Додредноути типу «Віттельсбах»
 Додредноут типу «Віттельсбах» «Мекленбург»
| |
| Проєкт | |
|---|---|
| Будівники: |
|
| Оператори: |
.svg){kind=small} •Кайзерліхе Маріне |
| Попередник: | Додредноути типу «Кайзер Фрідріх III» |
| Наступник: | Додредноути типу «Брауншвейг» |
| Будівництво: | 1899–1904 |
| У експлуатації: | 1902–1921 |
| Заплановано: | 5 |
| Побудовано: | 5 |
| Втрачено: | 1 |
| Віддано на брухт: | 4 |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Додредноут |
| Водотоннажність: | 12 798 т. (повна) |
| Довжина: | 126,8 м. |
| Ширина: | 22,8 м |
| Осадка: | 7,95 м. |
| Двигуни: | три парові машини потрійного розширення |
| Швидкість: | 18,7 вузлів |
| Екіпаж: | 33 офіцера, 650 матросів і старшин |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
|
Додредноути типу «Віттельсбах» - п’ять додредноутів, побудованих для німецького Кайзерліхмаріне (Імперського флоту), на початку 1900-х років. Це були перші лінійні кораблі, замовлені відповідно до Другого закону про ВМС 1898 року в рамках програми розширення флоту адмірала Альфреда фон Тірпіца. Тип включав головний корабель «Віттельсбах», а також «Веттін», «Церінген», «Швабен» та «Мекленбург».
Усі п’ять кораблів були закладені між 1899 і 1900 роками і закінчені до 1904 року. Кораблі типу «Віттельсбах» були схожі зовні на своїх попередників типу «Кайзер Фрідріх III», але мали більшу площу броньового поясу і рівну головну палубу, на відмін від зниженого квартердеку попереднього типу. Обидва класи мали батарею з чотирьох спарених 240-мм гармат у двох баштах.[1]
«Віттельсбах», «Веттін», «Церінген» та «Мекленбург» служили в І ескадрі, де вони в основному були зайняті регулярними навчаннями в мирний час і закордонними візитами. «Швабен» використовувався як навчальний корабель для модернізації навчального підрозділу німецького флоту. До 1910 року, з надходженням перших дредноутів, кораблі типу «Віттельсбах» були вилучені з фронтової служби та переведені на тренування або просто поміщені у резерв.
З початком Першої світової війни в липні 1914 року кораблі повернулися до активної служби як IV бойова ескадра, несучи сторожову службу в Північному морі та здійснюючи обмежені операції в Балтійському морі проти російських військ. Ці операції включали підтримку атаки на Лібаву в травні 1915 року та битву в Ризькій затоці в серпні того ж року.[2]
Наприкінці 1915 року військово-морське командування вирішило вивести з експлуатації п'ять кораблів через поєднання нестачі екіпажу для більш важливих суден і підвищеної загрози з боку британських підводних човнів, що діяли в Балтиці. Згодом ці кораблі використовувалися як навчальні судна або, у випадку з «Мекленбургом», як плавуча в’язниця.
«Віттельсбах» і «Швабен» були переобладнані у плавучі бази для тральщиків у післявоєнних зусиллях з розмінування мінних полів, які були закладені в Північному морі.[3] Усі кораблі типу були включені зі складу флоту на початку 1920-х років і згодом утилізовані, але «Церінген» було перетворено на радіокерований корабель-мішень. Відповідну функцію виконував, поки його не розбомбили і не потопили британські бомбардувальники в 1944 році під час Другої світової війни. У 1949–1950 роках затонулий корабель був остаточно розібраний.[4]
- ↑ Dodson, Aidan (2016). The Kaiser's battlefleet : German capital ships 1870-1918. Barnsley. с. 58. ISBN 1-84832-229-1. OCLC 948683244.
- ↑ Halpern, Paul G. (1994). A naval history of World War I. Annapolis, Maryland. с. 196—197. ISBN 0-87021-266-4. OCLC 28411665.
- ↑ Jung, Dieter; Maass, Martin (1990-<1991>). German warships, 1815-1945. Annapolis, Md.: Naval Institute Press. с. 17. ISBN 0-87021-790-9. OCLC 22101769.
- ↑ Gardiner, Robert; Gray, Randal; Budzbon, Przemysław (1985). Conway's All the world's fighting ships, 1906-1921. London: Conway Maritime Press. с. 141. ISBN 0-85177-245-5. OCLC 12227060.
