Перейти до вмісту

Литвиненко Леонід Миколайович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Леонід Миколайович Литвиненко
Народився7 травня 1938(1938-05-07)
Харків,  УРСР
Помер27 лютого 2023(2023-02-27) (84 роки)
Генуя, Італія
Місце проживанняХарків, Україна Україна
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьфізик
Alma materХарківський університет
Галузьрадіофізика і астрономія
ЗакладРадіоастрономічний інститут НАН України
Посададиректор інституту;
завідувач кафедри університету
Вчене званняпрофесор, академік НАН України
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Відомі учніКазанський Вадим Борисович
Просвірнін Сергій Леонідович
Колчігін Микола Миколайович
Погарський Сергій Олександрович
ЧленствоНАНУ
Відомий завдяки:радіоастрономічним дослідженням
БатькоМикола Максимович
МатиОльга Георгіївна
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани»  — 1986
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія УРСР у галузі науки і техніки — 1987
Особ. сторінкана сайті РІ НАН України

Литвиненко Леонід Миколайович (7 травня 1938, Харків — 27 лютого 2023, Генуя, Італія) — український вчений-радіофізик та радіоастроном. Директор Радіоастрономічного інституту НАН України (1985—2017); професор Харківського університету.

Заслужений діяч науки і техніки України (1997), лауреат Державної премії УССР у галузі науки і техніки (1987), академік Національної академії наук України (1992).

Біографія

[ред. | ред. код]

1959 закінчив Харківський державний університет імені О. М. Горького за фахом радіофізика та електроніка.

1959—1966 роках працював у Конструкторському бюро «Електроприлад» Харкова. 1965 закінчив аспірантуру й захистив кандидатську дисертацію «Дифракція електромагнітних хвиль на багатоелементних решітках». Спеціальність: 01.042 «Радіофізика, включаючи квантову радіофізику».

1966—1969 — викладач в Харківському інституті радіоелектроніки.

Із 1969 завідує відділом обчислювальної математики Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР, з 1973 — заступник директора з наукової роботи цього ж інституту.

1972 захистив докторську дисертацію, з 1982 — член-кореспондент НАНУ.

1980 року з його ініціативи та за активної підтримки академіка НАН України С. Я. Брауде створено відділення радіоастрономії Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР.

За його ініціативи 1985 року створено Радіоастрономічний інститут, довгорічним і беззмінним директором якого він був. Основними напрямами досліджень інституту є вивчення геокосмосу та Сонячної системи, радіоастрономія Всесвіту, фізичні принципи побудови радіотелескопів і радіотехнічних систем дистанційного зондування.

У 20112014 — Голова наглядової ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

На його честь названий астероїд 18120 Lytvynenko [1].

Помер 27 лютого 2023 року в Генуі, Італія, перебуваючи у евакуації внаслідок російської агресіі проти України[2].


Науковий пошук

[ред. | ред. код]

Проводив фундаментальні дослідження в області теорії дифракції та поширення радіохвиль, фізики та техніки міліметрових та субміліметрових хвиль, теорії антенних систем, розробки генераторів надвисоких частот, створення радіотехнічних систем, розробки фізичних принципів конструювання і удосконалення радіоастрономічних інструментів та радіоастрономічних досліджень у декаметровому й міліметровому діапазонах радіохвиль.

Створив теорію дифракції і поширення електромагнітних хвиль у складних і багатошарових періодичних структурах, запропонував метод «послідовних уточнень» для вирішення операторних рівнянь, до яких зводяться задачі радіофізики та електроніки.

Розробив концепцію використання оператора відбиття напівнескінченних структур в теорії дифракції хвиль на багатошарових періодичних структурах.

Запропонував і розробив низку принципово нових квазіоптичних елементів і систем міліметрового і субміліметрового діапазонів.

Організував разом з академіком НАНУ В. М. Шульгою перші в Україні радіоастрономічні дослідження у міліметровому діапазоні радіохвиль.

Науковий доробок

[ред. | ред. код]

Під його орудою захищено понад 20 докторських і кандидатських дисертацій.

Основні напрямки наукових публікацій:

  • теорія дифракції і поширення хвиль
  • фізика і техніка надвисоких частот, міліметрових і субміліметрових хвиль
  • радіоастрономія міліметрового діапазону

Автор близько 250 наукових праць, з них 6 монографій. Має 12 авторських свідоцтв на винаходи.

монографії

[ред. | ред. код]
  • «Дифракція хвиль на решітках» (вид. Харківського університету, 1973, у співавторстві)
  • «Спектральні оператори розсіювання в задачах дифракції хвиль на плоских екранах» (Київ, «Наукова думка», 1984, у співавторстві)
  • «Чисельне дослідження електростатичних полів в періодичних структурах» (Київ, «Наукова думка», 1986, у співавторстві)
  • «Місячна Одіссея» (Київ, «Академперіодика», 2007, у співавторстві)
  • «Електромагнітні прояви геофізичних ефектів в Антарктиді» (2005) колективна монографія під його редакцією (спільно з чл.-кор. НАНУ Ю. М. Ямпольський)
  • «Wave Diffraction by Periodic Multilayer Structures» (UK, Cambridge Scientific Publishers Ltd, 2012 , у співавторстві) ISBN 978-1904868750

Науково-організаційна діяльність

[ред. | ред. код]
  • Заступник голови Українського комітету Міжнародного Радіосоюза (URSI)
  • Старший член міжнародного Інституту інженерів з електротехніки та електроніки (Senior Member IEEE)
  • Член Європейського астрономічного товариства (EAS)
  • Член Міжнародного астрономічного союзу (IAU)
  • Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки
  • Член бюро Наукової ради з космічних досліджень НАН України
  • Член бюро Відділення фізики і астрономії НАН України
  • Засновник і головний редактор наукового журналу «Радіофізика і радіоастрономія»
  • Член редколегії журналів «Космічна наука і технологія» і «Український антарктичний журнал», міжвідомчого науково-технічного збірника «Радіотехніка»
  • Член редакційної ради науково-популярного журналу «Universitates».

Відзнаки і нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Вкарбовані в літопис науки, 2020, с. 193.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 лютого 2023. Процитовано 27 лютого 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Президія НАУ України Постанова № 33 від 06.02.2008 р. «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2007 р.» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18.11.2014. Процитовано 22.08.2014.
  4. Почесні громадяни Харківської області // Вебресурс, інформаційно-аналітичний портал «Харківська обласна рада». Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 10 листопада 2013.
  5. Указ Президента України від 18 травня 2016 року № 217/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки»

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]