Лео Гепп

Лео Гепп
Народився	15 серпня 1907(1907-08-15) Ульм, Вюртемберзьке королівство, Німецька імперія
Помер	24 жовтня 1987(1987-10-24) (80 років) Бонн, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер, військовослужбовець
Знання мов	німецька
Заклад	Federal Intelligence Serviced і Організація Ґелена
Учасник	Друга світова війна і Операція «Маріта»
Посада	Deputy Inspector of the Armyd
Військове звання	генерал-лейтенант
Батько	Лео Гепп (ветеринар)
Нагороди	Золотий німецький хрест Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Медіафайли у Вікісховищі

Лео Гепп (нім. Leo Hepp; 15 серпня 1907, Ульм — 24 жовтня 1987, Ульм) — німецький штабний офіцер, розвідник і воєначальник, оберст Генштабу вермахту, генерал-лейтенант бундесверу. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

Син генерал-лейтенанта ветеринарної служби Лео Геппа. Після закінчення школи вступив в армію. Учасник Французької кампанії. На Різдво 1940 року направлений на Балкани, 2 травня 1941 року — в Бухарест, потім призначений 4-м офіцером Генштабу 12-ї армії в Греції. З липня 1942 по травень 1943 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) Генштабу 9-ї піхотної дивізії. З лютого 1944 по травень 1945 року — начальник Генштабу голови розвідки сухопутних військ ОКВ генерал-лейтенанта Альберта Прауна.

В 1946/56 році працював в Організації Гелена, мав службове прізвище Гебель. В жовтні 1948 року очолив відділ радіорозвідки. 1 квітня 1956 року Організації була перетворена на БНД, а влітку того ж року Гепп очолив відділ радіорозвідки. Під його керівництвом були створені перші пости прослуховування.

У вересні 1956 року вступив в бундесвер. Наступником Геппа на посаді голови радіорозвідки БНД став його колишній начальник Альберт Праун. З8 грудня 1959 по 21 жовтня 1960 року — перший командир відновленої 10-ї танкової дивізії в Зігмарінгені. З жовтня 1960 по вересень 1961 року — заступник інспектора сухопутних військ. З 1 жовтня 1961 року — командир 2-го корпусу в Ульмі. 30 вересня 1937 року вийшов у відставку. Потім Гепп на 2 роки повернувся в БНД, де до 19070 року очолював 2-й відділ (технічна розвідка) в Пулласі.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Німецький хрест в золоті (9 травня 1945)
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», великий офіцерський хрест (травень 1967)

Література

• Thomas Wolf:  (= Jost Dülffer, Klaus-Dietmar Henke, Wolfgang Krieger, Rolf-Dieter Müller [Hrsg.]: . Band 9). 1. Auflage. Ch. Links Verlag, Berlin 2018, ISBN 978-3-96289-022-3, S. 51, 390, 558.
• Erich Schmidt-Eenboom: Empfänglich für Geheimes. In: Klaus Beyrer (Hrsg.): „Streng geheim: die Welt der verschlüsselten Kommunikation“; Publikation der Museumsstiftung Post und Telekommunikation anlässlich der Ausstellung „Streng Geheim! Die Welt der verschlüsselten Kommunikation“ im Museum für Post und Kommunikation Frankfurt am Main (7. Oktober 1999 bis 27. Februar 2000), Kataloge der Museumsstiftung Post- und Telekommunikation 5, Umschau/Braus, Heidelberg 1999, ISBN 3-8295-6906-8.
• Matthew M. Aid und Cees Wiebes: Secrets of Signals Intelligence During the Cold War and Beyond: From Cold War to Globalization. Routledge, London 2001, S. 131–132. ISBN 0-7146-5176-1.