Перейти до вмісту

І-цзун (династія Тан)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лі Вень)
І-цзун
20-й Імператор Тан
13 вересня 859 — 15 серпня 873 року
Попередник: Лі Ї
Спадкоємець: Лі Янь
 
Народження: 28 грудня 833(0833-12-28) Редагувати інформацію у Вікіданих
Чан'ань Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 15 серпня 873(0873-08-15) (39 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Чан'ань Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Династія Тан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: династія Лі[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Сюань-цзун[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати: Consort Chaod Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Empress Hui'and, Empress Gongxian, of the Wang cland, Consort Guod, Consort Yangd і Defei, of the Wang cland Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: Сі-цзун[1], Чжао-цзун[1], Li Ji[d][1], Li Yid, Li Kand, Li Ting[d][1], Li Baod[1], Li Yid[1], Princess Renshoud, Princess Tongchangd[1], Princess Anhuad, Princess Changyuand, Princess Changningd, Princess Pukangd[1], Princess Yongshoud, Princess Suiningd, Princess Jinhuad, Li Qiaod[1], Li Kand[1] і Li Moud[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

І-цзун (кит.: 懿宗; піньїнь: Yìzōng), особисте ім'я Лі Вень (кит.: 李溫; піньїнь: Lǐ Wēn; 28 грудня 833 —15 серпня 873) — двадцятий імператор династії Тан у 859873 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 28 грудня 833 року у родині Лі Іа, князя Гуаня, майбутнього імператора Сюань-цзуна. Отримав ім'я Лі Вен. Після того, як його батько у 846 році став імператором, то він отримав титул князя Юна. Втім незабаром Лі Вена було відсторонено від політичних справ. Більшу частину правління Сюань-цзуна він провів у закритому палаці. Лише зі смертю батька 10 вересня 859 року євнухи привели його до імператорського палацу. Тоді ж він змінив ім'я на Лі Цуй, а наступного дня оголошено про вступ Лі Цуя на трон під ім'ям І-цзун.

Із самого початку він звільнив міністрів колишнього імператора, змінивши їх своїми фаворитами. При цьому великий вплив отримали євнухи. На відміну від батька проводив марнотратну політику, знову збільшилися видатки на імператора та його рідню. І-цзун скасував переслідування буддизму. При його підтримці було у 868 році видано буддистський текст «Дімантової сутри».

Водночас І-цзун довелося вести війни з тибетськими князівствами та державою Наньчжао. Особливо напруженою була війна з останньою. Війська Наньчжао у 861862 роках захопили значні райони сучасної провінції Гуансі, а також північний В'єтнам, що був тоді в порядкуванні Китаю. В цей час війська також відволікалися на придушення селянського повстання на чолі з Цю Фу. Втім, селян вдалося розбити доволі швидко, а війна з Нанчьжао тривала до 868 року, коли китайським військам вдалося повернути захоплені землі. Проте вже наступного року у ході рейду війська Наньчжао захопили місто Ченду (територія сучасної провінції Сичуань).

Наприкінці життя імператор дедалі більше відхилявся від державних справ, займаючись питаннями релігії. У 873 році він провів свято кістки Будди. Того ж року 15 серпня він помер.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м н п China Biographical Database

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Kenneth Pletcher, History of China, coll. Britannica Educational Publishing, éd. The Rosen Publishing Group, 2010