Лізвінський Валерій Іванович
| Валерій Іванович Лізвінський | |||
|---|---|---|---|
 Майор | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 26 квітня 1966 Кам'янець-Подільський | ||
| Смерть | 20 січня 2015 (48 років) Донецьк | ||
| Поховання | Кам'янець-Подільський  | ||
| Alma Mater | КПІ ім. Ігоря Сікорського | ||
| Псевдо | «Кіборг» | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014-2015 | ||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ |  Десантні війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Миротворчі операції ООН | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Вале́рій Іва́нович Лізві́нський (26 квітня 1966 — 20 січня 2015) — майор (посмертно) Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».
Офіцер запасу, військовий інженер, саперна справа. Брав участь у миротворчих операціях.
Мобілізований у вересні 2014-го. Помічник командира батальйону з оперативного забезпечення, 81-ша окрема аеромобільна бригада — 122-й окремий аеромобільний батальйон. З листопада служив у Костянтинівці, 6 січня 2015-го відбув на ротацію в Донецький аеропорт.
16 січня пережив хімічну атаку. 20 січня 2015-го загинув під час оборони Донецького аеропорту. Після вибуху та завалів у новому терміналі аеропорту доля Лізвінського була невідома.
Тіло доставили додому лише через місяць. Похований у Кам'янці-Подільському 22 лютого 2015-го на Алеї слави міського кладовища.[1] Без Валерія залишилася дружина Майя.
- Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[2].
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).[3]
- Рішенням Кам'янець-Подільської міської ради № 109/93 від 13 жовтня 2015 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам'янця-Подільського».[4]
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня[5][6].
- ↑ Лізвінський Валерій - Сторінка пам’яті захисника України. Сайт загиблих героїв АТО. Процитовано 8 вересня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Загиблого кіборга з Хотинщини удостоєно відзнаки «За оборону Донецького аеропорту». Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 21 березня 2017.
- ↑ Лізвінський Валерій Іванович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 8 вересня 2022.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube
- Лізвінський Валерій Іванович [Архівовано 26 січня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- У зоні АТО зник безвісти «кіборг» із Кам'янця-Подільського Валерій Лізвінський
- Прощалися з «кіборгом»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Майори (Україна)
- Народились 26 квітня
- Народились 1966
- Померли 20 січня
- Померли 2015
- Поховані в Кам'янці-Подільському
- Військовики 81-ї окремої аеромобільної бригади
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені знаком «За оборону Донецького аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Кам'янця-Подільського
- Померли в Донецьку
- Почесні громадяни Кам'янця-Подільського