Маґнус Данський

Маґнус
Єпископ Курляндський
1560 — 18 березня 1583
Єпископ Езель-Вікський
1560 — 1572
Король Лівонії
1570 — 1577
Народження:	26 серпня 1540  Крістіансборґ, Копенгаген, Копенгаген, Данія
Смерть:	28 березня 1583(1583-03-28) (42 роки)  Пільтен, Данія
Поховання:	Пілтене і Роскілльський собор
Країна:	Королівство Данія
Релігія:	католицька церква
Рід:	Ольденбурзька династія
Батько:	Кристіан III
Мати:	Доротея Саксен-Лауенбурзька
Шлюб:	Maria Vladimirovna of Staritsad
Діти:	Mary Oldenburgd і Eudoxia Oldenburgd
Медіафайли у Вікісховищі

Ма́ґнус (лат. Magnus; 14 серпня 1540(15400814) — 18 (28) березня 1583) — данський принц. Титулярний герцог Шлезвіґський і Гольштейнський. Єпископ Езель-Вікський (1560—1572), Курляндський (1560—1583) і Ревельський (1560—1583). Перший і останній король промосковського Лівонського королівства (1570—1577), створеного московським царем Іваном Грозним у ході Лівонської війни. Представник німецького Ольденбурзького дому. Син данського короля Крістіана III і Доротеї Лауенбурзької. Рідний брат данського короля Фредеріка II.

Біографія

Молоді роки

Маґнус народився 26 серпня 1540 року в родині данського короля Крістіана III.

У 19-літньом віці Маґнус вступив до Лівонського ордену.

1559 року, коли Фрідріх II став новим королем Данії, Маґнус відмовився на користь старшого брата від своїх прав на герцогства Шлезвіґу і Гольштейну. В обмін на це Фрідріх II обіцяв йому підтримку у здобутті єпископського престолу в Езелі, в Лівонії.

Данська партія була віддавна сильною у Лівонії. Ще за життя Крістіана III йшли переговори по передання одного з лівонських єпископств данському принцу. Маґнуса запрошували до Езельського єпископства, заохочуючи його можливістю поширити свою владу на цілу Естляндію, північну частину Лівонії. На початку Лівонської війни, що спалахнула 1558 року, данці утримували в регіоні острів Езель, а шведи — Ревель.

Езельський єпископ

У квітні 1560 року Маґнус прибув до Езеля у супроводі 300 озброєних кнехтів. Він дарував місцевому лицарству широкі права і привілеї.

Сусіди Маґнуса — Польща, Швеція і Московія — вороже поставилися до новоприбулого езельського єпископа. Боротьба з численними ворогами була йому не під силу, тому на початку 1561 року він повернувся до Данії. Проте незабаром Маґнус повернувся до Езеля і керував островом під керівництвом королівського намісника (штатгальтера).

Під час 7-річної дансько-шведської війни 1563—1570 років Маґнус втратив більшу частину свого єпископства на користь шведів. 1569 року, за рік до закінчення цієї війни, він спробував зблизитися із московським царем Іваном IV Грозним. Зближення підтримав данський король Фредерік II, брат Маґнуса, який сподівався зберегти вплив Данії в регіоні. Зі свого боку, Маґнус приховував у своїх листах справжні мотиви зближення із московитами.

Король Лівонії

1570 року Маґнус прибув до Москви, де його урочисто прийняв цар Іван IV Грозний. Принц одружвився із царською небогою Марією і уклав із Московією військово-політичний союз, скерований проти Речі Посполитої і Швеції. Маґнуса проголосили королем Лівонського королівства, яке визнало сюзеренітет Москви.

Однією з головних справ Маґнуса як лівонського короля і московського союзника стала облога Ревеля, який утримували шведи. У березні 1571 року він не зміг здобути міста й відступив до Оберпалена. 1575 року Маґнус вдруге спробував захопити Ревель, але зазнав поразки. 1577 року він втретє намагався взяти місто спільно з москвинськими військами, проте знову безуспішно.

Через постійні поразки і ненадійність московського війська Маґнус змінив покровителя: на початку 1578 року він присягнув на вірність польському королю Стефану Баторію. Маґнус зрікшися титулу короля Лівонії, залишившись єпископом Курляндським.

Останні роки свого життя Маґнус втратив усі свої володіння і помер у бідності 18 (28) березня 1583 року в Пільтені.

Бібліографія

Джерела

• Winkelmann, E. Bibliotheca Livoniae historica. Berlin, 1878.

Монографії. Статті

• Busse. Herzog Magnus König von Livland. Leipzig, 1871.
• Schiemann, T. Characterköpfe und Sittenbilder aus der baltischen Geschichte des XVI Jahrh. Hamburg, 1885.
• Форстен, Г. В. Балтийский вопрос. 1893, Т. 1.

Довідники

• Mollerup, W. Magnus, Konge af Lifland [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Dansk biografisk leksikon. København, 1897, Bd. 11, S. 48—51.
• Hausmann, Richard. Magnus, Herzog von Holstein // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1884, Band 20, S. 66–68.
• Stasiewski, Bernhard . Magnus, Herzog von Schleswig-Holstein. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1987, Band 15, S. 665 f. (Digitalisat).
• Форстен, Г. В. Магнус, датский принц [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1896, Т. 18, С. 333—334.

Посилання

• Adamson, A. The Role of Duke Magnus of Holstein in the Baltic Sea Region during the Livonian War [Архівовано 2 жовтня 2011 у Wayback Machine.]