The Bell
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Країна | Росія | |||
---|---|---|---|---|
Тип | новинний сайт | |||
Тема | бізнес | |||
Мова | російська, англійська | |||
| ||||
Засновано | 6 червня 2017 | |||
Засновник | Yelizaveta Osetinskayad | |||
Головний редактор | Ірина Малкова | |||
| ||||
https://thebell.io/ | ||||
The Bell (з англ. — «Дзвін») — інтернет-видання та інформаційний бюлетень[1]. Заснувала в 2017 році в Росії журналістка Єлизавета Осетинська. Видання спеціалізується на бізнес-новинах. Головний редактор — Ірина Малкова.
The Bell був створений 6 червня 2017 року Єлизаветою Осетинською, колишнім шеф-редактором РБК і колишнім головним редактором «Ведомостей» і російській версії Форбс. У цей час вона проходила стажування в Стенфордському університеті (США) за програмою Knight Journalism Fellowship[2].
The Bell був створений як стартап із розсилкою новин по електронній пошті та інтернет-видання. Проект був запущений на гроші знайомих Осетинской[3].
У жовтні 2020 року Анфіса Вороніна, з 2014 по 2016 рік була заступником головного редактора РБК, а з 2016 по 2020 рік керувала проектом «Ведомости», змінила Олександра Амзіна на посаді видавця The Bell[4].
29-30 серпня 2021 року сайт видавництва взломали, а 2 вересня з ним створили поштову розсилку з пропозицією бойкота виборів до Державну думу і призивом вийти в день голосування на пікети[5].
Після початку Російське вторгнення в Україну доходи від реклами у виданні впали на 80-90%[6].
4 березня 2022 року у зв'язку з прийняттям «закон про військову цензуру» The Bell вирішила повністю припинити освідчувати вторження щодо блокування блокування сайту видання, сосредоточившись на освіщенні його в подальшому[7].
1 квітня 2022 року Мінюст Росії внесло видавця The Bell Єлизавету Осетинську та головного редактора видання Ірину Малкову в реєстр ДМІ — «іноземних агентів»[8].
За даними видання «Проект», співробітники The Bell поїхали в Тбілісі, Грузія[6].
9 грудня 2022 року Мінюст вніс The Bell в єдиний реєстр іноземних агентів[9].
19 лютого 2023 був обмежений доступ до новин сайту.
Проект побудовано за типом Axios, The Information, Finimize і The Skimm[10].
У штаті видання працюють 7 співробітників, які раніше працювали в РБК, Republic, Reuters[11]. The Bell співпрацює з компанією Setka за технічними питаннями[12].
В рамках видання існує авторський проект Єлизавети Осетинської «Русские нормы!» з серією інтерв'ю з підприємцями російського походження, які досягли успіхів за рубежем[13].
За станом на грудень 2017 року аудиторія The Bell у поштовій розсилці становить 15 000 осіб на день[12]. За станом на середину січня 2021 року на офіційному каналі в Telegram — понад 86 тисяч підписників[14].
За станом на серпень 2022 року журналісти видали п’ять разів становлення лауреатом премії «Редколлегія»[15]:
- В декабре 2017 року Світлана Рейтер за статтю «„Я був завербований“: хакер з Єкатеринбурга взяв на себе відповідальність за взломи в США»;
- В июле 2019 года Анастасия Стогней, Роман Баданин та Ірина Малкова за статтю «„Комерческие ребята“: как ФСБ крышит российские банки»;
- В ноябре 2019 року Ірина Панкратова за статтю «Кібермонархія Константина Малофєєва: як устроен бізнес православного мільярда»;
- В січні 2020 року Катя Ареніна за статтю «Страна наличия: як влади 10 років боролися з обналом і хто переміг»;
- В липні 2022 року Ірина Панкратова за статтю «Война и мир в TikTok. Як російські «тікток-хауси» перетворилися в офіси військової пропаганди».
- ↑ Елизавета Осетинская: «Сейчас к России огромный интерес в США. И для меня это тоже возможность» (рос.). ГОЛОС АМЕРИКИ. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 31 травня 2020.
- ↑ Ссылка дня. Издание Елизаветы Осетинской The Bell. The Village. 15 вересня 2017. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 31 травня 2020.
{{cite web}}
: Недійсний|deadlink=dead
(довідка) - ↑ Елизавета Осетинская (The Bell): «Запрос у читателя — как в России быть нормальным» (рос.). secretmag.ru. Архів оригіналу за 2019- 12-15. Процитовано 31 травня 2020.
- ↑ [ https://www.forbes.ru/newsroom/obshchestvo/411767-bell-nashel-novogo-izdatelyaThe Bell нашел нового видавництва] [Архівовано 2021-04-22 у Wayback Machine.] // Forbes
- ↑ Group‑IB підтвердила взлом сайту The Bell і відправку розсилки з призовом до «бойкоту» думських виборів. Медиазона. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
{{cite web}}
: Недійсний|deadlink=dead
(довідка) - ↑ а б Юлия Балахонова (15 серпня 2022). Путеводитель по российским ЗМИ временной тотальной цензуры. Проект.
- ↑ -za-novogo-zakona-o-feykah «Риски для журналистов перешли на новый уровень». The Bell не будет писать о военных действиях в Украине из-за нового закона о «фейках» [Архівовано 2022-03-16 у Wayback Machine.] // Meduza , 04.03.2022
- ↑ В России ещё 8 человек признаны «иноагентами». Deutsche Welle. 1 квітня 2022. 20220415202616/https://www.dw.com/ru/v-rossii-eshhe-8-chelovek-priznany-inoagentami/a-61337794 Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 15 квітня 2022.
- ↑ Минюст признал The Bell иностранным агентом. The Bell (рос.). 26 квітня 1989. Архів оригіналу за 13 грудня 2022. Процитовано 13 грудня 2022.
- ↑ О проекте. thebell.io (рос.). Архів оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 29 квітня 2023.
- ↑ Олександр Горбачев (14 вересня 2017). «Когда людина зробив хороше діло і круто заробив — это высшая мера успеха». Meduza. Архів оригіналу за 7 лютого 2018.
{{cite web}}
: Недійсний|deadlink=dead
(довідка) - ↑ а б Владислава Рахманова (18 грудня 2017). «Русские нормы» — Истории на vc .ru. vc.ru. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 31 травня 2020.
{{cite web}}
: Недійсний|deadlink=dead
(довідка) - ↑ Основательница The Bell запустила відеоблог про русских за границей (рос.). secretmag.ru. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 31 травня 2020.
{{cite web}}
: Недійсний|deadlink=dead
(довідка) [Архівовано 2020-08-05 у Wayback Machine.] - ↑ @thebell_io - Статистика каналу The Bell. Telegram Analytics (рос.). tgstat.ru. web/20210117091214/https://tgstat.ru/channel/@thebell_io Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
- ↑ Лауреати [Архівовано 2024-04-15 у Wayback Machine.] // Редколлегія