Литовченко Олена Олексіївна
| Олена Олексіївна Литовченко | ||||
|---|---|---|---|---|
 Олена Литовченко з книжкою "Пустоцвіт", 2017 | ||||
| Народилася | 1 травня 1963 Ташкент, Узбецька РСР,  СРСР | |||
| Померла | 28 жовтня 2021 (58 років) Київ, Україна ·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) | |||
| Країна |  Україна | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Роки активності | з 2011 | |||
| Жанр | Історичний роман | |||
| У шлюбі з | Тимур Іванович Литовченко (1963-2021) | |||
| Діти | донька Людмила (1985) | |||
| Нагороди |
| |||
| Премії | імені Василя Юхимовича (2016), Імені Пантелеймона Куліша (2018) | |||
|
| ||||
 Литовченко Олена Олексіївна у Вікісховищі | ||||
Олена Олексіївна Литовченко (нар. 1 травня 1963, Ташкент — пом. 28 жовтня 2021, Київ) — українська письменниця, інженер-металург за освітою. Написала у співавторстві з чоловіком Тимуром Литовченком авантюрно-історичні романи, детективи. Авторка кількох книг, що друкувалися в Україні[1].
Народилася Олена Олексіївна Литовченко 1 травня 1963 року в Ташкенті. Маючи батька-льотчика (він працював бортінженером в транспортній авіації), аж до повноліття багато кочувала не тільки по Україні, але і по Росії (Тюмень, Курган)[2].
В 1980 році закінчила середню школу[джерело не вказане 1269 днів]. 1986 року закінчила Київський політехнічний інститут (його інженерно-фізичний факультет) за спеціальністю інженер-металург[джерело не вказане 1269 днів]. Під час навчання на факультеті познайомилася з майбутнім чоловіком і співавтором Тимуром[3].
Померла 28 жовтня 2021 від коронавірусної хвороби.[4]
- Чоловік Литовченко Тимур Іванович (народився 1963 року в Києві[5],. одружилися в 1984 році), з 2011 року були співавторами в літературній творчості[6], донька Людмила (1985 року народження)[7][джерело не вказане 1269 днів].
- Батько Олексій родом з Мотовилівки, а мати походить зі шляхетського роду Уханьських, що проживали в теперішній гміні Ухані Грубешівського повіту Люблінського воєводства у східній Польщі[джерело не вказане 1269 днів].
У підлітковому віці низка віршів Олени Литовченко була опублікована в періодичній пресі Кургану (Росія). Під час навчання в КПІ і після того іноді писала короткі оповідання в жанрі фантастики й еротики[2]. Абсолютно новий етап почався в 2011 році, коли Олена разом з чоловіком Тимуром Литовченком почала спільно писати історичну прозу[8]. Романи творчого подружжя Литовченків виходять друком в харківському видавництві «Фоліо»[9].
А ще Олена Литовченко створила цикл оповідань про домашніх тварин в жанрі сімейного читання, одне з яких увійшло до збірки «Друзі незрадливі» (твори-переможці конкурсу «Мі-мі-мі. Наші улюбленці»), яка вийшло друком у «Видавництві Старого Лева»[10].
Також в 2018—2021 роках в харківському видавництві «Фоліо» вийшла друком авторська мінісерія подружжя Тимура та Олени Литовченків «101 рік України». Того року — перші чотири книжки серії: «Книга Пожежі. 1914—1922», «Книга Невиправданих Надій. 1923—1931», «Книга Жахіття. 1932—1938» та «Книга Спустошення. 1939—1945». У 2019 році побачили світ наступні три романи: «Книга Зневіри. 1946—1953», «Книга Відлиги. 1954—1964» та «Книга Застою. 1965—1976». У 2020 році вийшли друком «Книга Розчарування. 1977—1990» та «Книга Нових Сподівань. 2005—2014». І нарешті в 2021 році побачила світ «Книга Безнадії. 1991—2004»[11].
- 2011 — номінування на Премію Президента України «Українська книжка року».[джерело не вказане 1269 днів]
- 2012 — спеціальна нагорода «Вибір видавців» на Всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова 2012» (разом з чоловіком, Тимуром Литовченком)[джерело не вказане 1269 днів].
- 2012 — Всеукраїнське літературно-мистецьке свято «Просто на Покрову» (Коростень), грамота «Генію свята».
- 2012 — номінування на Премію «Книга року ВВС»[12].
- 2012 — номінування на Премію Президента України «Українська книжка року»[13].
- 2013 — Всеукраїнський літературний конкурс Імені Олександри Кравченко (Девіль), 2 місце (разом з Тимуром Литовченком) за роман про Кирила Розумовського «Пустоцвіт»[14][15].
- 2014 — номінування на Премію «Книга року ВВС»[16].
- 2014 — номінування на Премію Президента України «Українська книжка року»[17].
- 2016 — літературна відзнака «Золотий письменник України» (спеціальна відзнака Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова 2016»)[18][19][20][21] та «Меч Слова» (разом з Тимуром Литовченком)[22].
- 2016 — премія імені Василя Юхимовича за прозову книгу «Фатальна помилка» (разом з Тимуром Литовченком)[23].
- 2017 — заохочувальний диплом на Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова 2017» за книгу «Принц України» (разом з Тимуром Литовченком)[24]
- 2018 — премія імені Пантелеймона Куліша (разом з Тимуром Литовченком) «за історичні романи „Пустоцвіт“, „Кинджал проти шаблі“, „Шалені шахи“ та „Фатальна помилка“ (серія „Історія України в романах“)»[25][26].
- 2018 — твір Тимура та Олени Литовченків «Книга жахіття. 1932—1938», що вийшов друком у видавництві «Фоліо», отримав нагороду конкурсу «Найкраща книга України» у номінації «Моя країна» за версією Державного комітету телебачення і радіомовлення України[27].
- 2019 — диплом Всеукраїнського літературного конкурсу прозових україномовних видань «Dnipro-Book-Fest-2019» (разом з Тимуром Литовченком) в номінації «Прозові твори (романи, повісті)» за книгу «Принц України» про Данила Скоропадського[28], сина гетьмана України Павла Скоропадського[29][30].
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Історична епопея "101 рік України" (книги 1-4), опубліковано 7 вересня 2018 року |
|
|
Історична епопея "101 рік України" (книги 5-7), опубліковано 24 липня 2019 року |
|
|
Історична епопея "101 рік України" (книги 8-10), опубліковано 16 лютого 2021 року |
- Пустоцвіт // Серія «Історія України в романах» — Харків: Фоліо. 2012. — 378 с. ISBN 978-966-03-5144-8[a]
- Пустоцвіт (роман). — Київ: Гетьман, 2013. — 376, [3] с. ISBN 978-966-2506-07-5[31]
- Кинджал проти шаблі // Серія «Історія України в романах» — Харків: Фоліо. 2012. — 315 с. ISBN 978-966-03-6975-7
- Кинджал проти шаблі (роман). — Харків: Гімназія, 2013. — 313, [2] с. ISBN 978-966-474-193-1[32]
- Невиправдана зрада (повість) // В зб .: Історія України очима письменників. — Харків: Фоліо. 2013. — 510 с. ISBN 978-966-03-6582-7 (сс.28-85)
- Шалені шахи // Серія «Історія України в романах» — Харків: Фоліо. 2014. — 314 с. ISBN 978-966-03-6975-7
- Забути неможливо зберегти Детектив/Бойовик/Трилер. — Харків: Фоліо. 2014. — 217 с. ISBN 978-966-03-7029-6
- Мрійник (повість) // В зб .: Україна — Європа. — Харків: Фоліо. 2014. — 573 с. ISBN 978-966-03-7026-5 (сс.275-307)
- Фатальна помилка // Серія «Історія України в романах» — Харків: Фоліо. 2015. — 319 с. ISBN 978-966-03-7213-9
- Фатальна помилка (авантюрно-історичний роман) — Харків: Факт, 2015. — 317, [2] c. ISBN 978-966-637-796-1[33]
- Наш подільський дворик (цикл оповідань) // В зб .: Усмішка.//Серія «Добрі історії» — Харків: Фоліо. 2015. — 160 с. ISBN 978-966-03-7375-4[34]
- Принц України (історичний детектив) — Харків: Фоліо. 2017. — 320 с. ISBN 978-966-03-7805-6
- Книга Пожежі. 1914—1922 // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо. 2018. — 256 с. ISBN 978-966-03-8183-4
- Книга Невиправданих Надій. 1923—1931//Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо. 2018. — 272 с. ISBN 978-966-03-8189-6
- Книга Жахіття. 1932—1938 // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо. 2018. — 204 с. ISBN 978-966-03-8188-9
- Книга Спустошення. 1939—1945 // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо. 2018. — 224 с. ISBN 978-966-03-8190-2
- Книга Зневіри. 1946—1953 // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо. 2019. — 256 с. ISBN 978-966-03-8511-5
- Книга Відлиги. (1954—1964) // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо. 2019. — 352 с. ISBN 978-966-03-8512-2
- Книга Застою. (1965—1976) // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо. 2019. — 384 с. ISBN 978-966-03-8659-4
- Книга Розчарування. (1977—1990) // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо. 2020. — 480 с. ISBN 978-966-03-9233-5
- Книга Безнадії. (1991—2004) // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо. 2021. — 640 с. 978-966-03-9535-0
- Книга Нових Сподівань. (2005—2014) // Серія «101 рік України» — Харків: Фоліо. 2020. — 416 с. ISBN 978-966-03-9468-1
- ↑ Перший твір, написаний в співпраці з чоловіком Тимуром Литовченком.
- ↑ Олена Литовченко : Книги, бібліографія : проза, поезія, дитяча література, піксельні книжки. avtura.com.ua. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
- ↑ а б Олена Литовченко : Критика, біографія, книжки, твори, фото : проза, поезія, дитяча література, піксельні книжки. avtura.com.ua. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
- ↑ Від коронавірусу померло подружжя письменників Литовченків// Читомо. — 2021. — 29 жовтня.
- ↑ Подружжя українських письменників померло від коронавірусу з різницею у день. Главком. 29 жовтня 2021. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021.
- ↑ Литовченко Тимур Іванович. Енциклопедія Сучасної України (Encyclopedia of Modern Ukraine). 1 лютого 2022. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 1 лютого 2022.
- ↑ Литовченко Тимур | Жінка-УКРАЇНКА. ukrainka.org.ua. Процитовано 13 жовтня 2024.
- ↑ NiNa.Az (18 липня 2024). Тимур Литовченко. www.wikidata.uk-ua.nina.az (укр.). Процитовано 13 жовтня 2024.
- ↑ 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше. Випуск 12: Тимур Литовченко. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 28 червня 2021.
- ↑ Видавництво Фоліо: Тимур і Олена Литовченки. folio.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 27 травня 2021.
- ↑ Еліна Заржицька, Тетяна Бондар, Галина Вдовиченко, Марина Гримич, Лариса Денисенко, Василь Карп'юк, Євгенія Кононенко, Олена Литовченко, Катерина Оніщук (Міхаліцина) : Друзі незрадливі : твори-переможці конкурсу "Мі-мі-мі. Наші улюбленці" : Анотація, уривок з книги. avtura.com.ua. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
- ↑ Книга Безнадії. 1991—2004 (укр.). ISBN 978-966-03-9535-0. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
- ↑ Сформований «довгий список» премії Книга року ВВС-2012// BBC Україна. — 2012. — 18 жовтня.
- ↑ Перелік видань, висунутих на здобуття щорічної премії Президента України «Українська книжка року» 2011—2012 рр. [Архівовано 24 травня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Духовний скарб «амазонки» Придніпров'я [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.], «Жінка–УКРАЇНКА»
- ↑ В Днепропетровске прошёл вечер памяти романистки Александры Кравченко-Девиль [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.], 2013-12-27
- ↑ Оголошено «довгі списки» Книги року ВВС-2014// BBC Україна. — 2014. — 13 жовтня.
- ↑ Перелік книжкових видань, допущених на здобуття премії Президента України «Українська книжка року» за 2014 рік [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ «Коронація слова» оголосила імена переможців літературного конкурсу-2016 — Glavcom, 17 Червня, 2016
- ↑ 8 номінантів «Коронації слова» стали золотими письменниками — Агентство «Кримські новини», 15 червня 2016
- ↑ Оголошено імена «золотих» письменників — CultUA.media, 15.06.2016
- ↑ «Коронація слова-2016» відкриває нові імена — Коронація слова, 16 червня 2016
- ↑ Меч Слова. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
- ↑ Лауреати міжнародних і вітчизняних премій у галузі культури та мистецтва 2016 року [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.], сторінка 23
- ↑ Церемонія нагородження і переможці конкурсу «Коронація слова – 2017». Жінка-Українка. 18 червня 2017. Архів оригіналу за 17 вересня 2017.
- ↑ Названо лауреатів міжнародної премії імені Пантелеймона Куліша [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.], Ігор Павлюк, Суспільний кореспондент, 22/12/2017
- ↑ Ігор Павлюк (23 грудня 2017). Названо лауреатів міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2018 рік. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
- ↑ У Держкомтелерадіо визначили переможців конкурсу «Краща книга України» [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.], Державний комітет телебачення і радіомовлення України, 21.11.2018
- ↑ Принц України. Анотація. [Архівовано 17 червня 2020 у Wayback Machine.], Фоліо
- ↑ Шорт-лист фестивалю літературного конкурсу та фестивалю прозових україномовних видань «DNIPRO-BOOK-FEST»-2019 [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.], Буквоїд, 23.05.2019
- ↑ Dnipro Book Fest підбиває підсумки [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.], ЛітА́кцент, 27.05.2019
- ↑ Електронний каталог Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, Пустоцвіт. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
- ↑ Електронний каталог Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, Кинджал проти шаблі. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
- ↑ Електронний каталог Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, Фатальна помилка. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
- ↑ Добрі історії. Усмішка. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
- Сучасна українська книгосфера | Олена Литовченко [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Литовченко Олена Олексіївна
