Перейти до вмісту

Лижов Максим Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лижов Максим Костянтинович
Народився2 травня 1983(1983-05-02) (41 рік)
Бровари
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Діяльністьпоет, журналіст, режисер
Alma materНаціональний університет «Києво-Могилянська академія»

Максим Костянтинович Лижов (2 травня 1983(19830502)) — український поет і перекладач, журналіст, кінорежисер, військовослужбовець.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 2 травня 1983 року в Броварях.

Закінчив броварську середню школу №10 і Гуманітарний ліцей Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Навчався у Києво-Могилянській академії.

Творча діяльність

[ред. | ред. код]
  • 2024 — АРХЕОЛОГІЯ ЛІТЕРАТУРИ, міждисциплінарний перфоманс на основі хайку Макса Лижова (ЗСУ) у співпраці Павла Нечитайла (Zapaska, Пропала Грамота), Макса Побережського (Black Box, Tenpoint), Катерини Кострової (Burning Woman) і перекладачки Тані Родіонової (Translatorium), літературно-перекладацький фестиваль Translatorium, мистецький простір КУТ, Хмельницький.
  • 2023 — ЯКОМОГА, поетичний артбук і збірник хайку у співпраці з художницею Мариною Дяченко[1], видання отримало спеціальну відзнаку журі на всеукраїнському конкурсі Best Book Design [2], а також увійшло у список найкращих українських книжок року за версією ПЕН[3].
  • ПОДІЛЬСЬКІ ХАЙКУ, поетично-музично-археологічно-відеоарт-перфоманс у співпраці з Яною Шпачинською (Zapaska) і Максом Побережським (Black Box, Tenpoint, PDTA), Bazhan Residency, Zagata bar, Кам'янець-Подільський.
  • NORM, групова виставка сучасного мистецтва, куратори — Микита Кадан і Антон Саєнко, співавторка — Марина Дяченко, плакатна інсталяція, квартирник, Київ
  • 2021 — НИЧТО, виставка спільно зі Станіславом Толкачовим, відеоінсталяція, арт-кластер COLLIDER, Київ[4][неавторитетне джерело].
  • 2020 — Use Once and Destroy, третя збірка віршів (двомовна), видана видавництвом Propeller, Берлін[5].
  • 2019 — ДЕЗЕЛЕНІЗАЦІЯ, групові виставки сучасного мистецтва художньої ініціативи De Ne De за підтримки Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine, радіоп'єса Київ Зелен Був у галереях BURSA, Київ, і COME IN, Харків.
  • 2018 — «Play the Piano Drunk Like a Percussion Instrument Until the Fingers Begin to Bleed a Bit/Грай на піаніно п’яно ніби на ударних доки пальці ледь закровоточать», перекладач і автор проекту першої збірки віршів автора Чарлз Буковскі українською мовою (білінгва з оригіналами), видавництво «ЛЮТА СПРАВА», Київ; видання стало Книгою року в Україні в номінації «Поезія/Афористика», а також перемагало на світових конкурсах дизайну, таких як Red Dot і D&AD, вперше від України[6].
  • 2016 — автор і режисер короткометражного фільму «70 вулиць», майстерня My Street Films на Фестиваль кіно та урбанізму «86», м. Славутич. Прем'єра відбулася в Національному конкурсі короткометражних фільмів на Одеському міжнародному кінофестивалі в липні, фільм вийшов в обмежений український прокат у складі кіноальманаху «Український експеримент». Також відбулися численні покази в Україні та за кордоном: Берлін, Гетеборг, Гонконг та ін. Телепрем’єра була на UA:Культура у 2019 році[7]. Кіно стало кращим експериментальним фільмом на ІІ кіно-медіа фестивалі "Кіномаршрут".
  • 2002 — «Болевидобувна шахта», друга збірка віршів, видана як переможцю Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (2000), Кабінет молодого автора, Національна спілка письменників України, Київ[8].
  • 1996 — «Повінь душі», перша поетична збірка Лижова, видавництво «Криниця», Броварі[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Якомога. discursus.com.ua. Процитовано 17 грудня 2023.
  2. «Найкращий книжковий дизайн — 2023»: оголошено видання, які стали переможцями. Книжковий Арсенал (укр.). Процитовано 17 грудня 2023.
  3. PEN Ukraine.
  4. Ничто.Выставка.Станислав Толкачев. Макс Лижов, Фейсбук
  5. Макс Лижов. Use once and destroy, Prostory, 13.02.2020. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
  6. Броварчанин Максим Лижов переклав книгу американського поета і переміг на Всеукраїнському конкурсі, Трибуна Бровари, 13.02.2019. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 2 червня 2022.
  7. Від Броварів до Лос-Анджелеса: несподівані фільми про міста виходять в український прокат, Громадське ТБ, 29.06.2016[недоступне посилання]
  8. М.Лижов. “Болевидобувна шахта”, 2002, Сайт Нацбібліотеки ім В.Вернадського. Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
  9. М.Лижов.Повінь душі. Сайт Нацбібліотеки ім. В. Вернадського, 1996. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

* офіційний сайт Макса Лижова