Лущай Юрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лущай Юрій Володимирович
ПсевдонімиЛукас
Народився10 лютого 1982(1982-02-10)[1]
Краматорськ, Донецька область, Українська РСР, СРСР[1]
Помер28 березня 2024(2024-03-28)[2][3][4] (42 роки)
Іванівське, Бахмутська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна[3]
·авіаційний удар
ПохованняВеликі Лучки[1]
Країна Україна
Національністьукраїнці
Діяльністьісторик, вікімедієць, поет, викладач університету, вікіпедист
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна (2006)
Галузьісторія Київської Русі[5], історія України, джерелознавство, слов'янознавство
Закладросійська Вікіпедія
Посадаадміністратор Вікіпедії
Вчене звання Старший солдат
Війнаросійське вторгнення в Україну (з 2022)
Військова службаЗСУ
Військове званнястарший солдат
CMNS: Лущай Юрій Володимирович у Вікісховищі

Юрій Володимирович Лущай (10 лютого 1982(1982-02-10), Краматорськ, Донецька область — 28 березня 2024(2024-03-28), Іванівське, Донецька область) — український історик, поет і вікіпедист[6], спеціаліст з історії Давньої Русі, адміністратор російськомовної Вікіпедії, учасник оборони України від повномасштабного російського вторгнення.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 10 лютого 1982 року в Краматорську Донецької області[7] в родині працівників Новокраматорського машинобудівного заводу[8].

Ще зі шкільних років цікавився історією[8]. У 2006 році закінчив магістратуру історичного факультету Харківського національного університету[9]. Займався історичними дослідженнями, зокрема, України періоду Давньої Русі[8]. На початку 2010-х років навчався на аспірантурі історичного факультету Харківського національного педагогічного університету, здобуваючи вчений ступінь кандидата історичних наук, однак навчання не закінчив[10][11].

Працював викладачем, продавав канцелярію, працював над історичними матеріалами[8].

Писав вірші українською мовою: з 1995 року почав писати білі вірші, з 2000 року — римовані. З 2018 року почав писати прозові казки. У 2023 році Лущай видав збірку власних віршів[8].

У 2009 році зареєструвався в російськомовній Вікіпедії, з 2012 року активний учасник і патрульний, з 2018 року — адміністратор. Написав близько 300 статей. У 2015, 2017 і 2020 роках обирався до Арбітражного комітету[12].

6 квітня 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Лущай разом зі своєю сім'єю переїхав до селища Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області[7].

Довго не міг потрапити у Збройні сили України, отримував відмову у військкоматі. 30 січня 2023 року вступив до лав ЗСУ. Бився в Нью-Йорку біля Горлівки, під Андрієвкою, Кліщіївкою, Бахмутом, у Констянтинівці. У червні 2023 отримав звання старшого солдата. Обіймав посаду стрільця[8].

29 лютого 2024 року Юрій Лущай в інтерв'ю зазначив:

Я дуже люблю Україну і хочу, щоб тут не було жодного ворога. Після перемоги я хочу бачити рідний Краматорськ квітучим, хочу, щоб моє рідне місто, як і інші населені пункти Донбасу, розвивалося, підприємства працювали, щоб усі повернулися додому[6].

Загинув, захищаючи рідну Донецьку область. З 28 березня 2024 року вважався зниклим безвісти[8]. Загинув поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області під час російського масового обстрілу. Похований 10 квітня у селі Великі Лучки[7][13].

У разі загибелі, попросив сестру опублікувати вірш:[8]

Боже, спаси наші душі, бо тіло ніхто не спасе,
У кровавій бій нас посилають, у саме пекло йдемо,
Ніхто з нас навіть не знає, чи в цей раз пронесе,
Або під дощем куль та снарядів загинемо.
Боже, спаси наші душі, бо останні залишились хвилини,
У подиху тільки пам’ять про колишні щасливі дні,
Важко дивитись, коли помирає близька тобі людина,
Але бій ніяк не вщухає і треба до кінця дійти.
Боже, спаси наші душі, та із пекла забери в рай,
Ми за свободу боролись скільки було наших сил,
Українській народе, про нас ніколи не забувай —
Своїми пораненими тілами ми в окопах закрили тил.

— Юрій Лущай, 30 січня 2024.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Витоки українського козацтва: Пошук зв'язків із слов'янами // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія «Історія та географія». — Харків: Планета-Прінт, 2009. — Вип. 35. — С. 15—20.
  • Сведения польских хронистов о начальном периоде истории Руси: Источнико-генеалогические очерки // Генеалогия. — 2010. — Вып. 13. — С. 131—146.
  • Религиозные связи Византийской империи с Первым Болгарским царством в первой половине IX — начале XI в. // История и жизнь. — 2010. — Вып. 2. — С. 152—185.
  • Русь у IX столітті за даними Длугоша і Стрийковського // Християнізаційні впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда: 1150 років: Матеріали міжнародної наукової конференції. 19-20 листопада 2010 року, м. Чернігів. — Луцьк: Терен, 2011. — С. 188—199.
  • Братчина на Русі за даними Марка Поло // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія «Історія та географія». — Харків: Колегіум, 2013. — Вип. 49. — С. 58—63.
  • Давньоруська істьба за відомостями історичних джерел X—XIV століття // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. — Харків: Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2014. — Вип. 17. — С. 23—30.
  • Міста Володимиро-Суздальської Русі за відомостями західноєвропейських джерел XIII—XV століття // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія «Історія та географія». — Харків: Колегіум, 2014. — Вип. 50. — С. 254—259.
  • Псков та його населення за відомостями західноєвропейських джерел XIII—XV століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія «Історія». — Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. — Вип. 2. Ч. 2. — С. 193—199.
  • Лексические заимствования из славянских языков в западноевропейских источниках XIII—XV вв. // Русин. — 2015. — Вып. 1 (39). — 214—228.
  • Продаж дітей та самопродаж на Русі у XI—XV ст. // Гуманітарний журнал. — 2015. — № 1—2. — С. 99—102.
  • Влада Новгорода на початку XV століття по відомостям щоденника Жильбера де Ланноа // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія «Історія та географія». — Харків: Колегіум, 2015. — Вип. 52. — С. 109—114.
  • Древнерусская братчина по сведениям Марко Поло // Valla. — 2015. — Т. 1. № 6. — С. 13—22.
  • Древнерусская истьба по сведениям исторических источников X—XIV вв. // Valla. — 2016. — Т. 2. № 2. — С. 10—17.
  • Вопрос о дате основания города Суздаль // Вестник Удмуртского университета. Серия История и филология. — 2016. — Т. 26, вып. 4. — С. 147—151.
  • Релігійні уявлення західноєвропейських авторів XIII—XIV ст. про Північну Русь // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія Історія. — Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2016. — Вип. 2. Ч. 2. — С. 100—105.
  • Релігійні уявлення західноєвропейських авторів XV ст. про Північну Русь // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія «Історія та географія». — Харків: Колегіум, 2016. — Вип. 53. — С. 172—179.
  • Северорусские реки в западноевропейских позднесредневековых источниках // Valla. — 2017. — Т. 3. № 4. — С. 1—8.
  • Сведения о Новгороде в западноевропейских средневековых источниках // Novogardia. — 2020. — № 1 (5). — С. 163—210.
  • Угорська Русь // Енциклопедія історії України. Додатковий том. — К.: Наукова думка, 2021. — Кн. 1. А—Я. — С. 615.
  • Датировка грамот № 91 и 112 по пожалованию и размежеванию земель в Новгороде // Государства Центральной и Восточной Европы в исторической перспективе: сборник научных статей. — Пинск: ПолесГУ, 2022. — Вып. 6. — С. 128—130.
  • Русь на сторінках книги Марко Поло // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 5—17.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в “Я все-таки дожив до 42 років": на Закарпатті попрощалися із загиблим на війні краматорцем — 2024.
  2. ↑ Под Артемовском погиб один из администраторов русскоязычной "Википедии" — ТАСС, 2024.
  3. ↑ а б Администратор русскоязычной «Википедии» умер при отходе из Артемовска: Интернет: Интернет и СМИ: Lenta.ru — Lenta.ru, 2024.
  4. ↑ Один из администраторов русской «Википедии» погиб под Бахмутом - Газета.Ru | Новости — Газета.Ru, 2024.
  5. ↑ “Ми за свободу боролись скільки було наших сил”: захищаючи Донеччину загинув поет з Краматорська Юрій Лущай — 2024.
  6. ↑ а б Поліковська, Юлія (17 квітня 2024). Під Бахмутом загинув вікіпедист-історик Юрій Лущай. ms.detector.media (укр.). Процитовано 17 квітня 2024.
  7. ↑ а б в Микола Жалнін (11 квітня 2024). “Я все-таки дожив до 42 років": на Закарпатті попрощалися із загиблим на війні краматорцем. Kramatorsk Post (укр.).
  8. ↑ а б в г д е ж и Антон Малиновський (11 квітня 2024). «Ми за свободу боролись скільки було наших сил»: захищаючи Донеччину загинув поет з Краматорська Юрій Лущай. Pro100media (укр.).
  9. ↑ Участник:Юрий Владимирович Л. Російська Вікіпедія (рос.).
  10. ↑ Програма конференції “Християнізаційні впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда: 1150 років”. religions.unian.ua (укр.). Процитовано 12 квітня 2024.
  11. ↑ Лущай, Ю.В. (2015). ЛЕКСИЧЕСКИЕ ЗАИМСТВОВАНИЯ ИЗ СЛАВЯНСКИХ ЯЗЫКОВ В ЗАПАДНОЕВРОПЕЙСКИХ ИСТОЧНИКАХ XIII-XV вв (PDF).
  12. ↑ Protsiuk, Anton (12 квітня 2024). Пам’яті вікіпедиста Юрія Лущая. Вікімедіа Україна (укр.). Процитовано 13 квітня 2024.
  13. ↑ На Закарпатті попрощалися із полеглим на війні Юрієм Лущаєм

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лущай_Юрій_Володимирович&oldid=43545120