Леопольд (великий герцог Баденський)
| Леопольд | |
|---|---|
| нім. Leopold von Baden | |
 | |
| Народився | 29 серпня 1790[1][2] Карлсруе, Священна Римська імперія[1] |
| Помер | 24 квітня 1852[1][2] (61 рік) Карлсруе, Німецький союз, Німеччина[1] |
| Поховання | Великогерцогська усипальниця (Карлсруе) |
| Країна | Велике герцогство Баденське |
| Діяльність | суверен |
| Знання мов | німецька |
| Військове звання | генерал |
| Конфесія | лютеранство |
| Рід | House of Badend |
| Батько | Карл-Фрідріх (великий герцог Баденський) |
| Мати | Louise Caroline of Hochbergd |
| Брати, сестри | Princess Amalie of Badend, Prince Wilhelm of Badend, Карл Людвіг Баденський, Людвіг I (великий герцог Баденський), Friedrich of Badend і Prince Maximilian of Badend |
| У шлюбі з | Софія Шведська |
| Діти | Александріна Баденська, Фрідріх I (великий герцог Баденський), Prince Wilhelm of Badend, Ольга Федорівна (велика княгиня), Марія Баденська, Prince Karl of Badend, Ludwig Prinz von Badend[2] і Людвіг II (великий герцог Баденський)[2] |
| Нагороди |    |
 | |
Леопольд I Фрідріх (нім. Leopold I. Friedrich von Baden; 29 серпня 1790 — 24 квітня 1852) — 4-й великий герцог Баденський в 1830—1852 роках.
Походив з династії Церінгенів. Старший син Карла Фрідріха, великого герцога Баденського, і його морганатичної дружини Луїзи Кароліни Гаєр фон Гаєрсберг. Народився 1790 року в Карлсруе. При народженні отримав титул барона, згодом став графом Хохберг. Здобув гарну домашню освіту. 1809 року поступив до Гайдельберзького університету, де вивчав політологію й економіку. У листопаді 1813 року після долучення Бадену до Шостої антифранцузької коаліції брав участь у війні проти Франції до 1814 року, отримавши звання генерал-майора.
Леопольд вирішив зробити кар'єру у французькій армії. Але, починаючи з 1817 року, виникла загроза, що чоловіча лінія правлячої династії Бадена, що йшла від першої дружини великого герцога Карла Фрідріха, вимре. До 1818 року їх залишилося тільки двоє: правлячий великий герцог Карл і курпринц Людвіг, що не мав законних дітей. Династія виявилася перед проблемою спадкування трону. До того ж існувала угода про спадкування Бадену династією Віттельсбахів, в разі припинення чоловічої лінії Церінгенів. Щоб врятувати династію, великий герцог Карл в 1817 році видав династичний закон, яким надав Леопольдові, його рідним братам і сестрам титули принців і принцес Баденських. 1819 року було визнано права на трон Леопольда. Того ж року пошлюбив доньку колишнього короля Швеції.
1830 року після смерті великого герцога Людвіга I стає новим правителем Бадену. Своєю резиденцією обрав м.Баден-Баден, де з 1843 року став активно розбудовувати палацовий комплекс.
У внутрішній політиці намагався впроваджувати помірні реформи, не зачіпаючи основ абсолютизму. Це зрештою призвело до утворення ліберальної та радикальної опозиції. Приводом стала лютнева революція 1848 року у Франції. Зрештою великий герцог разом з родиною вимушений був втікати до Кобленца, під захист Пруссії. 1849 року війська останньої придушили Баденську революцію.
Після повернення Леопольд постійно хворів, передавши керування урядом другому синові Фрідріхові. Помер 1852 року в Карлсруе. Йому спадкував старший син Людвіг II.
Дружина — Софія, донька Густава IV Адольфа Гольштейн-Готторпа
Діти:
- Александріна (1820—1904), дружина Ернста II, герцога Саксен-Кобург-Готи
- Людвіг (1822)
- Людвіг (1824—1858), 5-й великий герцог Бадену
- Фрідріх (1826—1907), 6-й великий герцог Бадену
- Вільгельм (1829—1897)
- Карл (1832—1906)
- Марія (1834—1899), дружина князя Ернста цу Ляйнінгена
- Цецилія (1839—1891), дружина російського великого князя Михайла Миколайовича Романова
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118965123 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
- Klaus Gerteis: Leopold. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 14, Duncker & Humblot, Berlin 1985, ISBN 3-428-00195-8, S. 271
- Huberty, Michel; Giraud, Alain; Magdelaine, F.; B. (1991). L'Allemagne Dynastique, Tome VI. France: Laballery. pp. 108, 113—114, 120—121, 141—142. ISBN 2-901138-06-3.