Перейти до вмісту

Максвел Андерсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андерсон.
Максвел Андерсон
англ. Maxwell Anderson
Ім'я при народженніангл. James Maxwell Anderson
Народився15 грудня 1888(1888-12-15)[1][2][…]
Атлантик, Пенсільванія, США[1]
Помер28 лютого 1959(1959-02-28)[1][2][…] (70 років)
Стемфорд
·інсульт
Країна США[1]
Діяльністьсценарист, журналіст, драматург, письменник, педагог, поет, поет-пісняр, телесценарист
Alma materУніверситет Північної Дакоти[1], Стенфордський університет і University of North Dakota College of Arts and Sciencesd
Знання мованглійська[4][1][5]
ЗакладСтенфордський університет
ЧленствоАмериканська академія мистецтв та літератури
Роки активностіз 1922
Конфесіяатеїзм
Нагороди
IMDbID 0027173

Максвелл Андерсон (англ. Maxwell Anderson; 15 грудня 1888, Атлантик, Пенсільванія — 28 лютого 1959, Стамфорд, Коннектикут) — американський драматург і теоретик театру.

Біографія

[ред. | ред. код]

Андерсон народився в багатодітній сім'ї (він був старшим з 8 дітей) лісоруба. Пізніше його батько, Вільям Лінкольн Андерсон, працював пожежним на залізниці і баптистським проповідником. У зв'язку з цим родині доводилося часто змінювати місце проживання. Андерсони жили бідно і голодно, Максвеллу вже в 13 років довелося йти працювати на ферми. Вчитися виходило уривками, хлопчик відвідував близько 10 шкіл у різних місцях Середнього Заходу, проте книги читав дуже часто.

Відхиливши пропозицію батька піти по його стопах і стати духовною особою, Максвелл в 1908 році вступає в університет Північної Дакоти, в містечку Гранд-Форкс. Тут він уперше побачив театральну виставу. Грали ібсенівську «Гедду Габлер», роль якої виконувала чудова російська актриса Алла Назімова. По закінченні університету Андерсон одружується і викладає протягом 2 років англійську мову і літературу в школі містечка Мінневокан, а потім в Сан-Франциско, де паралельно з викладанням продовжує навчання в Стенфордському університеті, по закінченні якого отримує ступінь магістра в галузі англійської літератури. В цей час він публікує в журналах свої перші статті та вірші.

Восени 1917 року майбутній письменник отримує місце викладача в каліфорнійському коледжі Віттера, однак внаслідок зайнятої ним твердої позиції пацифіста в умовах вступу США у війну у Європі зазнав цькування з боку керівництва коледжу і був звільнений. Потім працював у редакціях газети «Сан-Франциско Кронікл», нью-йоркських «Нью Ріпаблік» і «Нью-Йорк Ворлд». В останній крім усього іншого був відповідальний за театральну рубрику, і це визначило майбутню діяльність Максвелла. У 1920 році він пише свою першу, віршовану п'єсу «Біла пустеля». У 1923 році п'єса була поставлена, мала середній успіх — але завдяки їй на автора звернув увагу Лоренс Столлінг — журналіст, колега Андерсона з «Нью-Йорк Ворлд», який запропонував Максвеллу разом з ним написати антивоєнну п'єсу і став співавтором кількох його драм. Поставлена в Нью-Йорку восени 1924 року п'єса «Ціна слави» викликала скандал, мерія Нью-Йорка збиралася подати на авторів в суд, однак глядачі сприйняли спектакль захоплено, «Ціна слави» витримала понад 400 виступів і зробила своїх авторів знаменитими.

Дві наступні п'єси, написані Андерсоном спільно з Столлінгом, успіху не мали, і їх творчий дует розпався. Однак створена ним у 1927 році комедія «Діти суботи» і, особливо, написана разом з Гарольдом Хікерсоном драма «Громовержці», присвячена судовому процесу, невинно засуджених на смерть робітників-революціонерів Сакко і Ванцетті, які були вельми успішними. «Громовержці», показали розправу держави над революціонерами-анархістами, передбачили появу соціальних п'єс лівих американських драматургів у 30-ті роки XX століття.

На самому початку 20-х років Андерсон купує поблизу містечка Нью-Сіті ділянку землі з фермою, де селиться і багато працює. Він створює в тому числі й історичні драми — «Королева Єлизавета», «Марія Шотландська», «Веллі Фордж». У 1933 році з'являється п'єса «Обидва ваші будинки», їдка сатира на звичаї в американському Конгресі, за яку Андерсон був удостоєний Пулітцерівської премії. У 1935 році ставиться його трагедія «Воцаріння зими», яка стала другою частиною «Громовержців» і удостоєна в тому ж році Премії гуртка театральних критиків (за 1935/36 рік). Другий раз цієї премії Андерсон удостоєний за п'єсу «Хай Тор» (за 1936/37 рік).

У 1933 році в США приїжджає емігрував з нацистської Німеччини композитор Курт Вайль, з яким у Андерсона встановлюються дружні відносини. Спільно вони створюють у 1935 році музичну комедію «Свято голландських поселенців». До 1954 році «Вереснева пісенька» з цієї комедії принесла драматургу грошей більше, ніж всі його п'єси, разом узяті.

Під час Другої світової війни Андерсон займає іншу позицію, ніж у 1917 році. Про необхідність боротьби й перемоги над нацизмом він пише у п'єсах «Напередодні дня святого Марка» (1942) і, особливо, у «Свічці на вітрі» (1941), дія якої відбувається в окупованій Франції.

У післявоєнний період драматург пише кілька історичних драм — «Жанна Лотаринзька» (про Жанну Д'Арк), «Тисяча днів Анни Болейн», «Босоногий в Афінах» (про останні місяці життя Сократа). Останню трагедію автор писав більше 6 років і покладав на неї особливі надії. Тому театральний провал «Босоногого» сприйняв з нерозумінням і обуренням. Слідом за цим він пише і ставить на Бродвеї в 1954 році п'єсу-трилер «Погане насіння» (яку сам же називав халтурою), що мала гучний, хоч і скандальний успіх.

Андерсон був першим американським драматургом, який працював над теорією трагедії, і єдиним — якщо не вважати Артура Міллера, який випустив книгу «Трагедія і проста людина». В 1947 році виходить збірка Андерсона «В стороні від Бродвею. Нариси про театр» (Off Broadway, Essays about the Theater), в якій він узагальнює свій досвід драматурга, пише про роль театру в суспільстві.

Вибрані п'єси

[ред. | ред. код]
  • «Біла пустеля», White Desert 1922
  • «Ціна слави», What Price Glory 1924
  • «Діти суботи», Saturday´s Children 1927
  • «Громовержці», Gods of Lightning 1928
  • «Королева Єлизавета», Elisabeth the Queen 1930
  • «Марія Шотландська», Mary of Scotland 1933
  • «Веллі Фордж», Valley Forge 1934
  • «Обидва ваші будинки», Both Your Houses 1933
  • «Воцаріння зими», Winterset 1935
  • «Безкрила перемога», The Wingless Victory 1936
  • «Маска королів», The Masque of Kings 1937
  • «Зоряний корабель», The Star-Wagon 1937
  • «Званий обід», The Feast of Ortolans 1937
  • «Хай Тор», High Tor 1937
  • «Свято голландських поселенців», Knickerbocker Holiday
  • «Кей Ларго», Key Largo 1939
  • «Свічка на вітрі», Candle in the Wind 1941
  • «Напередодні дня святого Марка», The Eve of St.Mark 1942
  • «Жанна Лотаринзька», Joan of Lorraine 1946
  • «Тисяча днів Анни Болейн», Anne of the Touthand Days 1948
  • «Загублені серед зірок», Lost in the Stars 1949
  • «Босоногий в Афінах», Barefoot in Athens, 1951
  • «Погане насіння», Bad Seet 1954.

Робота у кіно

[ред. | ред. код]

Максвелл Андерсон також працював у кіно. Його сценарій фільму На Західному фронті без змін по однойменному роману Ремарка (реж. Льюїс Майлстоун, 1930) номінувався на премію «Оскар». Багато з його творів були екранізовані відомими режисерами (Рауль Волш, Джон Форд, Джон Х'юстон, Рубен Мамулян та ін).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 91. — ISBN 978-2-221-06888-5
  2. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ CONOR.Sl

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Максвел_Андерсон&oldid=44144834