Лисогірка (Смотрицька селищна громада)
| село Лисогірка | |
|---|---|
 Свято-Покровська церква
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Тер. громада | Смотрицька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA68020250050012224 |
| Основні дані | |
| Населення | 406 |
| Площа | 0,279 км² |
| Густота населення | 1860,22 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32420 |
| Телефонний код | +380 3858 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°59′58″ пн. ш. 26°40′2″ сх. д. / 48.99944° пн. ш. 26.66722° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
278 м |
| Водойми | річка Двоятинка[1], притока Смотричу |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32420, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Лисогірка, вул. Центральна, 4 |
| Карта | |
  Лисогірка | |
 Лисогірка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Лисогі́рка — село в Україні, у Смотрицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Подільське село Лисогірка розташоване на подільській височині в південно-західній частині України, за 40 кілометрів автошляхами від міста Кам'янець-Подільський та за 14 кілометрів від залізничної станції Балин. Неподалік село проходить автошлях територіального значення Т 2321. Через село протікає річка Двоя́тинка – права притока Смотричу. Протікає також через села Рудка, Великий Карабчіїв. За переказами, назва зумовлена різним характером течії річки: бурхливої під час паводків і спокійної в звичайні часи[2].
Лисогірка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.
У Подільських Єпархіальних Відомостях висловлюється припущення, що Лисогірка не є дуже давнім поселенням і до половини XVII століття входило до Карабчіївських земель.
Коло 1750 була придбана Мошинським і через його доньку перейшла у володіння графів Шембеків.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
За Географічним словником Королівства Польського (1895) село належало до округи Купин, парафії Тинна, мало 760 мешканців, у т.ч. 73 однодвірців, землі разом з землями Левади та Великого Карабчієва селянам належало 3625 десятин. В селі було 2 господарські фільварки. Церква Покрови налічувала 1051 парафіян, до церкви належало 54 десятини землі, було 111 хат, село належало графині Юзефі Шембек з Мошинських[3].
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.
В 1932–1933 жителі села пережили Голодомор.
Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.
З 1991 року в складі незалежної України.
29 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Смотрицької селищної громади[4]. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дунаєвецького району, село увійшло до складу Кам'янець-Подільського району[5].
Свято-Покровська грекокатолицька церква збудована в 1728 році коштом місцевого отця Прокопія Березницького з допомогою парафіян. Церква була дерев'яною, з трьома куполами. Закладена смотрицьким деканом Худзинським, освячена каменецьким офіціалом Інокентієм Гимбалою. При переписах 1739 і 1748 парафіян було 80, у 1759 — 95. У 1794 середній купол впав від сильного вітру, а 1858 церква згоріла, а разом з нею ще 40 хат. В 1864 збудована однокупольна кам'яна церква Святої Покрови, головно, на кошти заможних селян Василя Радюка та Івана Кушніра[6].
У 1818 тут було 280 селян.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 517 осіб.[7]
Згідно перепису 2015 року в селі мешкало 406 осіб, населення села скоротилось на 21,47 % порівняно зі 2001 роком.
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.
- Іван Сварник — поет-байкар та видавець. Іменем Івана Сварника названа сільська школа (нині недіюча). Є вулиця (Братів Сварників)[8].
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
- ↑ Коханська А. О. Гідронімія басейну Смотричу / А. О. Коханська // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. - 2012. - Вип. 31. - С. 97-99 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 серпня 2018. Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ Коханська А. О. Гідронімія басейну Смотричу / А. О. Коханська // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. - 2012. - Вип. 31. - С. 97-99.
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20160112220010/http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_V/864 Архівовано 12 січня 2016 у Wayback Machine.] Лисогірка в Географічному словнику Королівства Польського]
- ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 10–11
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Сецинський Є. Историческія свҍдҍнія о приходахъ и церквахъ Подольской епархіи. Каменецкій уҍздъ. 1895. — С. 213-214. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 1 вересня 2015.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Майстер, 2016, с. 56.
- Микола Сварник. Майстер влучного слова. Іван Сварник (1921-1989). До 95-річчя від дня народження.//Львівщина в 2016 році. Знаменні і памятні дати краю. Календар / І.Зінченко, О.Григорчук. — Львів, 2016. — С. 53-56.
- Погода в селі Лисогірка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |