Левченко Сергій Прокопович
| Левченко Сергій Прокопович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 9 січня 1954 Черкаси | |||
| Помер | 13 червня 2019 (65 років) Черкаси | |||
| Громадянство |  СРСР →  Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет, прозаїк, перекладач | |||
| Alma mater | Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
|
| ||||
«У чому сенс життя?
Може, у тому,
Щоб не задавати собі таких питань?»
—Сергій Левченко, «Видіння»[а]
Про сенс життя я думав в тишині,
А ти своєї: «Любиш ти чи ні?»
Я розізлився: «Жінко, перестань!
Не задавай мені дурних питань!»
Наталя Горішна, «Нові пародії»[1]
Ле́вченко Сергі́й Про́копович (9 січня 1954 — †13 червня 2019) — український поет, прозаїк, перекладач, член НСПУ з 16.05.1995 р., борець за незалежність України, один із засновників Народного Руху на Черкащині.
Народився, жив, любив, творив, помер у Черкасах.
[2].
Левченко Сергій Прокопович народився 9 січня 1954 у м.Черкаси. Закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту. Писав у стилях: аванґард, модерн, постмодерн. Є автором 21-ї книги. Друкувався як у міцевій періодиці, так і в республіканській, а також в Естонії: журнали "Таллінн" та "Pikker", міжнародному журналі "Склянка Часу*Zeitglas". Заснував літгурт "Оратанія", журнал "Апостроф". Його твори публікувалися у колективних збірках авангардного спрямування 90-х років «Боже, ми вільні» (разом із такими авторами як М. Бабак, І. Лавріненко та Є. Найден) та «Доба туманів» (М. Бабак, І. Лавріненко, Є. Найден та М. Воробйов)[3]. Його твори також публікувалися у збірці «Urbis et Vicus» (Канів, 2011)[4], "Антологія сучасної новелістики та лірики України" (Канів, 2015).C.П. Левченко є автором численних перекладів з естонської, російської та польської мов.
Працював директором, головним редактором видавництва " Сіяч".
Член Національної спілки письменників України з 1995 року.[3].
Батько поетеси Анни Левченко.
Помер письменник 13 червня 2019 року. Похований у Черкасах на міському кладовищі №7.
Поезія, проза, п’єси, поетичний переклад:
- „Бачення”, 1992,
- „Видіння”, 1993,
- „Іуда”, 1993 (оповідання і п’єси),
- „Хвала пітьмі”, 1994,
- „Тло світла”, 1994,
- „Присутність другого”, 1997,
- „Листя золота колекція”, 1999,
- „Перетерпіти й зберегти”, 2006,
- „23 вірші і 2 оповідання”,
- „Усе любов” (вибране), 2010, (повісті „Настигнуті”, „Помста”, романи „Шлях зерна”, „А жорна мелють”),
- „Під прапором неба”, 2011,
- „Оплакування дощу”, 2011,
- „Завтра починається вранці”, 2012,
- „І знову осінь...” (з Анною Левченко), 2013,
- „Усе”, 2014 (поезія, проза),
- „Вечірнє шосе”, 2014 (поезія, проза),
- „Зачекай, моє серце”(роман)/„Крик дерев на горизонті”(поезія) (у співавторстві з Анною Левченко) 2015,
- „Квиток до Загреба”(роман), „Кохаю...”(лірика)/ „Я бачу” (лірика) (у співавторстві з Анною Левченко), 2016,
- „Натовп самотніх” (есеї, поезія) (у співавторстві з Анною Левченко), 2016,
- „Башкіни, або прожити вперед” (роман, новели, поезія) (у співавторстві з Анною Левченко), 2017,
- „Сірий камінь” (роман, вірші, переклади, п'єса) (у співавторстві з Анною Левченко), 2019.
З майбутньої книги:
Пишу давно. Виробив свій стиль і тон. А от серце налаштувати ніяк не вдається. Одне слово – ґранж. Можу посеред ночі сісти в ліжкові і годину чи більш читати, вірніше виголошувати із заплющеними очима цілі лекції. Тематика – розмаїта. Це і розселення арійців на Сході: від кушанів і тохарців в Середній Азії до айнів на Далекому Сході, й імперські амбіції Київської Руси набагато раніше до неіснуючої Росії, або чому індіанці півдня Америки розмовляють угро-фінським діалектом, як якісь естонці, чи чому чоловіки ліпше грають в шахи, аніж жінки, або про творчість Хуарреса, Гандке чи Лишеги. Теми вічної анархії в Україні і вічної романтики теж не чужі мені. Такий ґанж /не ґранж/ з’явився в моїй психіці після смерти дочки.
/уривок з повісті/
З нових поезій
БУВ нема саду
Я з невідомої прийшов країни,
Де все мені і знано, і відомо.
Там зріз болота невловимий,
Драбина тягнеться до дому.
Агонія Христа так, безкінечна,
І воскресіння буде тут, в саду…
Мене хтось взяв за плечі:
- З Тобою, Вчителю, піду.
28.09.16 р.
ІСУС, СОКРАТ, ЦИКУТА
Ви заснули тоді, в саду, а Він вас просив не спать. Він і зараз висить отам, а ми всі спимо, спимо…
Ми у черзі стоїмо до хреста,
Може, й нас колись приб’ють.
Може, виженуть наші міста,
Як філософа травою уб’ють.
29.09.16 р.
РАНКОВА ПРОБІЖКА
М. Б.
Біжу все по стрічці Мьобіуса,
Як старий тротуаром пес.
Геть забув я пахощі крокуса
І вершини альпійських мес.
А іще помирать не хочеться,
Телефонні б дзвінки почуть.
І алмаз у вугілля проситься,
Як поезія в правди суть.
Непритомними бачить крокуси.
Та все бігти і бігти кудись
По асфальтовій стрічці Мьобіуса.
Хрест попереду бачу з’явивсь.
29.09.16 р.
ЛІТЕРИ, поезія, МОВА, поет
Вірш пишеться швидко, як ток крови,
Як думка у мізках каруселі.
А потім стирчить у серці цвяхом,
Аж поки не зіржавіє чи зблисне діамантом,
Чи як свічки в Божій оселі.
Поети вмирають та не вмирає мова.
30.09.16 р.
- Черкаська обласна організація НСПУ
- Енциклопедія сучасної України. Левченко Сергій Прокопович. [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Стало відомо, кого в Черкасах визнали борцями за незалежність України. г.Дзвін, Черкаси, 06.05.2021, затверджений список, №75.
- Українська електронна бібліотека. Левченко Сергій Прокопович. Біографія. Твори: "Кохаю" (лірика), "Квиток до Загреба" (роман) - Читати/Скачати. [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Левченко Сергій Прокопович. Черкаська обласна організація НСПУ. [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Творчий вечір Сергія Левченка. [Архівовано 6 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Левченко Сергій Прокопович. Біографія. Черкаська обласна бібліотека для дітей.
- Левченко Сергій Прокопович. Вірші у виконанні автора. Черкаська обласна бібліотека для дітей. [Архівовано 6 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Сергій Левченко, письменник. г. Нова Доба.
- Сучасний літературний процес на Черкащині, 2005. [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.]
- «Непрості істини». Радіопрограма. Розмова з письменником Сергієм Левченком, 23.09.2015, ТРК «Рось».
- Лауреати V-го міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора", 2016. [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Сергій Левченко, «Вена до вени» (8 поезій), читає автор. Запис 2016 року.
- Сергій Левченко, «Білий кінь над ущелиною» (повість), ауді.
- Сергій Левченко, цикл віршів із книги «І знову осінь…», читає Наталія Горішна.
- Сергій Левченко, Місяць, відео.
- Сергій Левченко, Великодні вірші, відео.
- А все починалося – ...з нього! Володимир Даник - на спогад про Сергія Левченка, Нова Доба (блог), 17.06.2019.
- Згадка про поета Сергія Левченка. Володимир Ткаченко, 2022, відео.
- журнал "Склянка Часу*Zeitglas" №77, [1].
- ↑ Наталя Горішна. Літературні пародії. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 13 травня 2012.
- ↑ Письменницький довідник. НСПУ. Архів оригіналу за 19 лютого 2011. Процитовано 13 травня 2012.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=unknown-host(довідка) - ↑ а б Черкаська обласна організація НСПУ. Черкаська обласна бібліотека для юнацтва ім. В. Симоненка. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 13 травня 2012.
- ↑ Вийшла друком збірка сучасних творів про місто та село «Urbis et Vicus». www.h.ua. 17 липня 2011. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 13 травня 2012.
|
Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |