Марко даль Піно
Марко даль Піно (Марко Піно, Марко да Сієна) | ||||
---|---|---|---|---|
Marco dal Pino | ||||
При народженні | Marco dal Pino | |||
Народження | 1525 Сієна, Тоскана | |||
Смерть | 1587 | |||
Неаполь | ||||
Національність | італієць | |||
Країна | Італія | |||
Жанр | релігійний живопис | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | маньєризм | |||
Вплив | Мікеланджело, Парміджаніно, Періно дель Вага | |||
Твори | вівтарі, релігійний живопис | |||
Роботи в колекції | Музей Прадо, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Художня галерея Єльського університету, Музей образотворчих мистецтв, Lindenau-Museumd і Музей Каподімонте | |||
| ||||
Марко даль Піно у Вікісховищі | ||||
Марко даль Піно або Марко Піно чи Марко да Сієна (італ. Marco dal Pino 1525, Сієна — бл. 1587, Неаполь) — італійський художник доби маньєризму, найбільш значуща фігура доби Контрреформації у місті Неаполь.
Народився в селі Коста аль Піно, що розташоване неподалік від міста Сієна. Прізвище художника не мало остаточної форми, тому він відомий під декількома іменами, Марко Піно, Марко даль Піно, Марко да Сієна.
У 1537—1542 роках опановував художню майстерність у сієнського художника Доменіко Беккафумі (1486—1551), котрий давно виробився у похмурого представника маньєристичного напрямку. Прихильником маньєризму став і Марко даль Піно, покращивщи власний малюнок і колорит завдяки рисам народженого академізму.
1543 року Марко даль Піно перебрався на житло у папський Рим, де працював помічником у майстернях Періно дель Вага та Даніеле да Вольтерра, старанних епігонів художньої манери пізнього Мікеланджело Буонарроті.
До римського періоду творчості Марко даль Піно відносяться фрески в замку Святого Янгола, котрі той виконав разом із Періно дель Вага (сцени з життєпису Александра Македонського).
Виробився у віртуозного малювальника. Його малюнки неодноразово ставали зразками для створення гравюр, котрі робили Корнеліс Корт (1568), Маріо Картаро (1571), Керубіно Альберті (1579).
1557 року перебрався на житло у місто Неаполь, де перебував до власної смерті. Лише іноді у 1573 та у 1575 роках ненадовго приїздив у Рим, де працював під патронатом кардинала Гонфалоне.
В Неаполі працював за замовами релігійних громад і створював вівтарні картини, був найбільш помітною фігурою в мистецтві доби контрреформації.
Помер в Неаполі близько 1587 року (точної дати смерті не збережено).
- вівтар "Мадонна з немовлям, Іваном Хрестителем і Св. Андрієм "
- «Поклоніння пастухів»
- «Поклоніння волхвів»
- « Христос перед натовпом»
- « Увірування апостола Фоми»
- " Свята Родина з Іваном Хрестителем дитиною "
- «Оплакування Христа»
- « Не торкайся мене»
- « Архангел Михаїл»
- « Успіння богородиці»
- " Відсіч голови Івана Хрестителя "
- « Христос в славі»
- « Апостол Павло»
- « Зустріч Марії та Єлизавети»
- " Воскресіння Христа "
- « Мадонна дель Розаріо»
-
«Не торкайся мене» («Христос і Марія Магдалина»), Музей капуцинів, Рим
-
«Воскресіння Христа», 1555, галерея Боргезе
-
«Свята Родина з Іваном Хрестителем дитиною»
- Exposition à Florence, prêts de la Collezione Chigi Saracini de Sienne : Da Sodoma a Marco Pino. Pittori a Siena nella prima metà del Cinquecento sous la direction de F. Sricchia Santoro, 1998.
- Édité par Andrea Zezza, Marco Pino, l'opera completa, publication Electa Naples, 2003, Naples ISBN 8851000883 Notice sur l'exposition [Архівовано 27 травня 2014 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марко даль Піно