і двоє дітей.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Фенербахче»: 1960/61
«Фенербахче»: 1952/53, 1956/57

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Tanino, Pastonesi Marco, Troja. Sangue, fisico ed egoismo. archiviostorico.gazzetta.it. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 22 січня 2019.
  2. ↑ а б в г д 25. Februar 1953, Milliyet, S. 5: "1952-53 Profesyonel Küme Şampiyonu Fenerbahçe"
  3. ↑ Israel Official Games 1948-1959. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 21 січня 2019.
  4. ↑ 16. August 1952, Milliyet, S. 5: "Fenerbahçe'nin bu seneki Profesyonel futbolcuları"
  5. ↑ 10. Februar 1953, Milliyet, S. 5: "Fenerbahçe antrenörü Székely 8000 lira prim alacak"
  6. ↑ а б в 20. Januar 1960, Milliyet, S. 6: "Székely kimdir?"
  7. ↑ 29. September 1953, Milliyet, S. 5: "Szekelly hâdisesi nihayet sona erebildi"
  8. ↑ 5. Oktober 1953, Milliyet, S. 5: "Szekelly Emniyete antrenör oldu"
  9. ↑ 8. Oktober 1953, Milliyet, S. 5: "Kısa Spor Haberleri"
  10. ↑ A Milli Takım Teknik Direktörleri TFF. www.tff.org. Архів оригіналу за 3 серпня 2011. Процитовано 22 січня 2019.
  11. ↑ tff.org: "MİLLİ TAKIM TEKNİK DİREKTÖRLERİ" [Архівовано 3 серпня 2011 у Wayback Machine.] (aufgerufen am 6. Juli 2014)
  12. ↑ а б в г д 20. Januar 1960, Milliyet, S. 5: "Székely kimdir?"
  13. ↑ 'Mandula', Izrael sikerkapitánya. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 22 січня 2019.
  14. ↑ Il trainer ungherese Székely muore in un incidente d'auto. La Stampa. 28 novembre 1969. Процитовано 4 marzo 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ласло_Секей&oldid=40846781