Перейти до вмісту

Любищев Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Любищев Олександр Олександрович
рос. Александр Александрович Любищев
Народився5 квітня 1890(1890-04-05)[2][3]
Санкт-Петербург, Російська імперія[4]
Помер31 серпня 1972(1972-08-31)[1] (82 роки)
Тольятті, Куйбишевська область, РРФСР, СРСР[4]
ПохованняІнститут екології Волзького басейну РАНd і Banikin cemeteryd
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьентомолог, філософ
Галузьентомологія і біологічна систематика
Alma materСанкт-Петербурзький Імператорський університет (1911)[5]
Науковий ступіньдоктор сільськогосподарських наук[6]
Вчене званняпрофесор[d][7]
Науковий керівникГурвич Олександр Гаврилович[8]
Знання мованглійська, німецька, французька і російська[9]
ЗакладТНУ[2], Пермський державний університет, Samara State Agrarian Universityd, All-Russian Institute of Plant Protectiond[10], Інститут зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України, Ulyanovsk State Pedagogical Universityd, Q4308086? і Бестужевські курси[3]
Зовнішні зображення
О.О. Любищев
Пам'ятник Любищева в інституті екології Волзького басейну

Олександр Олександрович Любищев (5 квітня 1890, Санкт-Петербург — 31 серпня 1972, Тольятті) — ентомолог, спеціаліст по одній з найскладніших підродин жуків-листоїдів — земляних блошках (Chrysomelidae: Alticinae), та захисту рослин. Відомий завдяки своїм роботам загальнішого характеру: щодо застосування математичних методів у біології, відносно загальних проблем біологічної систематики, теорії еволюції і філософії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Санкт-Петерурзі, походив із родини заможного лісопромисловця. Родина була орієнтована на здобутки дворянської культури Російської імперії. Тому хлопцю намагались прищепити знання іноземних мов і надати добру освіту.

Вже юнаком володів кількома мовами: французькою, англійською, німецькою, італійською, причому перші дві вивчив в транспорті[11]. Закінчив Третє реальне училище, що орієнтувало випускників на опанування технічних, а не гуманітарних дисциплін, вийшов з училища 1906 року з медаллю за успішне навчання. Того ж 1906 року влаштувався на навчання у Петербурзький університет.

Початок наукової кар'єри

[ред. | ред. код]

По закінченні університету працював у Мурманську на біологічній станції, де також працювали його університетські знайомі — Борис Шванвич, Дмитро Федотов[ru], Владімір Беклемішев[en], Сергій Малишев[ru] на інші. В майбутньому майже кожний з них стане уславленим науковцем. Серед наукових авторитетів Любищева був професор Таврійського університету Гурвич та запропонована ним теорія біологічного поля. Таврійський університет, створений у місті Сімферополь, відрізнявся на той час надзвичайно сильним професорським штатом, випускниками відомих університетів (закордонних і російської імперії) і надзвичайно здібними науковцями. Любищев відбув військову службу і сам перебрався у Сімферополь, де працював асистентом у Таврійському університеті.

Праця у Пермському університеті

[ред. | ред. код]

1921 року науковця запросили працювати в Пермський університет доцентом на кафедру зоології. Розпочалась його праця університетського викладача, він вводив провінційне студентство у проблеми загальної біології, генетики, біометрії, біогеографії, зоопсихологію тощо. В університеті він наблизився до праць і проблем із сільськогосподарськими шкідниками, сам читав курс з цих проблем.

Серед вагомих наукових праць пермського періоду — «Про проблему спадкових факторів». 1926 року керівництво Пермського університету поклопоталось про надання Любищеву звання професора. Але змінились урядові установи і талановитому, але неблагонадійному науковцю Любищеву радянська Державна вчена рада звання професора не надала. Це не зменшило його науковий авторитет, а надало йому небажаної уваги й популярності.

Перебування у провінційному університеті сприяло бесцензурному саморозвитку науковця, що виробився у самостійного і незалежно думаючого вченого, якого добре знали в наукових колах столичних Петербурзі і Москві. Кожний візит Любищева у столиці збирав натовп викладачів і студентів, волівших послухати незалежну і крамольну особу, несхожу на столичну радянську професуру.

Зрілі роки

[ред. | ред. код]

Створив систему обліку часу (тайм-менеджмента)[11], якою користувався протягом 56-и років (з 1916 по 1972 роки).

Себе атестував дилетантом, чим частково реабілітував це слово.

Підтримував велике листування з багатьма видатними вченими і мислителями. Активно торкався філософських проблем в безлічі своїх праць, багато з яких не були і не могли бути опубліковані за життя вченого через їх критичний зміст. Філософська позиція Любищева тяжіє до холізму і до поглядів Платона. Ще 1923 року він ввів уявлення про природну систему живих організмів. Він припускав, що властивості організму цілком визначаються його положенням, місцем в природній системі. З загальних позицій критикував еволюційне вчення Дарвіна. Прагнув обґрунтувати точку зору, згідно з якою для природничих наук найпліднішою є філософія Платона. Особливий акцент робив на важливості математичних методів в науці взагалі та біології зокрема. Прекрасний полеміст, Любищев протидіяв торжеству ідей Лисенка та його послідовників.

З 1938 по 1941 роки працював у Києві в Інституті зоології АН УРСР та в Інституті захисту рослин.

Любищев і Київ

[ред. | ред. код]

У 1937—1941 році Любищев був завідувачем відділу екології в Інституті біології і зоології АН УРСР. Мешкав у цей час з родиною в Києві. Початок війни з нацистською Німеччиною застав його саме у Києві. Незважаючи на початок війни він не переривав наукових досліджень і, як і раніше, вів щоденник і облік того, на що витратив час свого життя.[12]

Саме у Києві остаточно пропала частина його щоденників. Але збереглися щоденникові записи за червень 1941 року, котрі велися російською. Вони надто короткі і скупі за записами, бо головним завданням для себе він вважав не переривати наукових досліджень, бо це сприяло прогресу.

* «22.6.1941. Киев. Первый день войны с Германией. Узнал об этом около 13 часов...». — и дальше обычная сводка сделанного.
  • «23.6.1941. Почти целый день воздушная тревога. Митинг в Институте биохимии. Ночное дежурство».
  • «29.6.1941. Киев. На дежурстве в Институте зоологии с 9 до 18 ч. Занимался номографией и писал отчет. Вечернее дежурство... ...Итого 5 ч. 20 м.».

У червні 1941 року Любищеву вже було за 50… Родина відрядила на фронт старшого сина, про що є теж надто короткий запис у щоденнику. У липні 1941 року немолодого науковця із дружиною та онуком евакуювали із Києва пароплавом. Про це теж йдеться у щоденнику, котрий він веде навіть на пароплаві.

«* 21.VII.1941. Нападение немецкого самолета на пароход „Котовский“ — бомбежка и обстрел пулеметами. Убит капитан парохода и какой-то военный капитан, ранено 4 человека. Повреждено колесо, поэтому пароход не сделал остановку в Богруче, а поехал прямо на Кременчуг».

Помер в Тольятті, куди приїхав прочитати курс лекцій. У листопаді 1989 року останки вченого перепоховали на території Інституту екології Волзького басейну РАН.

Власна родина і особистість

[ред. | ред. код]

Був у двох шлюбах. Досить вдалим був другий шлюб, що подарував науковцю душевний спокій і умови для спокійної праці. Мав сина і доньку. Син Любищева Всеволод загинув 1942 року.

Олександр Любищев походив із забезпеченої родини лісопромисловця. 1918 року він звільнився від армії і розпочав суто наукову кар'єру.

Французьку добре знав з дитинства, володів також німецькою та англійською. В радянські часи не відрізнявся розкошами, мав невеликі прибутки. По виході на невелику пенсію мешкав у провінційному радянському місті Ульяновськ.

Впадали у око його поганий почерк, його погана дикція. Його записи від руки постійно передруковували на друкарській машинці заради «читабельності». Він також відрізнявся ігноруванням одягу, надаючи перевагу зручному і надто небагатому, чим дивував навіть науковців. Відносно цього мав власну теоретичну базу.

«...Американец Блисс, когда мы с ним ездили в командировку по Украине и по Кавказу, сказал мне по поводу моего обычая одеваться более чем просто, игнорируя мнение окружающих: «Я восхищаюсь вашей независимостью в одежде и поведении, но, к сожалению, не нахожу в себе сил вам следовать». Такой комплимент от действительно умного человека перекрывает тысячи обид от пошляков... По-моему, для ученого целесообразно держаться самого низкого

уровня приличной одежды, потому что

  • 1) зачем конкурировать с теми, для кого хорошая одежда — предмет искреннего удовольствия;
  • 2) в скромной одежде — большая свобода передвижения;
  • 3) некоторое даже сознательное «юродство» неплохо: несколько ироническое отношение со стороны мещан — полезная психическая зарядка для выработки независимости от окружающих...»

Творчість

[ред. | ред. код]

За життя він оприлюднив близько 70-ти наукових праць. Серед них праці по дисперсійному аналізу, таксономії, тобто з теорії систематики, та з ентомології, широко відомі та перекладені за кордоном.

Всього ним написано понад 500 аркушів (12,5 тис. сторінок машинописного тексту) різного роду статей і досліджень: роботи з систематики земляних блішок, історії науки, сільського господарства, генетики, захисту рослин, філософії, ентомології, зоології, теорії еволюції, атеїзма.

Свої дослідження в галузі систематики він зазвичай проводив на матеріалах власної колекції земляних блішок — дрібних листоїдів (Chrysomelidae) підродини Alticinae (раніше — Halticinae). Безпосередньо цим жукам присвячена тільки одна з прижиттєвих публікацій Любищева (1963), інші роботи (монографія земляних блішок Киргизії, стаття про класифікацію земляних блішок роду Haltica (= Altica) та ін.) залишилися поки неопублікованими.

Критика лисенківщини

[ред. | ред. код]

О. О. Любищев був активним і непримиренним критиком лисенківщини. Зокрема, він написав детальну і обширну працю «Про монополію Т. Д. Лисенка в біології» (видано в 2005 р.), розділи з якої були надіслані ним у ЦК КПРС і супроводжувалися листами, адресованими М. С. Хрущову.[13]

Найважливіші праці О. О. Любищева

[ред. | ред. код]
  • К дискуссии о роли полосатой хлебной блохи // На защиту урожая. 1935, N 3, с. 23-24
  • К методике полевого учета сельскохозяйственных вредителей и эффективности мероприятий по борьбе с ними // Учен. записки Ульяновского пед. ин-та. 1955, вып. 6, с. 3-55
  • Перспективы и методы количественной зоогеографии // Проблемы зоогеографии суши. 1958. Матер. совещания, состоявшегося во Львове 1-9 июня 1957 г. Львов, с. 155—160
  • К методике количественного учета и районирования насекомых. — Фрунзе, 1958. 167 с.
  • О применении биометрии в систематике // Вестн. ЛГУ. 1959, N 9, с. 128—136
  • О количественной оценке сходства // Применение математических методов в биологии. Кн. 2. 1963. Л., с. 152—160
  • Два новых палеарктических вида рода Chaetocnema группы Ch. concinna Marsh. // Энтомол. обозр. 1963. Т. 42, вып. 4, с. 858—863
  • Систематика и эволюция // Внутривидовая изменчивость наземных позвоночных животных и микроэволюция. Тр. Всесоюзн. совещ. 1965. Свердловск, с. 45-57
  • О некоторых новых направлениях в математической таксономии // Журн. общ. биол. 1966. Т. 27, N 6, с. 688—696
  • Проблемы систематики // Проблемы эволюции. Т. 1. 1968. Новосибирск, с. 7-29
  • Об ошибках в применении математики в биологии. I. Ошибки от недостатка осведомленности. Журн. общ. биол. 1969. Т. 30, N 5, с. 572—584
  • Об ошибках в применении математики в биологии. II. Ошибки, связанные с избытком энтузиазма. Журн. общ. биол. 1969. Т. 30, N 6, с. 715—723
  • О критериях реальности в таксономии // Информационные вопросы систематики, лингвистики и автоматического перевода. Вып. 1. 1971. М., ВИНИТИ, с. 67-81
  • Значение и будущее систематики / Природа. 1971. N 2, с. 15-23
  • К логике систематики // Проблемы эволюции. Т. 2. 1972. Новосибирск, с. 45-68
  • К классификации эволюционных теорий // Проблемы эволюции. Т. 4. 1975. Новосибирск, с. 206—220
  • О некоторых постулатах общей систематики // Зап. научн. семинаров Ленингр. отд-ния Математич. ин-та АН СССР. 1975. Т. 49, с. 159—175
  • Редукционизм и развитие морфологии и систематики // Журн. общ. биол. 1977. Т. 38, N 2, с. 245—263
  • О приложении математической статистики к практической систематике // Прикладная математика в биологии. 1979. М., с. 12-28
  • Проблемы формы, систематики и эволюции организмов (сборник статей). — М., Наука. 1982. 278 с.
  • Дисперсионный анализ в биологии. — М., Изд-во МГУ. 1986. 200 с.
  • В защиту науки (статьи и письма). — Л-д, Наука. 1991. 295 с.
  • Философия и наука // Любищевские Чтения, 1997. Ульяновск, 1997. С. 3-28

Найважливіші публікації про О. О. Любищева

[ред. | ред. код]
  • Смирнов Е. С. 1966 К 75-летию Александра Александровича Любищева // Энтомол. обозр. Т. 45, вып. 1. С. 232—236
  • Смирнов Е. С., Яблоков А. В. 1973 Александр Александрович Любищев (1890—1972) // Энтомол. обозр.
  • Крыжановский О. Л., Зубков А. Ф. 1973 Памяти А. А. Любищева (1890—1972) // Энтомол. обозр. Т. 52, вып. 3. С. 715—720
  • Мейен С. В., Шрейдер Ю. А. 1973 Биологические парадоксы А. А. Любищева // Природа. N 10. С. 38-41
  • Гранин Д. А. 1974 Эта странная жизнь (повесть) // Аврора. N 1: с. 12-24; N 2: с. 22-42
  • Голубовский М. Д. 1974 Таким он родился // Знание — сила. N 10. С. 52-53
  • Рубашкин А. 1974 Опыт чужой жизни // Звезда. N 11. С. 210—212
  • Финк Л. 1974 Закономерный выбор // Новый мир. N 12. С. 257—260
  • Дмитриев В. А. 1975 Время — союзник или враг? // Вопросы литературы. N 1. С. 35-89
  • Светлов П. Г. 1975 Александр Александрович Любищев // Проблемы эволюции. Т. 4. Новосибирск. С. 198—204
  • White S. 1975 Soviet author finds scientists are novel characters // New Scientist. Vol. 66, N 951. P. 513
  • Линник Ю. В. 1977 Ученый о литературе // Север. N 2. С. 102—103
  • Мейен С. В., Соколов Б. С., Шрейдер Ю. А. 1977 Классическая и неклассическая биология. Феномен Любищева // Вестн. АН СССР. N 10. С. 112—124
  • Шрейдер Ю. А. 1978 Три жизни профессора Любищева // Пути в незнаемое. Сб. 14. М. С. 393—397
  • Мейен С. В. 1979 Вклад А. А. Любищева в теоретическую биологию // Докл. Моск. общ-ва испыт. природы. Общ. биол. С. 109—110
  • Шрейдер Ю. А. 1979 Реальность и фикции в любищевской методологии науки // Докл. Моск. общ-ва испыт. природы. Общ. биол. С. 111—112
  • Светлов П. Г. (ред.). 1982 Александр Александрович Любищев (1890—1972). — Л-д, Наука (Научно-биографическая серия). 144 с.
  • Равдель Е. А. (дочь А. А. Любищева). 1982 Биографический очерк // В кн.: Александр Александрович Любищев (1890—1972). Л-д, Наука. С. 9-37
  • Ковалев В. Г. 1982 Работы в области энтомологической систематики // В кн.: Александр Александрович Любищев (1890—1972). Л-д, Наука. С. 81-89
  • Зубков А. Ф. 1982 Вклад в сельскохозяйственную энтомологию // В кн.: Александр Александрович Любищев (1890—1972). Л-д, Наука. С. 89-100
  • Баранцев Р. Г. 1982 О научном архиве А. А. Любищева // В кн.: Александр Александрович Любищев (1890—1972). Л-д, Наука. С. 127—129
  • Баранцев Р. Г. 1982 Список опубликованных работ (91 название) // В кн.: Александр Александрович Любищев (1890—1972). Л-д, Наука. С. 130—136
  • Баранцев Р. Г. 1982 Литература об А. А. Любищеве (66 названий) // В кн.: Александр Александрович Любищев (1890—1972). Л-д, Наука. С. 137—139
  • Мейен С. В., Чайковский Ю. В. 1982 О работах А. А. Любищева по общим проблемам биологии // В кн.: А. А. Любищев. Проблемы формы, систематики и эволюции организмов. М., Наука. С. 5-23
  • Баранцев Р. Г. 1988 Описание архива А. А. Любищева // Сов. библиография. N 6. С. 73-78 С. 127—129
  • Светлов П. Г. 1991 Вехи жизни Александра Александровича Любищева // В кн.: А. А. Любищев. В защиту науки. Л-д, Наука. С. 5-13
  • Голубовский М. Д. 1991 За честь природы фехтовальщик // В кн.: А. А. Любищев. В защиту науки. Л-д, Наука. С. 14-24
  • Любищевские Чтения. 1997 Любищевские Чтения, 1997 (тезисы докладов 9-х Любищевских Чтений в Ульяновске). Ульяновск. 106 с.

Посмертна слава

[ред. | ред. код]

Нова хвиля слави і популярності Любищева як талановитого науковця відбулася по його фізичної смерті, коли його літературно оброблену біографію оприлюднив ленінградський письменник Даніїл Гранін у книзі з провокуючою назвою «Це дивацьке життя» (рос. «Эта странная жизнь»)[14].

Невеликий за розмірами твір Граніна був вперше оприлюднений 1974 року (перший наклад 100 000 зразків!). Видання мало м'яку паперову обкладинку, сто десять сторінок і коштувало двадцять (20) радянських копійок. Воно наче ховало незвичну біографію за виглядом дешевої, незначимої брошури. Доля видання, однак, була успішною. Брошурку передавали з рук у руки, були випадки, коли у СРСР твір Граніна переписували вручну через неможливість придбати друкований варіант. За декілька десятків років твір Граніна був перекладений на декілька іноземних мов[14].

  • Сторінка студентського щоденника від 1978 року з враженнями про книгу Д. Граніна.
    Сторінка студентського щоденника від 1978 року з враженнями про книгу Д. Граніна.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.zin.ru/animalia/coleoptera/rus/lyubishc.htm
  2. ↑ а б https://www.ulspu.ru/sveden/news/3853/
  3. ↑ а б https://books.google.com/books?id=KiH_AgAAQBAJ&pg=PA4
  4. ↑ а б https://cyberleninka.ru/article/n/aleksandr-aleksandrovich-lyubischev-v-g-tolyatti
  5. ↑ Фокин С. И. Иван Иванович Соколов (1885–1972): прирождённый натуралист, Ivan Ivanovich Sokolov (1885–1972): an Inborn Naturalist // Историко-биологические исследования — 2018. — Т. 10, вып. 3. — С. 7–33. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2018-11964
  6. ↑ http://odasib.ru/openarchive/Portrait.cshtml?id=Xu1_pavl_635212335135781250_9206
  7. ↑ Фокин С. И., Завойская Н. Е. Владимир Тимофеевич Шевяков (1859–1930): изучение простейших Неаполитанского залива. История длиною в жизнь. Часть I. В Российской империи, Wladimir Timopheyevitch Schewiakoff (1859–1930): Investigation of Protists of the Gulf of Naples. A Life Long Story. Part I. In the Russian Empire // Историко-биологические исследования — 2016. — Т. 8, вып. 1. — С. 66–93. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  8. ↑ https://uonb.ru/old/geroi/info/lubishev.htm
  9. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  10. ↑ https://visz.nlr.ru/person/show/1609623
  11. ↑ а б Любищев А. А. Така добровільна каторга [Архівовано 7 січня 2011 у Wayback Machine.] // Хімія та життя. № 12. 1977
  12. ↑ Ключові питання еволюції і систематики в листуванні корифеїв вітчизняної біології (лист академіка С. М. Гершензона до професора О. О. Любищева) / С. В. Межжерін // Вісник Національної академії наук України. — 2018. — № 8. — С. 81-87 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
  13. ↑ Любищев против лысенковщины: история и уроки противостояния. Письма. Документы (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 січня 2012. Процитовано 19 грудня 2011.
  14. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 11 серпня 2015. Процитовано 17 вересня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Любищев_Олександр_Олександрович&oldid=38191343