Перейти до вмісту

Маркіян Боришко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Маркіян Бориско)
Маркіян Боришко
Народився1885?
село Рунівщина, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер15 листопада 1960(1960-11-15)
місто Южно-Сахалінськ, РРФСР, СРСР
·запалення легень
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
У шлюбі зКійо Ная
ДітиМасаесі (Володимир), Кодзі (Костянтин), Кацу (Катерина), Кокі (Іван)

Маркія́н Ка́рпович Бори́шко (яп. マルキャン・ボリシコ; *1885? — †15 листопада 1960) — український емігрант на Далекий Схід Росії, батько японського сумоїста Тайхо Кокі[1], прадід професійного борця Юкіо Ная[en].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився, найімовірніше, у 1885 році у селі Рунівщина Полтавської губернії (тепер — Зачепилівська громада Берестинського району Харківської області України). Його батьки, Карпо та Марина Боришки, у 1894 році переселилися на Далекий Схід Росії у відповідь на заклик імперської влади переселятися туди[2]. Родина оселилася на острові Сахалін. Мешкала у селах Владимировка, Красний Яр[3], місті Александровський, селі Риковське[4]. Маркіян працював з геологічними експедиціями, зокрема — з експедицією Петра Полевого.

Брав участь у Першій світовій війні, дослужився до старшини. Брав участь у Громадянській війні на антибільшовицькому боці. Згодом — повернувся до Північного Сахаліну, де став власником винно-очисного заводу у місті Александровський.

Після встановлення у 1925 році на Північному Сахаліні радянської влади — перейшов до контрольованого японцями Південного Сахаліну, до містечка Одомарі (тоді — префектура Карафуто, тепер — місто Корсаков Сахалінської області, Росії). Батьки лишилися у селі Риковське на півночі Сахаліну[2].

Згодом — мешкав у місті Сікука (нині – Поронайськ), де у 1928 році одружився з японкою Наєю Кійо[5], яка походила з села Камоенай префектури Хоккайдо і була вчителькою з пошиття європейського одягу. Через сварку із батьками[6] — виїхала на Сахалін, де працювала у ткацькій крамниці.

У 1929 році молодята заснували власну молочну ферму. У них народилося 3-є синів і донька. Масаесі (Маркіян назвав його Володимиром) народився у 1928 році. Кодзі (Костянтин) — у 1933. Кацу (Катерина) — у 1937[2]. Наймолодший Кокі (Іван) — 29 травня 1940 року. Він стане відомим у Японії сумоїстом.

У 1943 році безробітний японець убив старшого сина Маркіяна — Володимира, намагаючись заволодіти майном сім'ї[2].

Цього ж року японська поліція заарештувала Маркіяна Боришка за підозрою у шпигунстві на користь СРСР. Його відправили у резервацію в селі Мікінай префектури Карафуто, де утримували вихідців з України та Польщі[4]. Остаточно зв'язок Маркіяна Боришка з родиною розірвався у 1945 році через окупацію Сахаліну військами СРСР. Дружину з дітьми депортували до Японії[4].

Три роки — з 1945 по 1948 — Маркіян Боришко працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки «СМЕРШ» 10-ї повітряної армії, поки у 1949 році не був репресований як нібито японський шпигун і засуджений до 10 років позбавлення волі[4].

У 1957 році (за іншими даними — у 1954[7]) був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею, намагався розшукати родину в Японії[4].

Помер 15 листопада 1960 року від запалення легень[8][7] у обласній лікарні у Южно-Сахалінську.

У 1989 році Михайло Горбачов, тодішній секретар КПРС, реабілітував усіх, хто був схоплений та затриманий на Сахаліні за надуманими звинуваченнями.

У 2002 році молодший син Маркіяна — Іван Боришко (Тайхо Кокі) — відвідав Україну. В селі Рунівщина він зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв грудку землі[9].

Образ у мистецтві

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Батьки:
    • Карпо Максимович Боришко — батько;
    • Марина Мойсеївна — мати.
  • Брати, сестри:
    • Ніканор;
    • Мотря;
    • Одарка;
    • Марія.
  • Дружина: Кійо Ная.
  • Діти:
    • Масаесі (Володимир), 1928—1943;
    • Кодзі (Костянтин), нар. 1933;
    • Кацу (Катерина), нар. 1937;
    • Кокі (Іван), 1940—2013.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 第四十八代横綱　大鵬　オフィシャルサイト. www.taiho-yokozuna.com. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
  2. ↑ а б в г д Йокодзуна Іван Боришко – Тайхо Кокі. 1. На березі затоки Терпіння. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 15 липня 2021.
  3. ↑ Поселення, засноване у 1888 році на березі річки Дуйка (нині — річка Велика Олександрівка), в 3 верстах від села Михайлівка. Про Красний Яр згадує в своїй книзі «Острів Сахалін» Антон Чехов. Село припинило своє існування на початку 70-х років XX століття.
  4. ↑ а б в г д е Боришко Маркіян Карпович [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]// Зелений Клин. Енциклопедичний довідник /Укл. В. А. Чорномаз. — Владивосток: Вид-во Далекосхідного федерального університету, 2011. – С. 44. — ISBN 978-5-7444-2636-1
  5. ↑ Роки життя:*1901 — †1973
  6. ↑ Тишкевич, Марися (29 травня 2021). Тайхо Кокі, він же Іван Боришко – легенда японського сумо. Український інтерес. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
  7. ↑ а б В Японії помер чемпіон сумо з українським корінням. ФОТО. Історична правда. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
  8. ↑ Іван Боришко та 32 Імператорські кубки | scu (ru-RU) . Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
  9. ↑ Українці у світі. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 19 липня 2021.
  10. ↑ Вишневский Н.В. Маркиан Борышко // Вестник Сахалинского музея. — Южно-Сахалинск, 1995. — №1. — С.223-233.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маркіян_Боришко&oldid=43726048