Лон Л. Фуллер
Лон Л. Фуллер | |
---|---|
Народився | 15 червня 1902[1][3][2] Герфорд, Техас, США |
Помер | 8 квітня 1978[1][2] (75 років) Кембридж, Массачусетс, США |
Поховання | Маунт Оберн[4] |
Країна | США |
Діяльність | philosopher of law, письменник, філософ |
Знання мов | англійська[5] |
Заклад | Гарвардський університет |
Членство | Американська академія мистецтв і наук |
Діти | Cornelia Fullerd[6] і F. Brock Fullerd[6] |
Лон Льюїс Фуллер (1902 — Квітень 8, 1978) — видатний філософ права, автор «Моралі права» (1964). Фуллер протягом тривалого часу був професором права Гарвардського університету, в американському праві він відомий своїм доробком у сфері договірного права. Його дискусія з Г.Л.А. Гартом в Harvard Law Review (Т. 71) була надзвичайно важливою для оформлення сучасних суперечностей між правовим позитивізмом та правовим натуралізмом. Фуллер суттєво вплинув на Рональда Дворкіна, який у той час був студентом юридичного факультету Гарвардського університету.
- Брак правового регулювання, що призводить до безсистемного судочинства ad-hoc.
- Неоприлюднення норм права.
- Неясність, незрозумілість законодавства.
- Зворотна дія норм права.
- Суперечливість правових норм.
- Вимоги, що є нездійсненними для суб'єкта чи/і правителя.
- Нестабільність законодавства (наприклад, щоденне внесення змін до законів).
- Суперечності між застосуванням законів та вимогами самих законів.
Фуллер описує ці проблеми в своїй книзі «Мораль права» на прикладі історії про уявного короля на ймення Рекс, котрий намагався правити як слід, та повсякчас стикався зі згаданими перешкодами. Фуллер стверджує, що право є діяльністю, що полягає у «спробі підкорити поведінку людей правилам». Кожна з восьми згаданих вад формує окремий принцип: уникнення відповідного недоліку при нормотворенні. Якщо бодай один з цих восьми принципів порушено, система регулювання не є правовою. Що ближче система наближається до них, то ближчою вона стає до ідеалу, хоча на практиці повсякчас виникає необхідність компромісів. Ці принципи, зауважує Фуллер, складають «внутрішню мораль права», а їх дотримання веде до в цілому справедливого права — подалі від права поганого. «Внутрішня мораль» права належить до «моралі прагнення» — вимог, дотримання яких не є і не може бути обов'язковим, але яке слугує досягненню ідеалу — на противагу «моралі обов'язку», сукупності мінімальних вимог до діяльності, порушення яких тягне за собою відповідальність. «Зовнішню мораль права» складають, за Фуллером, вимоги справедливості самих норм права по-суті, належності предмета регулювання і т. ін.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б LON L. FULLER, 75, LAWYER AND HARVARD PROFESSOR / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1978. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X