Очікує на перевірку

Вороний Марко Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Марко Вороний)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марко Миколайович Вороний
ПсевдонімАнтіох
Народився5 (18) березня 1904
Чернігів, Російська імперія
Помер3 листопада 1937(1937-11-03) (33 роки)
Сандармох, Повенецьке міське поселенняd, Медвеж'єгорський район, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР
ПохованняСандармох
Діяльністьпоет
Мова творівукраїнська
Роки активності1923—1934
Жанрвірш
Magnum opus«Форвард»
БатькоМикола Кіндратович Вороний

Марко́ Микола́йович Ворони́й (5 (18) березня 1904(19040318), Чернігів — 3 листопада 1937, ур.Сандармох, Карелія) — український поет, перекладач, дитячий поет доби розстріляного відродження. Син Миколи Вороного.

Жертва сталінського терору.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї відомого українського поета Миколи Вороного й Віри Вербицької-Антіох, доньки поета Миколи Вербицького. Навчався в Чернігівській гімназії.

1918 року записався добровольцем в армію Денікіна, однак його не взяли, оскільки був неповнолітнім. Якийсь час жив у Катеринодарі. 1920 року повернувся в Україну, працював вантажником.

Марко Вороний з батьком. 1920-ті роки

Після повернення батька з Польщі разом із ним жив у Харкові, потім у Києві. Навчався на режисерському факультеті Київського музично-драматичного інституту ім. Лисенка. З 1928 року працював на кіностудії, перекладав титри фільмів з російської мови на українську. Восени 1933 року перебрався до Москви, працював у журналі «Наши достижения», подорожував по всьому Союзу.

Загибель

[ред. | ред. код]

1934 року, коли заарештували Миколу Вороного, Марко повернувся в Україну, разом із батьком вимагав в інстанціях переглянути справу. У цей час безробітний. 19 березня 1935 року, в день його народження, Марка Вороного заарештували. Військовий трибунал Київського військового округу на закритому судовому засіданні 1—4 лютого 1936 року засудив Марка Миколайовича Вороного до 8 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував у місті Кем, потім на Соловках. Особливою трійкою управління НКВС Ленінградської області 9 жовтня 1937 року поета засуджено до розстрілу. Вирок виконано 3 листопада 1937 року.

Ухвалою Військової колегії Верховного суду СРСР від 23 січня 1958 року вироки стосовно Марка Вороного скасовано, а справу припинено за відсутністю складу злочину.

Творчий доробок

[ред. | ред. код]
Марко Вороний. Ставок. 1930

Видав 5 книжок для дітей (усі — 1930) та збірку віршів «Форвард» (1932). Перекладав з німецької (Райнер Марія Рільке, Георг Гайм, Альфред Ліхтенштайн), французької (Рене Сюллі-Прюдом, Шарль Бодлер, зокрема знаменитого «Альбатроса»), італійської (Джованні Бокаччо), єврейської (Давид Гофштейн) мов.

Марко Вороний. Ставок (1930)

Ой за садом у нас, за городом у нас

Є великий ставок, глибокий ставок.

А кругом бережок, жовтенький пісок:

А кругом лужок — зелений муріжок;

А кругом трава та високі дерева,

Та ліси та поля, та уся земля.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У Києві є вулиця Родини Вороних[1].

Видання

[ред. | ред. код]
  • Будівельники. — Київ, 1930.
  • Коники. — Київ, 1930.
  • Носоріг. — Київ, 1930.
  • Ставок / Мал. Бориса Єрмоленка. — Київ: Культура, 1930. — 14 с.: іл.
  • Червоні краватки / Мал. Євгена Рачова. — Київ: Культура, 1930. — 11 с.: іл.
  • Форвард. — Харків; Київ: ЛіМ, 1932.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Рішення Київської міської ради від 12 жовтня 2017 року № 180/3187 «Про найменування нових вулиць у Деснянському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2017. — № 114 (5027). — 3 листопада. — С. 6. [Архівовано з першоджерела 28 жовтня 2019.]

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Брюховецький Вячеслав // Літературна Україна. — 1991. — 8 серп.
  • Іллєнко Іван // Літературна Україна. — 1991. — 20 черв.
  • Шудря Микола. Генії не зраджують ідеалів // Всесвіт. — 2000. — № 7/8.
  • Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — К.: НБУВ, 2017. — С. 86. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]