Тайхо Кокі
| Тайхо Кокі яп. 大鵬幸喜 | |
|---|---|
 Тайхо, травень 1961 року | |
| Загальна інформація | |
| Громадянство |  Японія.svg){kind=small} Японська імперія |
| Народження | 29 травня 1940[1] Сісука, Японська імперія |
| Смерть | 19 січня 2013[2][1] (72 роки) Токіо[d], Токіо, Японія ·серцева недостатність |
| Причина смерті | серцева недостатність |
| Зріст | 187 см |
| Вага | 153 кг |
| Батько | Маркіян Боришко |
| Спорт | |
| Вид спорту | сумо |
Нагороди | |
 Тайхо Кокі у Вікісховищі | |
Тайхо́ Ко́кі (яп. 大鵬幸喜, たいほう こうき, МФА: [taihoː koːkʲi]; 29 травня 1940 — 19 січня 2013) — японський спортсмен українського походження[3], професійний сумоїст, 48-й йокодзуна. Справжнє японське ім'я — На́я Ко́кі[4], українське — Іва́н Маркіянович Бори́шко[5]. Прозваний «великим йокодзуною 20 століття». До січня 2015 року був єдиним сумоїстом, який виграв Імператорський кубок 32 рази.
Мати хлопця, Ная Кійо[6] походила із села Камоенай префектури Хоккайдо і була вчителькою з пошиття європейського одягу. Через сварку із батьками виїхала на Сахалін, де працювала у ткацькій крамниці. Там Кійо познайомилась з майбутнім батьком Тайхо Кокі, Маркіяном Карповичем Боришком[7], вихідцем з України.
Маркіян Боришко народився, найімовірніше, у 1885 році у селі Рунівщина Полтавської губернії (тепер — Зачепилівський район Харківської області[8]; у цьому селі майже половина мешканців досі мають прізвище Боришко). У 1900 (за іншими даними — 1894) з родиною виїхав на Далекий Схід[9] в складі групи українських переселенців[10]. Мешкав з батьками на Сахаліні у селах Владимировка, Красний Яр[11], місті Александровськ, селі Риковське. Працював з геологічними експедиціями, у тому числі — з експедицією Петра Польового. У 1905 році, після російсько-японської війни, Південний Сахалін перейшов під владу Японії. Брав участь у Першій світовій війні, дослужився до старшини. Брав участь у Громадянській війні на антибільшовицькому боці. Згодом — повернувся до Північного Сахаліну, де став власником винно-очисного заводу у місті Александровськ. Після встановлення у 1925 році на Північному Сахаліні радянської влади — перейшов до контрольованого японцями Південного Сахаліну, до містечка Одомарі (тоді — префектура Карафуто, тепер — місто Корсаков Сахалінської області, Росії. Згодом — мешкав у місті Сікука (нині — Поронайськ), де у 1928 році одружився з Наєю Кійо. Вже наступного року вони заснували власну молочну ферму. Від їхнього шлюбу народилося 3 синів і донька. Тайхо Кокі був наймолодшим з дітей, народився 29 травня 1940 року. Старших братів звали Масаесі (Володимир, народився у 1928) та Кодзі (Костянтин, народився у 1933), а сестру — Кацу (Катерина, народилася у 1937)[12].
Під час Другої світової війни японський уряд став проводити жорстку політику щодо іноземців, тому 1943 року, за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім'єю і помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували вихідців з України та Польщі[9]. Остаточно зв'язок Маркіяна Боришка з родиною розірвався у 1945 році через окупацію Сахаліну військами СРСР. Дружину з дітьми депортували до Японії[9]. Три роки — з 1945 по 1948 — Маркіян Боришко працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки «СМЕРШ» 10-ї повітряної армії, поки у 1949 році за сфабрикованою справою про «антирадянську діяльність» його знову не позбавили волі на 10 років[10]. У 1957 році був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею, намагався розшукати родину в Японії[9]. Помер 15 листопада 1960 року від запалення легень в обласній лікарні, у Южно-Сахалінську, нічого не знаючи про долю родини й успіхи сина.
Коли його дружина 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, що була заміжня за «шпигуном і росіянином». Через ці події малолітній Тайхо Кокі не запам'ятав батька, а мати ніколи не згадувала про нього, боячись за долю своїх дітей. Родина була змушена покинути оселю батьків Ная Кійо і постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку.
1960 (у рік смерті батька) — Ная Кокі перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо (макіноуті), і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Став йокодзуною 1961 року.
1962 — виграв свій перший Кубок Імператора.
Тайхо — єдиний борець в історії сумо, який щорічно перемагав у вищій лізі макіноуті впродовж 12 років.
Закінчив кар'єру у 1971 році, одержав іменну ліцензію та очолив школу Тайхо-бея[13].
Після виходу на пенсію залишив школу зятю, але не пориває з нею зв'язків.
2011 — під час візиту до Японії Президент України нагородив Кокі Ная (Тайхо) орденом «За заслуги» III ступеня — за значний особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток українсько-японських гуманітарних відносин.[5][14]
2002 — Іван Боришко відвідав Україну. В Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі. Також побував у Харкові на турнірі з сумо, організованому місцевими ентузіастами. З благословення чемпіона змаганням присвоїли ім'я Кокі Тайхо. Відтоді Кубок Кокі Тайхо розігрують в Україні щорічно.[10]
- 1940, 29 травня — народився у префектурі Карафуто.
- 1947 — поступив до початкової школи Нісі містечка Іванай.
- 1956 — поступив до сумоїстської школи Ніносьо Секібе. Навчався під керівництвом одзекі Саґанохана.
- 1956, вересень — у віці 16 років вперше взяв участь у бойових змаганнях.
- 1959, травень — пройшов відбір до вищої ліги дзюрьо. Прийняв сумоїстське псевдо «Тайхо» — «Великий фенікс».
- 1960, січень — пройшов відбір до найвищої ліги макуноуті.
- 1960, листопад — здобув першу перемогу в турнірі ліги в Фукуоці, Кюсю. Отримав титул одзекі у 20 років.
- 1961, липень — переміг у турнірі найвищої ліги.
- 1961, вересень — переміг у турнірі найвищої ліги. Отримав титул йокодзуни у 21 рік, дві премії за хоробрість, премію за техніку бою, та одну премію золотої зірки. Наймолодший йокодзуна за всю історію сумо.
- 1971 — полишив бійцівський ринг. Перемагав 32 рази. З них двічі перемагав 6 турнірів підряд. Загалом був переможцем у 872 двобоях. Програв 182 рази. Пропустив 136 поєдинків. З них у найвищій лізі виграв 746, програв 144 і пропустив 136 боїв (83 % перемог у всіх двобоях). На пам'ять про 30 перемогу отримав титул старійшини Федерації сумо Японії.
- 1972, грудень — відкрив власну школу Тайхо.
- 1976 — отримав посаду заступника голови Відділу суддів Федерації сумо.
- 1977 — інсульт
- 1978 — отримав посаду директора Федерації сумо, голови Відділу регіональних федерацій.
- 1994 — отримав посаду голови Центру тренувань Федерації сумо.
- 1996 — отримав посаду заступника голови Відділу наставників Федерації сумо.
- 2004 — передав власну школу зятю Такаторі Такасіґе.
- 2005 — отримав посаду директора Музею сумо Федерації сумо.
- 2008 — вийшов на пенсію, полишив Федерацію.
- 2013, 19 січня — помер (72 роки) у Токіо, Японія
- 1969 — медаль пошани з синьою стрічкою.
- 1970 — велика премія Асоціації професійного спорту Японії.
- 1982 — гуманістична премія від Lions Clubs International.
- 1991 — почесний громадянин містечка Тесікаґа, Хоккайдо.
- 1996 — заслужений діяч спорту Японії
- 1997 — премія професійного спорту від Токійського American Club.
- 2000 — почесний громадянин префектури Хоккайдо.
- 2004 — медаль пошани з бузковою стрічкою.
- 2005 — особлива спортивна нагорода від газети Хоккайдо-сімбун.
- 2008 — почесний громадянин району Кото, Токіо.
- 2009 — заслужений діяч культури Японії.
- 2011 — Орден «За заслуги» III ступеня (Україна)
- 2015 — почесний громадянин Японії (титул присвоєно посмертно)[15].
- Турнір Кюсю вперше відбувся 1957 року, а турнір Нагоя — 1958-го.
| Рік у сумо | Січень Хацу басьо, Токіо |
Березень Хару басьо, Осака |
Травень Нацу басьо, Токіо |
Липень Нагоя басьо, Нагоя |
Вересень Акі басьо, Токіо |
Листопад Кюсю басьо, Фукуока |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1956 | x | x | x | x | (Маедзумо) | Не проводився |
| 1957 | Захід Дзьонокуті #23
7–1 |
Схід Дзьонідан #83
6–2 |
Захід Дзьонідан #29
7–1 |
Не проводився | Захід Санбамме #71
7–1 |
Схід Санбамме #37
6–2 |
| 1958 | Захід Санбамме #20
6–2 |
Схід Санбамме #1
8–0–P Чемпіон |
Захід Макусіта #31
7–1–P Чемпіон |
Схід Макусіта #9
7–1 |
Захід Макусіта #2
3–5 |
Схід Макусіта #7
6–2 |
| 1959 | Схід Макусіта #4
6–2 |
Схід Макусіта #1
6–2 |
Захід Дзюрьо #20
9–6 |
Схід Дзюрьо #16
9–6 |
Схід Дзюрьо #10
13–2 |
Схід Дзюрьо #3
13–2 Чемпіон |
| 1960 | Захід Маеґасіра #13
12–3 Д |
Схід Маеґасіра #4
7–8 |
Схід Маеґасіра #6
11–4 Д★ |
Захід Комубусі #1
11–4 |
Захід Секіваке #1
12–3 Т |
Схід Секіваке #1
13–2 |
| 1961 | Схід Одзекі #2
10–5 |
Захід Одзекі #2
12–3 |
Захід Одзекі #1
11–4 |
Схід Одзекі #1
13–2 |
Схід Одзекі #1
12–3–PP |
Захід Йокодзуна #1
13–2 |
| 1962 | Схід Йокодзуна #1
13–2 |
Схід Йокодзуна #1
13–2–P |
Схід Йокодзуна #1
11–4 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
13–2–P |
Схід Йокодзуна #1
13–2 |
| 1963 | Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
15–0 |
Схід Йокодзуна #1
12–3 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Захід Йокодзуна #1
12–3 |
| 1964 | Схід Йокодзуна #1
15–0 |
Схід Йокодзуна #1
15–0 |
Схід Йокодзуна #1
10–5 |
Схід Йокодзуна #2
1–4–10 |
Захід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
| 1965 | Схід Йокодзуна #1
11–4 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
9–6 |
Захід Йокодзуна #1
13–2 |
Схід Йокодзуна #1
11–4 |
Схід Йокодзуна #2
13–2 |
| 1966 | Схід Йокодзуна #1
Знявся через травму 0–0–15 |
Схід Йокодзуна #2
13–2 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
13–2–P |
Схід Йокодзуна #1
15–0 |
| 1967 | Схід Йокодзуна #1
15–0 |
Схід Йокодзуна #1
13–2 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
2–1–12 |
Схід Йокодзуна #2
15–0 |
Схід Йокодзуна #1
11–2–2 |
| 1968 | Схід Йокодзуна #1
1–3–11 |
Схід Йокодзуна #2
Знявся через травму 0–0–15 |
Захід Йокодзуна #1
Знявся через травму 0–0–15 |
Захід Йокодзуна #1
Знявся через травму 0–0–15 |
Захід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
15–0 |
| 1969 | Схід Йокодзуна #1
15–0 |
Схід Йокодзуна #1
3–2–10 |
Захід Йокодзуна #1
13–2 |
Схід Йокодзуна #1
11–4 |
Схід Йокодзуна #1
11–4 |
Схід Йокодзуна #1
6–4–5 |
| 1970 | Схід Йокодзуна #1
Знявся через травму 0–0–15 |
Схід Йокодзуна #2
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
12–3 |
Захід Йокодзуна #1
2–2–11 |
Схід Йокодзуна #2
12–3 |
Захід Йокодзуна #1
14–1–P |
| 1971 | Захід Йокодзуна #1
14–1–P |
Захід Йокодзуна #1
12–3 |
Захід Йокодзуна #1
Відставка 3–3 |
x | x | x |
| Результат наведений як переміг-програв-знався Перемога Малий кубок Відставка Не виступав у макууті Спеціальні призи: Д=За бойовий дух (Канто-сьо); В=За видатний виступ (Сюкун-сьо); Т=За технічну досконалість (Гіно-сьо) |
||||||
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Ex-Sumo champ Taiho dies
- ↑ Сайт «Кіраку» [Архівовано 2011-01-03 у Wayback Machine.], Українці у світі [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.], Сайт йокодзуни Тайхо [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ яп. 納谷幸喜, なやこうき), МФА: [naja koːkʲi]
- ↑ а б Кокі Най, він же — Іван Боришко // Україна молода, № 9, 20.01.2011. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 21 січня 2011.
- ↑ Роки життя:1901 — 1973
- ↑ Роки життя: 1885 або 1888 — 1960
- ↑ Японский чемпион с украинскими корнями. Отец сумоиста Коки Ная родился под Харьковом, а будущего спортсмена при рождении назвали Иваном. Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 29 січня 2011.
- ↑ а б в г Боришко Маркіян Карпович [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]// Зелений Клин. Енциклопедичний довідник /Укл. В. А. Чорномаз. — Владивосток: Вид-во Далекосхідного федерального університету, 2011. — С. 44. — ISBN 978-5-7444-2636-1
- ↑ а б в Українці у світі. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 23 липня 2010.
- ↑ Поселення, засноване у 1888 році на березі річки Дуйка (нині — річка Велика Олександрівка), в 3 верстах від села Михайлівка. Про Красний Яр згадує в своїй книзі «Острів Сахалін» Антон Чехов. Село припинило своє існування на початку 70-х років XX століття.
- ↑ h[ttps://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2622422-ekodzuna-ivan-borisko-tajho-koki-1-na-berezi-zatoki-terpinna.html Йокодзуна Іван Боришко — Тайхо Кокі.] [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.] 1. На березі затоки Терпіння // www.ukrinform.ua. — 2019. — 19 січня.
- ↑ Сучасна назва — Отаке-бея
- ↑ Указ Президента України № 26/2011 від 12 січня 2011 року «Про нагородження К. Ная орденом „За заслуги“»
- ↑ Йокодзуна Іван Боришко – Тайхо Кокі. 1. На березі затоки Терпіння. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
- ↑ Taiho Koki Rikishi Information. Sumo Reference. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 січня 2013.
- Иванов О. «Сумо. Живые традиции древней Японии». — М., Стиль-МГ, 2004 г. ISBN 5-8131-0062-8
- (яп.) Офіційна сторінка Тайхо Кокі [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
- (укр.) Йокодзуна з українськими коренями
- Боришко Маркіян Карпович [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]. // Зелений Клин. Енциклопедичний довідник /Укл. В. А. Чорномаз. — Владивосток: Вид-во Далекосхідного федерального університету, 2011. — С. 44. — ISBN 978-5-7444-2636-1
- (яп.) Ная Кійо. Мати Тайхо Кокі
- (рос.) Гений сумо [Архівовано 3 серпня 2017 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Нормативний контроль | CiNii: DA07368028 · FAST: 1802710 · Freebase: /m/03wtzr · ISNI: 0000000052871861 · KRNLK: KAC200814070 · LCCN: nr2006006766 · NDL: 00076979 · VIAF: 29494105 |