Малецький Віталій Олексійович
| Віталій Олексійович Малецький | |
|---|---|
 | |
 7-й міський голова Кременчука  | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 24 листопада 2015 |
| Президент | Петро Порошенко Володимир Зеленський |
| Прем'єр-міністр | Арсеній Яценюк Володимир Гройсман Олексій Гончарук Денис Шмигаль |
| Попередник | Олег Бабаєв |
| Народився | 5 вересня 1978 (46 років) Кременчук, УРСР |
| Відомий як | політик громадський діяч волонтер |
| Громадянство |  СРСР→ Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Політична партія | «Поруч» |
| У шлюбі з | Малецька Марина Леонідівна |
| Професія | магістр державного управління, менеджер-економіст |
| Релігія | УПЦ КП |
Віталій Олексійович Малецький (нар. 5 вересня 1978, Кременчук, УРСР) — український політик, міський голова Кременчука (з 24 листопада 2015).
1995 року зі срібною медаллю закінчив середню школу № 26 м. Кременчука. У червні 2000 року закінчив Кременчуцький державний політехнічний інститут та отримав диплом спеціаліста з відзнакою за спеціальністю «Менеджмент організацій», кваліфікація «менеджер-економіст». З листопада 2000 по листопад 2004 року навчався в аспірантурі КДПУ за спеціальністю «Економіка промисловості» на заочній формі. Вересень 2003 — лютий 2005 р.р. — навчався у Національній академії державного управління при Президентові України, м. Київ, спеціальність «Державне управління», спеціалізація — місцеве самоврядування та управління містом, здобув кваліфікацію магістра державного управління. Після закінчення академії отримав направлення на роботу в органи місцевого самоврядування.
1 квітня 2005 року призначений директором Кременчуцького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
З приходом до влади у 2010 році мера міста Кременчука Олега Бабаєва призначений на посаду заступника міського голови з гуманітарних питань. Вважається членом команди Олега Бабаєва. Після вбивства останнього 26 липня 2014 року,[1]
Примітно, що за Малецького у 2015 році проголосувало приблизно така ж кількість виборців, що і за Бабаєва у 2010 році.[2]
4 жовтня 2020 р. у Кременчуку взяв участь в урочистостях освячення храму УПЦ МП на честь російського святого — Серафима Саровського[3].
Малецький обраний депутатом Автозаводської районної ради міста Кременчука. 5 років працював головою постійної депутатської комісії.
З 2010 року віце-мер з гуманітарних питань у команді Олега Бабаєва.
Малецький балотувався у міські голови Кременчука від партії «Поруч».[4] У першому турі Віталій набрав 21,40 %, посівши перше місце, друге місце посів Віктор Калашник (Блок Петра Порошенка «Солідарність») з результатом 14,10 %.[5] Виборча кампанія між першим і другим туром відзначилась безкомпромісною боротьбою між Малецьким і Калашником.[6][7][8]
Другий тур відбувся 15 листопада 2015 року. У другому турі виборів Віталій отримав 32 тисячі 684 голосів виборців (60,8 %), а його конкурент — перший віце-мер Кременчука, представник «Блоку Петра Порошенка Солідарність» Віктор Калашник — 15 тисяч 897 голосів (29,6 %).[9].
 | Цей розділ потребує доповнення. |
- ↑ admin. В Кременчуге убили мэра Бабаева. Кременчуг Тудей. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
- ↑ Тетяна. Малецкий-2015 и Бабаев-2010 набрали одинаковое количество голосов. Кременчуг Тудей. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
- ↑ "Дух сошёл на этот святой храм": в Кременчуге освятили храмовый комплекс Серафима Саровского. Кременчугская газета (рос.). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ «Поруч» висунув у мери Малецького. Лелека Гриша в партію не прийнятий!. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015.
- ↑ Тиждень.ua: ОПОРА оприлюднила інфографіку про кандидатів у другому турі виборів мерів [Архівовано 20 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Скаржитися на «Вітальку» до виборчкому не стали [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ У районі електростанції заворушка: намагалися повісити білборд проти віце-мера Кременчука [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Калашнік заявив про причетність до бордам «Віталька» [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Тиждень.ua: Хто перемагає у другому турі виборів. Попередні дані [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]
| Російська імперія |  | |
|---|---|---|
| СРСР | Смирнов (28.I.1918—25.III.1918) • Панасенко (III.1918—VI.1918) • Бромберґ • (VI.1918—VIII.1918) • Вязьмітінов (IX.1918—XI.1918) • Панасенко (9-14.XII.1918) • Санін (14.XII.1918—1.II.1919) • Богуславський (II.1919—VIII.1919) • Покорний (IV.1920—VII.1920) • Сербіченко (30.VII.1920—21.X.1922) • Капранов (1927) • Капцевич (1928–1929) • Радченко(XII.1929) • Малієвська (в.о.) (1930) • Чорновіл (1930–1934) • Шпильман (VIII.1934) • Фусік (X.1934—1935) • Колоколов (VII.1935) • Лагно (1940—10.VIII.1941) | |
| Третій Рейх | ||
| СРСР | ||
| Україна | Пономаренко (1990–1994) • Білан (VI.1994—XI.1995) • Пономаренко (1995–1998) • Надоша (X.1998—IV.2000) • Глухов (VII.2000—X.2010) • Бабаєв (XI.2010—VII.2014) • Калашник (в.о.) (VII.2014—XI.2015) • Малецький (XI.2015—нині) | |