Перейти до вмісту

Малашенко Ігор Євгенійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Малашенко Ігор Євгенійович
рос. Игорь Евгеньевич Малашенко
Народився2 жовтня 1954(1954-10-02)
Москва, СРСР
Помер25 лютого 2019(2019-02-25) (64 роки)
Sotogranded, Іспанія
·повішення
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьполітолог, тележурналіст, генеральний директор
Alma materфілософський факультет МДУd (1976)
Науковий ступінькандидат філософських наук
Знання мовросійська
ЗакладІнститут США та Канади РАН, ЦК КПРС, 1-й канал Останкіно, Останкіноd, НТВ, Media-Mostd і RTVi
Посадагенеральний директор[d], генеральний директор[d] і генеральний директор[d]
БатькоМалашенко Євген Іванович
Нагороди
подяка Президента Російської Федерації
IMDbID 10867191

Ігор Євгенович Малашенко (2 жовтня 1954, Москва — 25 лютого 2019, Сотогранде, муніципалітет Сан-Роке,[1] Іспанія) — російський політолог і тележурналіст українського походження, один з творців телекомпанії НТВ[2], займав пости гендиректора «Останкіно» і телекомпанії НТВ.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 2 жовтня 1954 року в Москві в родині генерал-лейтенанта Євгена Івановича Малашенко (20 березня 1924 — 3 липня 2017), військового розвідника, учасника придушення Угорської революції 1956 року[3] .

1976 року закінчив філософський факультет МДУ, 1980-го — аспірантуру філософського факультету МДУ; кандидат філософських наук (тема кандидатської дисертації — «Соціальна філософія Данте Аліг'єрі»)[3].

У 1980—1989 роках — співробітник Інституту США і Канади Академії наук СРСР[4] .

З березня 1989 по березень 1991 — старший референт міжнародного відділу Центрального комітету КПРС[5].

З квітня по грудень 1991 року — консультант апарату президента СРСР Михайла Горбачова.[6]

З грудня 1991 року — на російському Першому каналі, куди перейшов слідом за Єгором Яковлєвим[7][8]. З лютого по липень 1992 року — політичний директор Російської державної телерадіокомпанії «Останкіно»[3] .

З липня по листопад 1992 року — гендиректор, перший заступник голови РДТРК «Останкіно».

З 26 листопада 1992 по 2 березня 1993 року — в.о. голови РДТРК «Останкіно». Після того, як головою РДТРК став В'ячеслав Брагін, Малашенко не знайшов з ним спільної мови й покинув Останкіно і разом з Олегом Добродійним і Євгеном Кисельовим створили ТОО «Итоги». Згодом разом з кількома банками вони створили ТОО «Телекомпанія НТВ».[9]

З липня 1993 до грудня 1997 року — президент, гендиректор ТОВ «Телекомпанія НТВ». Саме Малашенко, за свідченням ветерана телекомпанії Володимира Кондратьєва, придумав бренд «НТВ», при цьому було вирішено не розшифровувати абревіатуру, лишивши розгадку на розсуд глядачеві[10][11] . Як один з топ-менеджерів каналу Малашенко брав участь в закупівлі телематеріалу для показу в ефірі[12][13]. 1995 року був ведучим деяких випусків програми «Герой дня» (НТВ)[14] . 1996 року брав участь в проведенні президентської кампанії Єльцина[15]. Багато російських ЗМІ характеризують Малашенка як «людину, котра відповідала за передвиборний піар Єльцина в період виборів 1996 року і фактично зробила його президентом вдруге»[16]. Згодом він згадував:

Я, может быть, надеялся, что моя работа там как-то развеет слухи о том, что НТВ — вредоносная компания, подрывающая устои общества и государства. Но никаких разговоров о канале не было. Меня пригласил в штаб лично президент, и, как вы догадываетесь, разговор в стиле «Я пойду в штаб, а вы мне отдадите канал» был просто невозможен. Я не знаю, получим ли мы канал сейчас[17].

З 1997 по 1998 рік — генеральний директор НТВ-Холдингу, куди входили НТВ, ТНТ, всі канали «НТВ-Плюс», радіо «Ехо Москви» і деякі ЗМІ.[18]

З 1998 по 2000 рік — перший заступник голови Ради директорів ЗАТ «Медіа-Мост»[19].

На початку 2000-х років переїхав з РФ і до 2009 жив в Нью-Йорку, США[20], часто бував в Іспанії і Києві[4]. 2001—2009 — як президент компанії Overseas Media Productions[21] був гендиректором каналу RTVi (колишній NTV-International, до 2001 року — міжнародна версія НТВ). Консультував менеджмент українського каналу ТВі, був міноритарним акціонером «Еха Москви» і сайту Newsru.com[4]. З кінця 2009 року знову відвідував Росію[22][16], а навесні 2012 року остаточно повернувся в країну[3].

З 2010 року — генеральний директор RTVi (Лондон)[23].

11 вересня 2013 року потрапив до кримінальної хроніки зі своєю неформальною дружиною Боженою Ринською. Згідно з інформацією правоохоронних органів, у дворі свого будинку на Лісовій вулиці вони напали на кореспондента і оператора телекомпанії НТВ при «здійсненні ними професійної діяльності» та завдали їм побої[24]. В результаті судового розгляду справи 29 вересня 2014 року Ринську визнали винною в «заподіянні побоїв з хуліганських спонукань» і «умисному пошкодженні чужого майна», засуджена судом до року виправних робіт з утриманням доходів на користь державі в розмірі 10 % її заробітку[25].

24 жовтня 2017 — очолив передвиборчий штаб кандидата в президенти РФ Ксенії Собчак.[26]

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

У 1990-тих підтримував російські реформи. Був головним радником президента Росії Єльцина в виборчій кампанії 1996 року[27][28]. З 1999 року[28] критично ставився до влади в Росії, найбільшою помилкою Єльцина вважав вибір наступником Путіна . Ряд колег-журналістів відзначали, що Малашенко, який зробив в 1990-х роках для становлення в Росії незалежного телебачення, в XXI столітті важко переживав свою професійну незатребуваність[5][10] .

Хвороба і смерть

[ред. | ред. код]

У середині лютого 2019 року Малашенка було госпіталізовано з неврологічними проблемами. Він страждав від клінічної депресії.[29][30]

25 лютого 2019 в Іспанії на 65-му році життя, згідно з даними Верховного суду Андалусії, Малашенко наклав на себе руки через повішення. Його тіло було виявлено на дереві в саду власного будинку в Сотогранде, найбільшому приватному житловому районі Андалусії в 45 км на південь від Марбельї.[31]

18 березня 2019 року похований на Троєкуровському кладовищі Москви (дільниця № 17).

Особисте життя

[ред. | ред. код]
  • Перша дружина: Олена Іванівна Малашенко (до шлюбу Пивоварова), історик мистецтва, співробітниця ГМІІ ім. Пушкіна, художня директор галереї «Манеж». У січні 2018 року було розпочато розлучення в Росії — в Черьомушкінському райсуді Москви, який закінчився через півроку. Розділ майна, станом на жовтень 2018 року, тривав в суді в США.[32] Діти від першого шлюбу:
  • батько — Євген Малашенко, радянський полководець, почесний громадянин Ніжина (1924—2017)
  • донька — Єлизавета Ігорівна Малашенко,
  • донька — Олена Ігорівна Малашенко (н. 1996)[33],
  • син — Володимир Ігорович Малашенко.
  • Друга дружина з 2018 року: журналістка і світський оглядач Божена Ринська (до шлюбу Ринських), спільно проживала з ним з 2011 року

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В Іспанії покінчив із життям російський політолог. Новини Росії (укр.). Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  2. ↑ Вот компания какая. От чего зависело независимое телевидение. Коммерсантъ. 10 жовтня 2003. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  3. ↑ а б в г Готов работать в любом режиме. Forbes. 3 березня 2012. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 10 червня 2019.
  4. ↑ а б в ВЕХИ МАЛАШЕНКО: ЦК, НТВ, СОБЧАК. The New Times. 6 листопада 2017. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  5. ↑ а б «Идеальный фронтмен для любой компании: НТВ, или ТВ-6, или что то еще». Прямая речь: каким вы запомнили Игоря Малашенко. Коммерсантъ. 25 лютого 2019. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  6. ↑ Засновника російського каналу НТВ Малашенка знайшли мертвим в Іспанії. 24 Канал. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 10 червня 2019.
  7. ↑ ТВ без правительства лучше, чем правительство без ТВ. Игорь Малашенко о месте НТВ в истории государства Российского. Новая газета. 28 вересня 1998. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 10 червня 2019.
  8. ↑ Игорь Малашенко: «Всякая аудитория имеет то телевидение, которого заслуживает». Расцвет российских СМИ. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 10 червня 2019.
  9. ↑ Игорь Малашенко: что известно о скончавшемся в Испании муже Божены Рынски. teleprogramma.pro (рос.). Процитовано 10 червня 2019.[недоступне посилання]
  10. ↑ а б НТВ, 25 февраля 2019. Владимир Кондратьев. «Управленец западного типа»: НТВ скорбит в связи со смертью Игоря Малашенко. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  11. ↑ ВОПРОС-ОТВЕТ. Аргументы и факты. 22 березня 1995. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  12. ↑ НТВ: люди и легенды: Евгений Киселёв о «старом» и «новом» НТВ. Новое время, № 33 (301). 14 жовтня 2013. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 10 червня 2019.
  13. ↑ «У нас нет денег на это говно». Когда-то Первый канал показывал ЛЧ. Sports.ru. 29 грудня 2017. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  14. ↑ Слишком живой для этих дел. ТРИ ОТРЫВКА ПРО ИГОРЯ МАЛАШЕНКО. Colta.ru. 25 лютого 2019. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  15. ↑ Предвыборный штаб Собчак возглавил сооснователь НТВ Игорь Малашенко. Говорит Москва. 24 жовтня 2017. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 10 червня 2019.
  16. ↑ а б Десятилетие захвата НТВ. Что стало с уникальным журналистским коллективом. Что делала команда старого НТВ в нулевые — и что с ней происходит сейчас. Афиша. 14 квітня 2011. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
  17. ↑ Пиррова победа. Радио Свобода. 4 липня 2016.
  18. ↑ НТВ. У НТВ новые руководители. Коммерсантъ. 11 грудня 1997. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 червня 2019.
  19. ↑ Игорь Малашенко дал интервью программе «Герой дня». NEWSru.com. 20 вересня 2000. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 10 червня 2019.
  20. ↑ Игорь Малашенко: «Телевидение не умирает. У него просто линька». Новая газета. 28 травня 2007. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 10 червня 2019.
  21. ↑ Игорь Малашенко: «Стало слишком много застенчивых людей!». Интервью бывшего гендиректора телеканала RTVi. Новая газета. 23 листопада 2016. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 10 червня 2019.
  22. ↑ «Можно любить, можно ненавидеть, но смеяться над царем — неслыханно»: The Bell публикует не выходившее раньше интервью Игоря Малашенко. The Bell. 27 лютого 2019. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  23. ↑ Игорь Малашенко: «Я оказался вычеркнут из списка живущих, но сам этого не делал». Forbes. 1 грудня 2015. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  24. ↑ Полиция проверит сообщение о нападении Б. Рынски на журналиста, rbc.ru, 11.09.2013. Архів оригіналу за 03.10.2015. Процитовано 10.06.2019.
  25. ↑ Колумнист Ирина Петровская. В канун 20-летия компании журналисты НТВ ославили её отца-основателя [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Новая газета, 13 сентября 2013
  26. ↑ Сооснователь НТВ Игорь Малашенко найден мертвым в Испании (брит.). 25 лютого 2019. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  27. ↑ Скончался Игорь Малашенко. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  28. ↑ а б Наталия Геворкян (25 листопада 1999). "Я не буду работать на эту команду". Коммерсантъ. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  29. ↑ Творець однієї з головних пропагандистських "збрій" Путіна наклав на себе руки. Апостроф (укр.). Процитовано 10 червня 2019.
  30. ↑ В Іспанії виявили тіло відомого російського медіаменеджера. zik.ua (ua) . Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  31. ↑ Справа Малашенка: Іспанія почала розслідувати смерть росіянина. zik.ua (ua) . Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  32. ↑ В Іспанії помер один із засновників НТВ Ігор Малашенко. detector.media (укр.). 25 лютого 2019. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  33. ↑ малашенко игорь — биография, фотографии, новости. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Малашенко_Ігор_Євгенійович&oldid=42839579