Л-7 «Ворошиловець»
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Л-7 «Ворошиловець» | ||
|---|---|---|
| Л-7 «Ворошиловец» | ||
 | ||
| Схематичне зображення підводного човна типу «Ленінець» серії XI | ||
| Верф | завод № 189, Ленінград/завод № 202, Владивосток | |
| Під прапором |  СРСР
| |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР
| |
| Порт приписки | Владивосток | |
| Закладений | 10 квітня 1934 | |
| Спуск на воду | 15 травня 1935 | |
| Введений до складу флоту | 10 грудня 1936 | |
| Виведений зі складу флоту | 3 квітня 1958 | |
| На службі | 1936—1958 | |
| Сучасний статус | 3 квітня 1958 року списаний на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | підводний мінний загороджувач | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 14,5 вузлів | |
| Швидкість (підводна) | 8,5 вузли | |
| Робоча глибина занурення | 75 м | |
| Гранична глибина занурення | 90 м | |
| Дальність плавання | надводна: 3 400 миль (6 300 км) на швидкості 14 вузлів (25,9 км/год) або 7 500 миль (13 900) на 10 вузлах підводна: 12,8 миль (23,7 км) на швидкості 8,5 вузлів (15,7 км/год) або 135 миль (250) на 2,5 вузлах | |
| Автономність плавання | 28 діб | |
| Екіпаж | 52 особи | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 79,9 м | |
| Ширина корпусу найб. | 7,3 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,3 м | |
| Водотоннажність надводна | 1040 т | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни 42БМ6 2 × електродвигуни ПГ84/50+84/50 |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 х 1100 к. с. (дизельні двигуни) 2 х 650 к. с. (електродвигун) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 102-мм гармата Б-2 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
6 × 533-мм носових торпедних апарати (10 торпед) та 20 мін типу ПЛТ | |
| ППО | 1 × 45-мм напіватоматична універсальна гармата 21-К | |
Л-7 «Ворошиловець» (рос. Л-7 «Ворошиловец») — радянський військовий корабель, дизель-електричний підводний мінний загороджувач серії XI типу «Ленінець» Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 10 квітня 1934 року на заводу № 189 у Ленінграді під заводським номером 268 та найменуванням «Ворошиловець». Секціями залізницею підводний човен перевезено до Владивостока, де на заводі № 202 (Дальзавод) проводилася його збірка. 15 травня 1935 року Л-7 спущений на воду, і 10 грудня 1936 року увійшов до складу Тихоокеанського флоту.
У бойових діях участі не брав. 3 квітня 1958 року підводний човен виведений з бойового складу Тихоокеанського флоту та роззброєний.
- Amphitrite (Q159)
- U-7 (1935)
- Alpino Bagnolini (1939)
- I-177
- Cobalto (1942)
- Камчатський оборонний район
- Подводная лодка «Ворошиловец», Л-7, Б-23. Тип «Л» XI серии [Архівовано 27 травня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- «Л-7» («Ворошиловец») [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Л-7, Б-23 Ворошиловец тип «Л» XI серии [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- L-7. на uboat.net. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 23 січня 2022. (англ.)
- Дмитриев В. И. — Советское подводное кораблестроение. — М.: Воениздат, 1990. — 286 с.: 8 л. ил.
- Ковалев Э. А. — Короли подплава в море червонных валетов. Хроника начального периода советского подводного плавания. 1918—1941 гг. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2006. — 428 с.
- Морозов М. Э., Кулагин К. Л. . Первые подлодки СССР. «Декабристы» и «Ленинцы». — М.: Коллекция, Яуза, Эксмо, 2010. — С. 90-91. — 160 с. — 2000 экз. — ISBN 978-5-699-37235-5.
- Платонов А. В. . Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — С. 365. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7.
