Маркуль
| Маркульська АЕС | |
|---|---|
 Вигляд Маркульської атомної електростанції з висоти пташиного польоту | |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Адмінодиниця | Шуклан Кодоле |
| Місцезнаходження |  Франція, муніципалітети Шуклан та Кодоле |
| Початок будівництва | 1952 року |
| Початок експлуатації | 7 січня 1956 року |
| Кінець експлуатації | 20 червня 1984 року |
| Організація | EDF/CEA |
| Технічні параметри | |
| Кількість енергоблоків | 4 |
| Реакторів в експлуатації | 0 |
| Генеруюча потужність | 1 x 2 МВт 2 x 38 МВт 1 x 130 МВт |
| Інша інформація | |
 | |
 Маркуль у Вікісховищі | |
Ядерний центр Маркуль (фр. Site nucléaire de Marcoule, відомий ще як CEA VALRHO Marcoule) розташований в муніципалітетах Шуклан та Кодоле, що поблизу міста Баньоль-сюр-Сез в департаменті Ґар (Франція), регіон Коте-дю-Рон (фр. Côtes-du-Rhône). Електростанція розташована приблизно за 25 км на північний захід від м. Авіньйон, на березі річки Рона.
Запущена в дію у 1956 році, атомна електростанція Маркуль згодом розкинула свої корпуси на великій території й її робота керується Комісаріатом атомної енергетики (CEA) та Арева NC. Перші індустріальні та військові експерименти з плутонієм були проведені саме на станції Маркуль. Диверсифікацію атомної електростанції було розпочато у 1970-х шляхом введення в дію реактора Фенікс (прототип реактора-помножувача), який працював до 2009р., після чого він перебуває в стадії очищення від радіоактивних залишків. Протягом 2015-2020 років його планують замінити на охолоджуваний натрієм швидкий реактор ASTRID (англ. Advanced Sodium Technical Reactor for Industrial Demonstration).
З 1995 році, фабрика MELOX стала випускати суміш окисів урану та плутонію MOX, яка використовується для відновлення (збагачення) плутонію у використаному ядерному паливі. Для цих цілей плутоній надходить з фабрики ядерного перероблення COGEMA La Hague.
Лабораторія ATALANTE (фр. ATelier Alpha et Laboratoires pour ANalyses, Transuraniens et Etudes de retraitement), що належить CEA, проводить дослідження в галузі перероблення ядерного палива та радіоактивних відходів.
| Реактор | Тип | Потужність в мережі |
Загальна потужність |
Початок будівництва |
Кінець зведення |
Вступ в дію | Зупинено |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Маркуль G1[1] | UNGG | 2 МВт | 1955 | 07.01.1956 | - | 15.10.1968 | |
| Маркуль G2[2] | UNGG | 39 МВт | 43 МВт | 01.03.1955 | 22.04.1959 | 22.04.1959 | 02.02.1980 |
| Маркуль G3[3] | UNGG | 40 МВт | 43 МВт | 01.03.1956 | 04.04.1960 | 04.04.1960 | 20.06.1984 |
| Фенікс[4] | реактор-розмножувач | 130 МВт | 142 МВт | 01.03.1968 | - | 13.12.1973 | 01.02.2010 |
12 вересня 2011 року, у печі для плавлення металічних відходів з низьким рівнем радіоактивності стався вибух, що спричинив смерть однієї людини й поранення чотирьох працівників. Вибух стався в центрі Centraco, що використовувався на той час компанією Socodei.[5][6] Зважаючи на ризик забруднення території фабрики радіоактивних залишками пожежники були встановили навколо неї кордон безпеки.[5][6]
- ↑ Reference: Liste der Nuklearanlagen in Frankreich[de]
- ↑ Nuclear Power Reactor Details - G-2 (MARCOULE). Power Reactor Information System. International Atomic Energy Agency. Процитовано 12 вересня 2011.
- ↑ Nuclear Power Reactor Details - G-3 (MARCOULE). Power Reactor Information System. International Atomic Energy Agency. Процитовано 12 вересня 2011.
- ↑ Nuclear Power Reactor Details - PHENIX. Power Reactor Information System. International Atomic Energy Agency. Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 12 вересня 2011.
- ↑ а б France Nuclear: Marcoule Site Explosion Kills One. BBC News. 12 вересня 2011. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 12 вересня 2011.
- ↑ а б Willsher, Kim (12 вересня 2011). Explosion at French Nuclear Waste Plant. The Guardian. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 12 вересня 2011.
- У Франції на ядерному об'єкті стався вибух [Архівовано 29 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- The French Nuclear Safety Authority - French Nuclear Safety Authority [Архівовано 19 вересня 2011 у Wayback Machine.]