Ластович Олексій Юрійович
| Олексій Ластович Ластович Олексій Юрійович | |
|---|---|
 Головний сержант | |
| Загальна інформація | |
| Смерть | 21 квітня 2022 м. Маріуполь Донецької області (загинув у ході російського вторгнення в Україну 2022 року) |
| Національність | українець |
| Псевдо | «Кречет» |
| Військова служба | |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  МВС України |
| Рід військ |  Національна гвардія |
| Формування |  Полк «Азов» |
| Війни / битви | Російсько-українська війна |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Олексій Юрійович Ластович — головний сержант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Олексій Ластович служив у Державній прикордонній службі у селищі Новотроїцьке на Донеччині. У 2020 році перевівся у полк «Азов» Національної гвардії України в селищі Ялта Донецької області, що поблизу Маріуполя. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну разом з азовцями перебував на передовій. Олексій Ластович загинув 21 квітня під час бойових дій на «Азовсталі» від пострілу ворожого снайпера у грудну клітку, який навиліт пробив дві пластини бронежилета. Тіло залишалось в окупованому Маріуполі. Після ідентифікації,[1] Олексія Ластовича поховали у Запоріжжі 25 серпня 2023 року [2][3][4][5][6][7][8].
Познайомився з кінологинею Тетяною Ластович (донькою Наталії Луговської), яка також, як і він працювала кінологинею у Державній прикордонній службі. Одружилися в 2018 році. У шлюбі народилося двоє дітей — донька Вікторія (нар. 2020) та син Ілля (народився у травні 2022 року — за два тижні після смерті батька)[5][8].
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9].
- ↑ “Як же довго я тебе шукала”. Загиблий “Кречет” повертається додому, мама “Ромашка” – ще ні. Новинарня. 25 серпня 2023.
- ↑ Бугайченко, Каріна (26 травня 2022). "Азовсталь — місце, де українці ще раз показали, що вони — сталеві" — історія дружини загиблого "азовця". Суспільне Новини (укр.). Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ Жінка, яка настільки любила Україну, що віддала найцінніше – свою дитину, а потім своє життя. Як загинула психологиня “Азову” Наталія Луговська. Ехо Червонограда (укр.). Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ Карбунар, Надія (7 жовтня 2022). Втратила на війні сина, зятя і загинула сама. Історія психологині «Азова» Наталії Луговської. Главком (укр.). Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ а б Бабуся “Азову”: хоч би кісточки їхні привезли…. Новинароня (укр.). 7 липня 2022. Процитовано 18 листопада 2022.
- ↑ Терещук, Галина (12 травня 2022). Втратила сина, зятя і сама загинула на війні. Історія психолога полку «Азов» Наталії Луговської із Червонограда. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ У МАРІУПОЛІ ЗАГИНУЛА ПСИХОЛОГИНЯ ПОЛКУ «АЗОВ» І МАМА ВОЇНА НАТАЛІЯ ЛУГОВСЬКА. Твоє місто (укр.). 5 травня 2022. Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ а б З пологового будинку виписали жінку, яка на війні втратила маму, чоловіка та брата. varta1.com.ua (укр.). 14 травня 2022. Процитовано 26 листопада 2022.
- ↑ Ковкрак, Нава, Варшинін та інші: президент нагородив гвардійців і поліцію з Маріуполя. 45 – посмертно. Новинарня (укр.). 18 травня 2022. Процитовано 26 грудня 2022.
- Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 343/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |