Лиман (Слобожанська селищна громада)
| село Лиман | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Харківська область | ||
| Район | Чугуївський район | ||
| Тер. громада | Слобожанська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA63140110070097631 
| ||
| Облікова картка | Лиман | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1660 | ||
| Населення | 4000 | ||
| Площа | 6,677 км² | ||
| Густота населення | 626,63 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 63463 | ||
| Телефонний код | +380 5747 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°35′19″ пн. ш. 36°27′51″ сх. д. / 49.58861° пн. ш. 36.46417° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
90 м | ||
| Водойми | Чайки, Світличне, Комишувате | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, с-ще Слобожанське, вул. Миру, 7 | ||
| Сільський голова | Бутко Олександр Володимирович | ||
| Карта | |||
  Лиман | |||
 Лиман | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Лима́н — село в Україні, у Слобожанській селищній громаді Чугуївському районі Харківської області. Населення становить близько 4 тисячі осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Лиманська сільська рада.
Село розташоване біля озера Лиман, за 7 км від річки Сіверський Донець (лівий берег), прилягає до селища Слобожанське, на території села кілька озер, зокрема озеро Світличне, озеро Чайка.
Навколо села багато осушених боліт, у тому числі урочище Сухий Лиман, урочище Комишувате, урочище Озеро Очеревате, урочище Горіла долина.
На відстані 4 км знаходиться залізнична станція Занки.
Найменування села виникло завдяки його розташуванню на лимані. На сьогодні Лиман — це озеро на місці стариці річки Сіверський Дінець. В Україні є декілька поселень, що мають таку саму назву.
- 1660 — дата заснування.
- 1679 року село стало частиною Ізюмської оборонної лінії.
- 1682 — Лиман (з іншими поселеннями), був переданий з Харківського козацького слобідського полку, до Ізюмського. Був сотенним містечком, Лиманської сотні.
- 1699 — Згідно з переліком старшин Ізюмського козацького полку, лиманський сотник — Григораш Пашковський.[1]
- Згідно з переписом 1732 року, у Лимані при храмах вказано три школи, з 8 дячками — викладачами.
- 1736 — Лиманським сотником був Андрій Богуславський.
- 1750 — побудовано храм Воздвиження Хреста Господнього[2] .
- 1762 — Лиманський сотник Василь Богуславський мав покарання відлучення від церкви, за побиття священика Михайла, з села Бишкин.
- 1798 — за кошт прихожан побудована дерев'яна Архангело — Михайлівська (Архангельська) церква, у стилі українського бароко[2], місцевої лиманської архітектурної школи[3] . Зруйнована на початку XX ст.
- У Лимані проводилися чотири ярмарки: на Фомин тиждень, другого липня, першого жовтня, першого листопада;
- За переписом у 1785 році було:
- військових мешканців 1481 душ;
- підпоміжників 906 душ;
- робітників 112 душ;
- піддані колишнього судді Лисовського 20 душ.
- Парафіян у Лимані було:
- 1730 рік — 1480 чоловіків, 1421 жінка;
- 1750 рік — 1735 чоловіків, 1608 жінок;
- 1770 рік — 1907 чоловіків, 1821 жінка;
- 1790 рік — 2273 чоловіки, 2340 жінок;
- 1810 рік — 1914 чоловіків, 1866 жінок;
- 1830 рік — 2184 чоловіки, 1945 жінок;
- 1850 рік — 1951 чоловік, 2117 жінок.
- У серпні 1945 р. сюди були переселені українці з села Святкова Велика і замість обіцяного радянськими агітаторами колгоспного раю побачили спухлих від голоду селян, які приречено помирали. Тож переселенці нишком ночами втікали на Західну Україну.[4]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 3925 | 93.81% |
| російська | 245 | 5.86% |
| вірменська | 2 | 0.05% |
| білоруська | 1 | 0.02% |
| румунська | 1 | 0.02% |
| інші/не вказали | 10 | 0.24% |
| Усього | 4184 | 100% |
- Молочно-товарна і птахо-товарна ферми, машинно-тракторні майстерні.
- Асоціація землеробства «Лиман».
- Теплиці.
- Турбаза «Лиман».
- Дитячий садок.
- Комунальний заклад «Лиманський Ліцей».
- Клуб.
- Торгівельна площа (Посад, Кісет, канцтовари, кафе, перукарня, квіткарня, рибацький магазин, садівничий магазин)
- Спортивний майданчик.
- Полігон.
- Магазин "Смак"
- Невеликий парк з братською могилою та пам'ятником, присвячений учасникам Великої Вітчизняної Війни
- пекарня «Ведмедик»
- Кафе "Mix&Food"
- Відстійники.
- Шламові відвали.
- Урочище Горіла долина — єдине ізольоване розташування солончаків у Харківській області та найпівнічніша точка солончаків у Європі
- Хрестовоздвиженський храм.
- Храм Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ.
- Братська могила радянських воїнів. Поховано 156 воїнів.
- Братська могила жертв нацизму. Поховано 4 мешканці села.
- Могила Шаляпіна І. Н., старшого лейтенанта.
- Пам'ятник Леніну В. І. (демонтовано під час декомунізації)
- Поселення двошарове: доби бронзи та салтівське.
- Семеног Олена Миколаївна — доктор педагогічних наук, професор, авторка наукових досліджень із теорії і методики вищої професійної (філологічної) освіти, культури наукової мови, методики викладання української мови, етнолінгводидактики, української лінгвоперсонології.
- Лустов Володимир Миколайович — радянський військовик, учасник афганської війни. Посмертно нагороджений орденом Червоної зірки.
- ↑ Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.] стор. 63 лишт з переліком харківських, та ізюмських старшин на 1699 рік.
- ↑ а б Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Саяний М. І. Зміївщина слобожанщини перлина — Зміїв, 2009, стор. 238.
- ↑ Тільки 1942 року від "колгоспного" голоду померли 19 калушан.
- Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967
- Погода в селі Лиман [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Сайт Верховної рады України[недоступне посилання з квітня 2019]
- Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. 2-е переиздание. — Х : Сага, 2007. — 348 с. — ISBN 978-966-2918-15-11.(рос.)
- Гербель Николай. Изюмскій слободской казачій полкъ.1651-1765. — СПБ : типографія Эдуарда Праца, 1852. — 164 с.(рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
