Ядерна енергетика Франції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
АЕС Гравлін — найбільша атомна станція Франції із встановленою потужністю 5,4 ГВт.
Розподіл електроенергії

Ядерна енергетика займає провідну роль у виробництві електроенергії у Франції. Станом на 2024 рік вона становить 63% від загального виробництва електроенергії[1], що є найвищим показником у світі.

Станом на початок 2024 на території країни розташовано 19 АЕС. В експлуатації знаходиться 57 енергоблоків різної потужності.[2][3]

За обсягом електроенергії, виробленої на атомних електростанціях, Франція займає друге місце у світі після США[4]. Вона є найбільшим експортером електроенергії у світі.

Завдяки атомній енергетиці Франція в значній мірі незалежна від імпорту енергоресурсів, а особливо нафти, та виробляє більшу частку електроенергії без використання вугілля.[5]

Станом на початок 2024 уряд країни розглядає добудову нових 8 атомних станцій та 6 додаткових енергоблоків ввиду старіння парку атомних реакторів, їх планованого виводу та дорогих ремонтів.[3]

Історія

[ред. | ред. код]

Французькі фізики зробили значний внесок у динаміку міжнародних досліджень, які привели до розуміння механізмів розщеплення атома, що, в свою чергу, призвело до розвитку цивільних і військових ядерних програм Франції та усього світу.

Так, у 1896 р. Анрі Беккерель виявив, що від уранових сполук йде невидиме оку випромінювання. Випромінювання Беккереля вивчали П'єр та Марія Кюрі, котрі у 1898 році оголосили про існування двох радіоактивних елементів: полонію і радію. У 1902 році вони отримали один з цих елементів — радій. Подружжя Ірен і Фредерік Жоліо-Кюрі синтезували велику кількість нових радіоактивних елементів та відкрили штучну радіоактивність. Саме Фредерік Жоліо-Кюрі знайшов прямий фізичний доказ того, що поділ (розщеплення) урану носить вибуховий характер. Однак почалася Друга світова війна. Окупація Франції німецькими військами змусила вченого перервати дослідження.

Анрі Беккерель

У жовтні 1945 року Жоліо-Кюрі переконав президента Франції Шарля де Голля створити Комісаріат з атомної енергії Франції. Через три роки Ф. Жоліо-Кюрі керував пуском першого у Франції ядерного реактора.

18 жовтня 1945 року генерал де Голль створив Комісію з атомної енергії (CEA). Ця організація ставила за мету проведення науково-технічних досліджень з використання атомної енергії в різних галузях промисловості, науки, державної оборони.

В 1946 році була заснована енергетична державна компанія Électricité de France (EDF), котра відповідає за виробництво і розподіл електроенергії в країні.

Друга Світова війна та нестача природних копалин підтвердили необхідність розвитку ядерної енергетики як у військовому, так і у цивільному напрямках. Для здійснення повного ядерно-паливного циклу Франція потребувала виробництва власного палива. Тому у 1958 році був побудований завод зі збагачення урану в П’єрлаті (Pierrelatte).

Прискоренню розвитку французької ядерно-енергетичної програми сприяли події 1973 року (перша нафтова криза), в результаті яких ціни на нафту піднялися в два рази.

Нафтова криза жорстко продемонструвала енергетичну залежність західних країн.

Але кілька ядерних аварій підірвали довіру до атомної промисловості та сприяли виявленню та впровадженню основних заходів, необхідних для забезпечення ефективнішої безпеки на кожній стадії ядерного паливного циклу. Так у 1979 році відбувається перша ядерна аварія на Три-Майл-Айленд (Three Mile Island, США); в 1980 році на атомній станції Сен-Лорана (Saint-Laurent, Франція); але віхою в розвитку ядерної енергетики стала Чорнобильська катастрофа 26 квітня 1986 року (Українська РСР), котра отримала за Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) 7-й рівень, і вважається однією з найстрашніших ядерних аварій.

20 вересня 1994 року Франція підписала Міжнародну Конвенцію про ядерну безпеку.

У 2001 році була створена французька компанія Areva, діяльність якої пов’язана як з ядерною енергетикою, так і з виробництвом електроенергії альтернативними джерелами.

Аварія на атомній станції Фукусіма 11 березня 2011 року сприяла відродженню питання про використання ядерної енергетики,а саме про її безпеку. Президент Франції Ніколя Саркозі 24 березня 2011 року оголосив, що у Франції не існує питання про доцільність вибору ядерної енергетики. Були проведені перевірки атомних станцій, спрямовані на виявлення можливого ризику від повеней, землетрусів, втрати електроенергії і втрати системи охолодження, а також перевірку ефективності оперативного управління в аварійних ситуаціях.

Після включення ядерної енергетики до таксономії зелених джерел в 2023 році, для вирішення питання енергозабезпечення Франція в майбутньому має намір збільшити число АЕС, які повинні замінити вугільні станції, що при роботі викидають в атмосферу велику кількість CO2. Замість будівництва шести раніше запланованих АЕС зараз у Парижі говорять про 14 нових атомних реакторів поділу.[6][7]

Організаційна структура атомної енергетики Франції

[ред. | ред. код]

Організаційна структура включає в себе[8]:

Державні органи

[ред. | ред. код]
  • DGEC (Генеральний директорат з енергетики та клімату);
  • Незалежні агентства з атомної енергетики: французький орган з безпеки (Autorité де Sûreté Nucléaire - ASN);
  • Експертний інститут: IRSN (Інститут радіаційного захисту та ядерної безпеки);
  • Наукові дослідження та розробки: CEA (Комісаріат з атомної енергії);
  • Оператор ядерних електростанції: EDF (Електрисите де Франс);
  • Будівництво ядерних заводів: AREVA NP;
  • Ядерний паливний цикл, у тому числі машинобудування та послуги: AREVA group;
  • Гірництво: AREVA NC;
  • Конверсія: Comurhex;
  • Збагачення: Eurodif, Georges Besse II;
  • Виготовлення палива: AREVA NP (UO), AREVA NC (МОКС);
  • Переробка та упакування: AREVA NC;
  • Поводження з радіоактивними відходами: ANDRA.

Енергетичні компанії Франції

[ред. | ред. код]

Électricité de France (EDF)[9] є провідною компанією в галузі виробництва і постачання електроенергії у Франції,а також найбільшим ядерним оператором у світі.

Компанія була створена 8 квітня 1946 в результаті націоналізації активів різних компаній в сфері генерації, передачі і розподілу електроенергії.
EDF виробляє 95% електроенергії без викидів СО2, при цьому 75,1% саме завдяки атомній енергетиці. До її управління належать 58 енергоблоків (62400 МВт), розташованих на 19 діючих АЕС на території Франції.
Продукція компанії:

  • ядерна енергія 75,1%;
  • гідроенергія 11,9%;
  • теплова енергія 10,6%:
  • відновлювальних джерел (без урахування гідроелектростанцій) 2,4%, а саме:
    • вітряна енергія;
    • сонячна енергія;
    • морська енергія;
    • енергія біомас;
    • геотермальна енергія.

AREVA[10] – група, діяльність якої охоплює всі стадії паливного циклу, проектування і будівництва ядерних реакторів і пов'язаних з ними послуг. Група також розвиває свою діяльність у сфері, пов’язаній із відновлюваними джерелами енергії. Ця компанія є вагомим гравцем на міжнародній арені. AREVA займається продажем продукції в 100 країнах і виробництвом потужностей в 43 країнах світу. Її діяльність в атомній промисловості пов’язана з:

Група головним чином складається з шести дочірніх компаній:

  • AREVA NC[fr] (ядерний цикл), колишня COGEMA, контролює більшу частину промисловості паливного циклу, за винятком виробництва UO-палива (AREVA NP), поводження з радіоактивними відходами та їх утилізації (ANDRA). AREVA NC є промисловим і комерційним лідером на всіх етапах ядерного паливного циклу, у тому числі розвідки та експлуатації уранових рудників, конверсії (Comurhex), збагачення (Eurodif, SET), виготовлення МОХ-палива (Melox), переробки та утилізації упакування.
  • Areva NP (Атомна енергетика) відповідає за проектування і будівництво атомних електростанцій, постачання палива, технічне обслуговування й модернізацію.
  • Areva Т.А. займається проектуванням, розробкою інженерних споруд та їхнього дизайну. З моменту свого створення компанія займається виготовленням, підтримкою та обслуговуванням ядерних реакторів військово-морських підводних човнів і авіаносців військового флоту. Вона також бере участь у виробництві електронного обладнання та систем для транспорту.
  • Euriware є сервісною компанією в області комп'ютерної техніки, займається консалтингом, системною інтеграцією, аутсорсінґом.
  • Areva renouvelables присвячена відновлювальним джерелам енергії.
  • Areva MED сприяє боротьбі з раком шляхом розробки інноваційних методів виробництва 212 ізотопу свинцю (212 Pb).

Alstom є поставником парових турбін потужністю від 900 МВт до 1800 МВт номер один у світі. Близько 30% атомних електростанцій світу (типу PWR(ВВЕР), BWR і PHWR) забезпечені паровими турбінами, виготовленими саме цією компанією[11]. Також Alstom є найдосвідченішим постачальником турбогенераторів у світі для атомних електростанцій з 1960-х рр. Крім цього компанія Alstom займається виготовленням насосів, парогенераторів та іншого обладнання для АЕС.

Bouygues та Vinci – будівельні компанії-партнери, котрі зробили вагомий внесок у розвиток атомної енергетики Франції, окрім них існує близько двох десятків середніх компаній і сотні середніх і малих підприємств, котрі мають важливе значення для розвитку атомної енергетики Франції.

Агентства та державні установи

[ред. | ред. код]

Commissariat à l'énergie atomique (CEA) - основне управління в галузі досліджень, розробок та інновацій. Його діяльність виявляється в чотирьох основних сферах:

  • енергетика:
    • дослідження ядерних відходів;
    • оптимізація атомної промисловості;
    • майбутнє ядерних систем;
    • нові технології для енергії;
  • технології для інформації та здоров'я:
  • оборона і глобальна безпека:
    • забезпечення збройних сил ядерними боєголовками;
    • розробка і підтримка ядерних реакторів для військово-морських сил;
    • дотримання договорів та боротьба проти розповсюдження тероризму;

CEA працює в 10 центрах, розташованих по всій Франції. Вони розвивають партнерські відносини з іншими науково-дослідницькими установами, місцевими органами влади та університетами. Таким чином, CEA займається координацією досліджень французьких національних альянсів в сферах енергетики, цифрових технологій (ALLISTENE), наук про життя і здоров'я (AVIESAN) і наук про довкілля (AllEnvi)[12].

IRSN[fr] Інститут радіаційного захисту та ядерної безпеки (фр. l’Institut de radioprotection et de sûreté nucléaire), створений в 2001 році, займається науковими дослідженнями в області охорони і контролю ядерних матеріалів. Він також надає технічну підтримку органам державної влади.

ANDRA[fr] Національне агентство з поводження з радіоактивними відходами (фр. l’Agence nationale pour la gestion des déchets radioactifs), заснована в 1991 році, відповідає за довгострокове поводження з радіоактивними відходами Франції.

AFNI[fr] Міжнародне ядерне агентство Франції (фр. L'agence France nucléaire international), засноване в 2008 році, спрямоване на надання допомоги іноземним державам, які бажають розвивати цивільну ядерну промисловість.

Ядерний паливний цикл

[ред. | ред. код]

Франція має замкнутий ядерний паливний цикл з переробкою, як і Велика Британія, Нідерланди, Росія та Японія, котрий включає в себе: видобуток руди, конверсію, збагачення, виготовлення палива, опромінення в реакторі, його можлива утилізація, та управління відходами.

Видобуток руди

[ред. | ред. код]

У Франції, видобуток урану почався тільки після Другої світової війни зі створення, 18 жовтня 1945 року, Комісаріату з атомної енергії CEA (фр. Commissariat a l’energie atomique). У 1973 перша нафтова криза була стимулом для видобутку руди, зростання цін на уран. Це привело до відкриття і введення в експлуатацію нових родовищ. Закриття останньої французької шахти в 2001 році змусило Францію імпортувати уранову руду. Розроблена стратегія закупівлі уранової руди. Закупівля відбувається через головного оператора – EDF.

Конверсія

[ред. | ред. код]

Перетворення уранового концентрату здійснюється в два етапи. Спочатку урановий концентрат перетворюється в тетрафторид урану (UF4), потім в гексафторид урану (UF6). Ці операції виконуються на заводі Comurhex Malvési, компанії Areva, близько Нарбонна (Narbonne).

Збагачення урану

[ред. | ред. код]
Ядерний паливний цикл

Гексафторид урану збагачується на заводі Georges-Besse ядерного об’єкта Tricastin. З введенням в експлуатацію в 2012 році заводу зі збагачення урану, Georges-Besse II, умови для дозбагачення будуть вигіднішими через використання методу центрифугування. Значно меншим буде енергоспоживання в порівнянні з існуючим в цей час[коли?] методом газової дифузії.

Виготовлення палива

[ред. | ред. код]

Паливо для атомних електростанцій ділиться на два види: диоксид урану (UO2) і суміш урану і плутонію (MOX-паливо). Виготовлення диоксиду урану відбувається в одній з філій Areva на франко-бельгійському заводі Fabrication du Combustible (FBFC). Він виготовляє паливні збірки готові для використання на атомних електростанціях оснащених водо-водяними реакторами. В центрі CEA, Cadarache, в 1962 році було введено в експлуатацію підприємство з виготовлення МОХ-палива для реакторів на швидких нейтронах Phenix і Superphenix. Але в 1995 році були висунуті вимоги щодо його закриття через розташування в сейсмічно-активній зоні. На сьогодні завод Melox у місті Marcoule робить цей вид палива.

Переробка

[ред. | ред. код]
Див. також: Переробка відпрацьованого ядерного палива

Майже все відпрацьоване паливо у тепловидільних збірках транспортується для переробки в сталевих контейнерах залізницею. Вони прибувають на залізничний термінал Valognes регіону Basse-Normandie і доставляються на завод La Hague. Після прибуття на місце, тепловидільні збірки видаляються зі своїх сталевих контейнерів під водою за допомогою робота, через свою високу радіоактивність, і зберігаються протягом 3-5 років на дні басейну. Цього часу достатньо, щоб зменшити радіоактивність. Після закінчення цього терміну збірки видаляються і відправляються для переробки палива на введений в експлуатацію в 1996 році завод TU 5 дочірньої компанії Areva NC, котрий розташований на ядерному об’єкті Tricastin.

Операцію повторного збагачення переробленого палива завод Georges-Besse не в змозі виконати. До 2012 року тільки два заводи у світі здатні це здійснити – завод в Сєвєрську (Росія) та завод Urenco в Нідерландах. Планується, що новий завод Georges-Besse II в 2012 році буде здатний повторно збагачувати перероблене паливо. На разі третина відновленого урану в La Hague збагачується повторно в Сєвєрську (Росія), інші дві третини зберігаються в містечку Pierrelatte що є стратегічним об’єктом.

АЕС на території Франції

[ред. | ред. код]
Ядерні електростанції у Франції
 Активні
 Будуються
 Зачинені

На сьогодні на території країни розташовано 19 АЕС. В експлуатації знаходиться 58 енергоблоків різної потужності[13]:

  • 34 реактори потужністю 900 МВт;
  • 20 реакторів потужністю 1300 МВт;
  • 4 реактори потужністю 1450 МВт.
  • 12 ядерних реакторів зупинені.

Всі енергоблоки збудовані французьким виробником Framatome (тепер AREVA NP). Станом на 2010 рік Франція визнана другою країною у світі за обсягом виробництва електроенергії на АЕС і посіла перше місце у світі за долею електроенергії, виробленої на АЕС (74%). Кількість електроенергії яка виробляється на АЕС Франції становить 16% від електроенергії, що виробляється АЕС світу[14].

Перелік реакторів

[ред. | ред. код]
Цей розділ — витяг з Перелік комерційних ядерних реакторів § Франція.[ред.]
Назва Блок
№. 		Реактор Статус Чиста потужність (MW) Початок будівництва Комерційне використання Закриття
Тип Модель
Бельвіль 1 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1310 01980-05-011 травня 1980 01988-06-011 червня 1988
2 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1310 01980-08-011 серпня 1980 01989-01-011 січня 1989
Блайе 1 PWR CP1 Функціонує 910 01977-01-011 січня 1977 01981-12-011 грудня 1981
2 PWR CP1 Функціонує 910 01977-01-011 січня 1977 01983-01-011 січня 1983
3 PWR CP1 Функціонує 910 01978-04-011 квітня 1978 01983-11-1414 листопада 1983
4 PWR CP1 Функціонує 910 01978-04-011 квітня 1978 01983-10-011 жовтня 1983
Бренніліс 1 HWGCR Відключений/виведення з експлуатації 70 01962-07-011 липня 1962 01968-06-011 червня 1968 01985-07-3131 липня 1985
Бюже 1 GCR UNGG Відключений 540 01965-12-011 грудня 1965 01972-07-011 липня 1972 01994-05-2727 травня 1994
2 PWR CP0 Функціонує 910 01972-11-011 листопада 1972 01979-03-011 березня 1979
3 PWR CP0 Функціонує 910 01973-09-011 вересня 1973 01979-03-011 березня 1979
4 PWR CP0 Функціонує 880 01974-06-011 червня 1974 01979-07-011 липня 1979
5 PWR CP0 Функціонує 880 01974-07-011 липня 1974 01980-01-033 січня 1980
6 PWR EPR2 Заплановано 1670
7 PWR EPR2 Заплановано 1670
Каттеном 1 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1300 01979-10-2929 жовтня 1979 01987-04-011 квітня 1987
2 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1300 01980-07-2828 липня 1980 01988-02-011 лютого 1988
3 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1300 01982-06-1515 червня 1982 01991-02-011 лютого 1991
4 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1300 01983-09-2828 вересня 1983 01992-01-011 січня 1992
Шинон A-1 GCR UNGG Відключений 70 01957-02-011 лютого 1957 01964-02-011 лютого 1964 01973-04-1616 квітня 1973
A-2 GCR UNGG Відключений 180 01959-08-011 серпня 1959 01965-02-2424 лютого 1965 01985-06-1414 червня 1985
A-3 GCR UNGG Відключений 360 01961-03-011 березня 1961 01966-08-044 серпня 1966 01990-06-1515 червня 1990
B-1 PWR CP2 Функціонує 905 01977-03-011 березня 1977 01984-02-011 лютого 1984
B-2 PWR CP2 Функціонує 905 01977-03-011 березня 1977 01984-08-011 серпня 1984
B-3 PWR CP2 Функціонує 905 01980-10-011 жовтня 1980 01987-03-044 березня 1987
B-4 PWR CP2 Функціонує 905 01981-02-011 лютого 1981 01988-04-011 квітня 1988
Шо A-1 PWR CHOOZ-A Виведений з експлуатації 305 01962-01-011 січня 1962 01967-04-1515 квітня 1967 01991-10-3030 жовтня 1991
B-1 PWR N4 REP 1450 Функціонує 1500 01984-01-011 січня 1984 02000-05-1515 травня 2000
B-2 PWR N4 REP 1450 Функціонує 1500 01984-01-011 січня 1984 02000-05-1515 травня 2000
Сіво 1 PWR N4 REP 1450 Функціонує 1495 01988-10-1515 жовтня 1988 02002-01-2929 січня 2002
2 PWR N4 REP 1450 Функціонує 1495 01991-04-011 квітня 1991 02002-04-2323 квітня 2002
Крюа 1 PWR CP2 Функціонує 915 01978-08-011 серпня 1978 01984-04-022 квітня 1984
2 PWR CP2 Функціонує 915 01978-11-1515 листопада 1978 01985-04-011 квітня 1985
3 PWR CP2 Функціонує 915 01979-04-1515 квітня 1979 01984-09-1010 вересня 1984
4 PWR CP2 Функціонує 915 01979-10-011 жовтня 1979 01985-02-1111 лютого 1985
Дамп'єрр 1 PWR CP1 Функціонує 890 01975-02-011 лютого 1975 01980-09-1010 вересня 1980
2 PWR CP1 Функціонує 890 01975-04-011 квітня 1975 01981-02-1616 лютого 1981
3 PWR CP1 Функціонує 890 01975-09-011 вересня 1975 01981-05-2727 травня 1981
4 PWR CP1 Функціонує 890 01975-12-011 грудня 1975 01981-11-2020 листопада 1981
Фессенайм 1 PWR CP0 Відключений 880 01971-09-011 вересня 1971 01978-01-011 січня 1978 02020-02-2222 лютого 2020
2 PWR CP0 Відключений 880 01972-02-011 лютого 1972 01978-04-011 квітня 1978 02020-06-2929 червня 2020
Фламанвіль 1 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1330 01979-12-011 грудня 1979 01986-12-011 грудня 1986
2 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1330 01980-05-011 травня 1980 01987-03-099 березня 1987
3 PWR EPR Будується 1600 02007-12-033 грудня 2007 (2023)[15]
Гольфеш 1 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1310 01982-11-1717 листопада 1982 01991-02-011 лютого 1991
2 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1310 01984-10-011 жовтня 1984 01994-03-044 березня 1994
Гравлін 1 PWR CP1 Функціонує 910 01975-02-011 лютого 1975 01980-11-2525 листопада 1980
2 PWR CP1 Функціонує 910 01975-03-011 березня 1975 01980-12-011 грудня 1980
3 PWR CP1 Функціонує 910 01975-12-011 грудня 1975 01981-06-011 червня 1981
4 PWR CP1 Функціонує 910 01976-04-011 квітня 1976 01981-10-011 жовтня 1981
5 PWR CP1 Функціонує 910 01979-10-011 жовтня 1979 01985-01-1515 січня 1985
6 PWR CP1 Функціонує 910 01979-10-011 жовтня 1979 01985-10-2525 жовтня 1985
7 PWR EPR2 Заплановано 1670
8 PWR EPR2 Заплановано 1670
Фенікс[en] 1 FBR PH-250 Відключений 130 01968-11-011 листопада 1968 01974-07-1414 липня 1974 02010-02-011 лютого 2010
Ножан 1 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1310 01981-05-2626 травня 1981 01988-02-2424 лютого 1988
2 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1310 01982-01-011 січня 1982 01989-05-011 травня 1989
Палюель 1 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1330 01977-08-1515 серпня 1977 01985-12-011 грудня 1985
2 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1330 01978-01-011 січня 1978 01985-12-011 грудня 1985
3 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1330 01979-02-011 лютого 1979 01986-02-011 лютого 1986
4 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1330 01980-02-011 лютого 1980 01986-06-011 червня 1986
Пенлі 1 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1330 01982-09-011 вересня 1982 01990-12-011 грудня 1990
2 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1330 01984-08-011 серпня 1984 01992-11-011 листопада 1992
3 PWR EPR2 Заплановано 1670
4 PWR EPR2 Заплановано 1670
Сент-Альбан 1 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1335 01979-01-2929 січня 1979 01986-05-011 травня 1986
2 PWR P4 REP 1300 Функціонує 1335 01979-07-3131 липня 1979 01987-03-011 березня 1987
Сен-Лоран A-1 GCR UNGG Відключений 390 01963-10-011 жовтня 1963 01969-06-011 червня 1969 01990-04-1818 квітня 1990
A-2 GCR UNGG Відключений 465 01966-01-011 січня 1966 01971-11-011 листопада 1971 01992-05-2727 травня 1992
B-1 PWR CP2 Функціонує 915 01976-05-011 травня 1976 01983-08-011 серпня 1983
B-2 PWR CP2 Функціонує 915 01976-07-011 липня 1976 01983-08-011 серпня 1983
Суперфенікс 1 FBR Na-1200 Відключений/виведення з експлуатації 1200 01976-12-1313 грудня 1976 01986-12-011 грудня 1986 01998-12-3131 грудня 1998
Трікастен 1 PWR CP1 Функціонує 915 01974-11-011 листопада 1974 01980-12-011 грудня 1980
2 PWR CP1 Функціонує 915 01974-12-011 грудня 1974 01980-12-011 грудня 1980
3 PWR CP1 Функціонує 915 01975-04-011 квітня 1975 01981-05-1111 травня 1981
4 PWR CP1 Функціонує 915 01975-05-011 травня 1975 01981-11-011 листопада 1981

Дослідження та Розвиток (R & D)

[ред. | ред. код]

CEA є членом міжнародної програми з вивчення перспективних технологій для майбутніх ядерно-енергетичних систем, котра звертає, в першу чергу, увагу на питання підвищення безпеки, стійкості, економічності, і зобов'язується збудувати прототип реактора четвертого покоління до 2020 року.

Французька R & D програма в рамках IV покоління зосереджена на двох напрямках:

  • будівництво реакторів на швидких нейтронах із замкнутим паливним циклом, щоб знизити кінцеву кількість ядерних відходів та максимально ефективно використовувати природні ресурси. Добре вивчені дві конструкції реакторів: реактор на швидких нейтронах з газовим охолодженням і реактор на швидких нейтронах із натрієвим теплоносієм.
  • будівництво високотемпературних реакторів (HTR, VHTR) з метою одержання водню для майбутнього промислового використання і транспортування.

У 2007 році розпочато будівництво нового експериментального реактора ділення (100 МВт), званого Жюль Горовиць (Jules Horowitz). Він буде використовуватися для експериментів на ядерних матеріалах та паливі, а також для виробництва медичних радіоізотопів[8].

Міжнародне співробітництво та ініціативи

[ред. | ред. код]
  • Франція є членом ряду міжнародних організацій, включаючи Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Агентство з ядерної енергії[en] (NEA), Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і Всесвітню асоціацію організацій, що експлуатують АЕС (WANO), членом котрої є EDF.
  • Франція бере участь в INPRO – проект МАГАТЕ за участю розробників і потенційних користувачів майбутніх ядерних технологій (або інноваційних ядерних систем).
  • Франція є членом міжнародного форуму Generation IV (GIF), що складається з 12 країн (+ Euratom), діяльність якого присвячена розвитку наступного покоління ядерних реакторів і технологій паливного циклу[8].

Розвиток людських ресурсів

[ред. | ред. код]

Національний інститут ядерних технологій та науки (INSTN) є вищим навчальним закладом з підготовки кадрів для атомної промисловості і перебуває під спільним керівництвом Міністерства вищої освіти і науки та Міністерства економіки, промисловості та зайнятості[16].

Він був створений у 1956 році, коли Франція вирішила розвивати ядерну програму, навчати інженерів і дослідників в галузі науки і передових технологій. INSTN бере активну участь у розповсюдженні знань і ноу-хау, розроблених в рамках ЄЕП.

Дослідження синтезу

[ред. | ред. код]
Зйомка з повітря майданчика ITER у 2018 році
Докладніше: ITER

Проект ядерного синтезу ITER будує найбільший і найсучасніший у світі експериментальний термоядерний реактор токамак на півдні Франції. Цей проект, створений у співпраці між Європейським Союзом (ЄС), Індією, Японією, Китаєм, Росією, Південною Кореєю та Сполученими Штатами, спрямований на перехід від експериментальних досліджень фізики плазми до термоядерних електростанцій, що виробляють електроенергію. У 2005 році Greenpeace International виступила із заявою для преси, в якій критикувала державне фінансування ITER, вважаючи, що гроші мали бути спрямовані на відновлювані джерела енергії, і стверджуючи, що енергія термоядерного синтезу призведе до ядерних відходів і проблем з розповсюдженням ядерної зброї.[17] Французька асоціація, яка включає близько 700 антиядерних груп, Sortir du nucléaire (Get Out of Nuclear Energy), стверджувала, що ІТЕР був небезпечним, оскільки вчені ще не знали, як маніпулювати високоенергетичними ізотопами водню дейтерію та тритію, які використовуються в процесі термоядерного синтезу.[18] На думку більшості антиядерних груп, енергія ядерного синтезу «залишається далекою мрією».[19] Всесвітня ядерна асоціація каже, що термоядерний синтез «представляє поки що непереборні наукові та інженерні виклики».[20] Будівництво об'єкта ІТЕР почалося в 2007 році, але проект зіткнувся з численними затримками і перевищенням бюджету. Очікується, що об’єкт почне працювати не раніше 2027 року – через 11 років після початкового очікуваного терміну введення в експлуатацію.[21]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ planete-energies.com. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=dead (довідка)(фр.)
  2. ↑ Les centrales nucléaires. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  3. ↑ а б AFP, Agence France-Presse- (7 січня 2024). France outstrips plans, to build additional nuclear plants beyond six. Daily Sabah (амер.). Процитовано 7 січня 2024.
  4. ↑ EDF2. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  5. ↑ EDF. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  6. ↑ Франція будує нову АЕС. Німеччина обирає інший шлях
  7. ↑ У Франції допустили будівництво понад 14 нових ядерних реакторів
  8. ↑ а б в IAEA.(англ.)
  9. ↑ Électricité de France. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  10. ↑ Areva. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  11. ↑ www.alstom.com. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  12. ↑ CEA. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  13. ↑ {{cite web| title = Descriptif du parc de centrales électronucléaires| url = [[:fr:Industrie nucléaire en France#Acteurs de l.27industrie nucl.C3.A9aire fran.C3.A7aise}}(фр.)]]
  14. ↑ {{cite web| title = Liste des réacteurs nucléaires en France| url = [[:fr:Liste des réacteurs nucléaires en France}}(фр.)]]
  15. ↑ Decree delays deadline for start up of Flamanville. World Nuclear News. 31 березня 2020. Процитовано 21 грудня 2020.
  16. ↑ www-instn.cea.fr. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  17. ↑ Nuclear fusion reactor project in France: an expensive and senseless nuclear stupidity. Greenpeace.org. Greenpeace International. Архів оригіналу за 8 грудня 2009. Процитовано 22 березня 2014.
  18. ↑ France Wins Nuclear Fusion Plant | DW | 28.06.2005. DW.COM.
  19. ↑ Jim Green (2012). New Reactor Types – pebble bed, thorium, plutonium, fusion. Friends of the Earth. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 8 серпня 2024.
  20. ↑ World Nuclear Association (2005). Nuclear Fusion Power. Архів оригіналу за 24 червня 2009. Процитовано 22 березня 2014.
  21. ↑ W Wayt Gibbs (30 грудня 2013). Triple-threat method sparks hope for fusion. Nature. 505 (7481): 9—10. Bibcode:2014Natur.505....9G. doi:10.1038/505009a. PMID 24380935. S2CID 4471813.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ядерна_енергетика_Франції&oldid=43403387