Перейти до вмісту

Ллейтон Г'юїтт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ллейтон Г'юїтт
ГромадянствоАвстралія
Місце проживанняАделаїда
Сідней
Нассау[1]
Дата народження24 лютого 1981(1981-02-24)[2][3] (43 роки)
Місце народженняАделаїда, Австралія[2]
Зріст178 см
Вага77 кг
Початок кар'єри1998
Завершення кар'єри2016 (в одиночному розряді)
2020 (у парному розряді)
Робоча рукаправа
Бекхенддворучний
ТренерПітер Сміт (1997–1998)
Даррен Кейгілл (1998–2001)
Джейсон Столтенберг (2001–2003)
Роджер Рашід (2003–2007)
Скотт Дрейпер (2007)
Тоні Роч (2007–2009)
Натан Гілі (2009–2010)
Бретт Сміт (2010)
Тоні Роч (2010–2016)
Петер Лучак (2013–2016)
Джеймон Крабб
Призові, USD$20,889,965

Одиночний розряд

Матчів в/п616–262 (70.2% на турнірах туру ATP, основній сітці турнірів Великого шлему і Кубка Девіса)
Титулівзо
Найвища позиціяNo. 1 (19 листопада 2001)
Мейджори
АвстраліяФ (2005)
Ролан ГарросЧФ (2001, 2004)
ВімблдонП (2002)
СШАП (2001)
Інші турніри
Олімпіада3р (2012)

Парний розряд

Матчів в/п134–112 (54.5% на турнірах туру ATP, основній сітці турнірів Великого шлему і Кубка Девіса)
Титулів3
Найвища позиціяNo. 18 (23 жовтня 2000)
Мейджори
АвстраліяЧФ (2018)
Ролан Гаррос2р (1999)
Вімблдон3р (1999, 2012, 2014, 2015)
СШАП (2000)
Інші парні турніри
ЧФ (2008)
Мікст
Австралія1р (1998)
Ролан ГарросЧФ (2012)
ВімблдонФ (2000)

Ллейтон Г'юїтт (англ. Lleyton Hewitt; нар. 24 лютого 1981) — колишній австралійський тенісист, перша ракетка світу, дворазовий чемпіон турнірів Великого шолома в одиночному розряді, і ще раз у парному розряді. Найвищу одиночну позицію світового рейтингу — 1 місце досяг 19 листопада 2001, парну — 18 місце — 23 жовтня 2000 року.

За стилем гри Г'юїтт гравець захисного плану, відомий передусім витяганням складних м'ячів, швидкістю переміщень на корті й умінням боротися проти супротивників, які переважають його за фізичними даними — Ллейтон середнього зросту.

Загальна статистика

[ред. | ред. код]

Досягнення в одиночних змаганнях

[ред. | ред. код]
Легенда
W  Ф  ПФ ЧФ КТ К# DNQ A NH
(W) переможець; (Ф) фіналіст; (ПФ) півфіналіст; (ЧФ) чвертьфіналіст; (#Р) раунди 4, 3, 2, 1; (КТ) стадія колового турніру; (К#) кваліфікаційний раунд; (DNQ) не кваліфікувався; (A) відсутній; (NH) не відбувся; ТУ (SR) титули/участі (strike rate); (W–L, В-П) відношення виграшів до поразок.
Турнір 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 SR В-П % перемог
Турніри Великого шолома
Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу Ф 0 / 20 32–20 62%
Відкритий чемпіонат Франції з тенісу К1р ЧФ ЧФ 0 / 14 28–14 67%
Вімблдонський турнір К1р 2002 ЧФ ПФ ЧФ ЧФ 1 / 17 41–16 72%
Відкритий чемпіонат США з тенісу К2р ПФ 2001 ПФ ЧФ Ф ПФ ЧФ 1 / 15 47–14 77%
В-П 0–1 0–1 5–4 11–4 16–3 15–3 9–4 17–4 16–3 12–4 9–4 8–3 8–4 8–4 1–2 5–4 4–4 1–4 2–3 1–1 2 / 66 148–64 70%
Завершальний чемпіонат сезону
Фінал ATP Не кваліфікувався RR П П DNQ Ф Не кваліфікувався 2 / 4 13–5 72%

Фінали турнірів Великого шолома

[ред. | ред. код]

Одиночний розряд: 4 (2–2)

[ред. | ред. код]
Результат Рік Турнір Покриття Суперник Рахунок
Перемога 2001 Відкритий чемпіонат США з тенісу Тверде США Піт Сампрас 7–6(7–4), 6–1, 6–1
Перемога 2002 Вімблдонський турнір Трава Аргентина Давід Налбандян 6–1, 6–3, 6–2
Поразка 2004 Відкритий чемпіонат США Тверде Швейцарія Роджер Федерер 0–6, 6–7(3–7), 0–6
Поразка 2005 Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу Тверде Росія Марат Сафін 6–1, 3–6, 4–6, 4–6

Парний розряд: 1 (1–0)

[ред. | ред. код]
Результат Рік Турнір Покриття Партнер Суперники Рахунок
Перемога 2000 Відкритий чемпіонат США з тенісу Тверде Білорусь Максим Мирний ПАР Елліс Феррейра
США Рік Ліч
6–4, 5–7, 7–6(7–5)

Мікст: 1 (0–1)

[ред. | ред. код]
Результат Рік Турнір Покриття Партнер Суперники Рахунок
Поразка 2000 Вімблдонський турнір Трава Бельгія Кім Клейстерс США Кімберлі По
США Доналд Джонсон
4–6, 6–7(3–7)

Завершальний чемпіонат сезону

[ред. | ред. код]

Одиночний розряд: 3 (2–1)

[ред. | ред. код]
Результат Рік Турнір Покриття Суперник Рахунок
Перемога 2001 Сідней Тверде (i) Франція Себастьян Грожан 6–3, 6–3, 6–4
Перемога 2002 Шанхай Тверде (i) Іспанія Хуан Карлос Ферреро 7–5, 7–5, 2–6, 2–6, 6–4
Поразка 2004 Х'юстон Тверде Швейцарія Роджер Федерер 3–6, 2–6

Фінали турнірів серії Мастерс

[ред. | ред. код]

Одиночний розряд: 7 (2–5)

[ред. | ред. код]
Результат Рік Турнір Покриття Суперник Рахунок
Поразка 2000 Штутгарт, Німеччина Тверде (i) ПАР Вейн Феррейра 6–7(6–8), 6–3, 7–6(7–5), 6–7(2–7), 2–6
Перемога 2002 Індіан-Веллс, США Тверде Велика Британія Тім Генман 6–1, 6–2
Поразка 2002 Мастерс Цинциннаті, США Тверде Іспанія Карлос Моя 5–7, 6–7(5–7)
Поразка 2002 Париж, Франція Килим (i) Росія Марат Сафін 6–7(4–7), 0–6, 4–6
Перемога 2003 Індіан-Веллс, США (2) Тверде Бразилія Густаво Куертен 6–1, 6–1
Поразка 2004 Цинциннаті, США Тверде США Андре Агассі 3–6, 6–3, 2–6
Поразка 2005 Індіан-Веллс, США Тверде Швейцарія Роджер Федерер 2–6, 4–6, 4–6

Рекорди

[ред. | ред. код]
Турнір Починаючи з Встановлений рекорд З ким ділить
Турніри Великого шлему 1877 Наймолодший кваліфаєр на Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу (15 років 11 місяців), 1997 рік[4]. Одноосібно
1877 Наймолодший переможець у парному розряді (19 років 6 місяців) на Відкритому чемпіонаті США 2000[4]. Одноосібно
Тур ATP 1970 Найнижчий за рейтингом володар титулу (550) на Adelaide International 1998[4]. Одноосібно
1970 Найкращий за кар'єру відсоток виграшів у фіналах на траві (87.5%, 7–1)[5]. Одноосібно

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. Margie McDonald (11 грудня 2009). Lleyton Hewitt calls Bahamas home. The Australian. Процитовано 26 вересня 2010. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=circular-redirect (довідка)
  2. а б Collins B. The Bud Collins History of Tennis: An Authoritative Encyclopedia and Record Book — 2 — NYC: New Chapter Press, 2010. — P. 675. — ISBN 978-0-942257-70-0
  3. Encyclopædia Britannica
  4. а б в Lleyton Hewitt – Career Highlights. ATP World Tour. Процитовано 21 липня 2012.
  5. Isner Stops Hewitt To Retain Newport Title. ATP World Tour. 15 липня 2012. Процитовано 16 липня 2012. Hewitt, 31, lost for the first time in a grass-court final (7–1).

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник:
Скот Хакнол
Молодий австралієць року
2003
Наступник:
Г'ю Еванс