Перейти до вмісту

Максиміліан Тульє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Максиміліан Тульє
Maksymilian Marceli Thullie
Народився16 січня 1853(1853-01-16)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Львів, Австрійська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1 вересня 1939(1939-09-01)[1] (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Львів, Польська Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛичаківський цвинтар[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, інженер, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛьвівська технічна академія, Віденський технічний університет
ЗакладЛьвівська політехніка
ПосадаРектор Львівської політехніки (1894—1895 і 1910—1911)
Вчене званняпрофесор
ЧленствоПольське наукове товариство у Львові Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяPolish Christian Democratic Partyd Редагувати інформацію у Вікіданих
РідQ63531283? Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЧеслав Тульє Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»

Максиміліан Марцелі Тульє (пол. Maksymilian Marceli Thullie; 16 січня 1853, Львів — 1 вересня 1939, там само[3]) — польський інженер. Доктор технічних наук (1901), почесний професор (1926). 1889—1925 — завідувач кафедри будівництва мостів, 1893 — звичайний професор Львівської політехнічної школи. Ректор Львівської політехнічної школи у 1894 і 1910 роках. Почесний професор Львівської політехніки[4]. Один із розробників правил використання залізобетону в будівництві мостів; запровадив поняття фази.

Біографія

[ред. | ред. код]
Склеп родини Тульє на Личаківському цвинтарі

У 1871 — студент Львівської технічної академії, наступного року перевівся до Віденського технічного університету, де закінчив факультет інженерії (1876). Від 1876 року працював у Львівсько-Чернівецькій залізниці. 1878 року здобув звання інженера, викладач теорії будівництва мостів, будівельної механіки, штатний доцент, з 1888 — безплатний надзвичайний професор статики будівництва і теорії мостів, 1889—1925 — завідувач кафедри будівництва мостів, 1893 — звичайний професор Львівської політехнічної школи. Ректор Львівської політехнічної школи у 1894 і 1910 роках.

Від 1877 року був членом Політехнічного товариства у Львові.[5] Упродовж 1885—1893 років працював редактором друкованого органу товариства — часопису «Czasopismo Techniczne».

1894 року ініціював побудову у подвір'ї Львівської політехніки залізобетонного моста-арки (стоїть там і досі), як експоната для виставки застосування залізобетону, що проводилася в той час у Львові.

Автор 29 підручників та 183 наукових праць.

Помер у день початку Другої світової війни, 1 вересня 1939 року. Похований на полі № 71 Личаківського цвинтаря.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка»Львів: 1994. — С. 210–211. — 257 с.
  3. Дані на сторінці Бібліотеки Сейму Польщі (пол.)
  4. Почесні професори Львівської політехніки. Офіційний сайт Національного університету «Львівська Політехніка». Процитовано 19 січня 2025.
  5. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 96.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Нові імена. Львівщина та львів'яни. Історико-біографічний енциклопедичний довідник. — Львів, 2004 — С. 422—423