Координати: 48°17′34″ пн. ш. 23°5′10″ сх. д. / 48.29278° пн. ш. 23.08611° сх. д. / 48.29278; 23.08611

Мала Розтока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мала Розтока
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Іршавський район
Тер. громада Іршавська міська
Код КАТОТТГ UA21120130150040232
Основні дані
Населення 510
Площа 0,79 км²
Густота населення 646 осіб/км²
Поштовий індекс 90133
Телефонний код +380 3144
Географічні дані
Географічні координати 48°17′34″ пн. ш. 23°5′10″ сх. д. / 48.29278° пн. ш. 23.08611° сх. д. / 48.29278; 23.08611
Середня висота
над рівнем моря
132 м
Місцева влада
Адреса ради 90133, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с. Мала Розтока, 151
Карта
Мала Розтока. Карта розташування: Україна
Мала Розтока
Мала Розтока
Мала Розтока. Карта розташування: Закарпатська область
Мала Розтока
Мала Розтока
Мапа
Мапа

Мала́ Розто́ка — село в Україні, у Закарпатській області, Хустському районі. Входить до складу Іршавської міської громади.

Історія

[ред. | ред. код]

Вперше згадується у 1631 році. Назви: Gazlo, Alsorosztoka, Rosztoka (угорською), Rostoka, Szőllősrosztoka, Ugoca Rostoka (Угочанська Розтока).

Прихід чехословацької влади вніс свої корективи у звичне життєве русло селян. Із цього часу діти мали змогу навчатися в народній школі, де викладання повністю велося рідною мовою. Ця школа знаходилася в селі М. Розтока (тодішня назва Севлюш-Розтока) і була збудована народним методом. В одній кімнаті було класне приміщення, а в іншій - жив учитель. У цій будівлі зараз знаходиться сортодільниця. Учнями школи були діти двох сіл(Малої та Великої Розток). Школа була восьмикласною, тобто давала добрі знання з різних наук.

У селі розташована Свердловина № 1 — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Церква Вознесіння Господнього (1858 р.)

[ред. | ред. код]

Про історію кам’яної базилічної церкви розповідають тексти на зворотному боці іконостаса. Згідно з текстом на іконі Ісуса Христа:

В честь и хвалу стыя Тройцы, и во славу славнаго Вознесенїя Гсда нашего Іисуса Хрста начася созиданїе Храма сего 1848го года во Царствованїе Францъ Іосифа; во владычествованїе же еппа Васілїя Поповича, при наместнику Васілїи Васько и парохі Іоанні Стецовичъ и сотрудниціхъ Павлі Петрише, Феодорі Петрашко, Стефані Жабко и Георгїи Рацинъ благословися 1858го года.

Текст на звороті ікони Богоматері повідомляє:

Мальоваїе собыстся под оуправительст[в]омъ еппа Стефана Панковичъ, и его соизволенїемъ благословися іконостас чрез г.Александра Фанковичъ намісника Бережавы. Малеванїе сталося за Феодосїя Поповичъ, и при попечителехъ Георгїи Рацинъ и Стефане Жабко; не дожившихъ іконовъ благословенїя, но прежде в вічный покой преставиввшихся; которымъ въ наслідники осталися. Г.Евгеній Зомборі въ качестві вмісто пароха. Попечителями же: вышепомянутый Феодоръ Петрашко, съ помощникомъ Петромъ Рацин. Півцемъ тогда былъ Іоаннъ Паукъ. Блсвенїе іконовъ бысть на Вознесенїе Гсда Θго (9) Мая 1868го года. Маляри были: Г.Фердїнандъ Выдра и Іоаннъ Ваійрихъ; а золотильщик Францъ Поволный. Писахъ шs z AWξИ (1868) года. Петръ Моісей малярству быхъ предуготовникъ MDCCCLXVIII.

На звороті “Тайної вечері” вирізано – A. D. 1862. У 1937 р. зроблено ремонт зовнішніх стін. У 1976 р. зусиллями кураторів Михайла Мелая та Івана Корпоша замінено бляшане покритя дахів, очищено і пофарбовано іконостас, а Іван Калинич організував заливку нової мозаїчної підлоги.

Розписи Ф. Видри та І. Вайріха закінчені в 1866 р. Улітку 1982 р. розписи оновили Василь і Михайло Павліщуки та Василь Балог. У 1996 р. місцеві майстри Іван Березнай, Іван Костак та Юрій Микула та інші замість дерев’яної дзвіниці збудували муровану, а також муровані ґанки при західному та південному входах до церкви. Ці ж майстри збудували в селі в 1994 р. на місці дерев’яної каплички з хрестом муровану каплицю Вознесіння Господнього.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 445 осіб, з яких 216 чоловіків та 229 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 510 осіб.[2]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,80 %
російська 0,20 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]