Марта Нусбаум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марта Нусбаум
англ. Martha Nussbaum
Марта Нусбаум в 2008 р.
Народження6 травня 1947(1947-05-06) (77 років)
Нью-Йорк, США
ГромадянствоСША
Знання мов
  • англійська[3][4]
    • Ім'я при народженніMartha Craven
    Діяльність
  • письменниця, класицистка, викладачка університету
    • Викладала
    ЧленАмериканська академія мистецтв і наук і Американське філософське товариство
    Науковий ступіньдоктор філософії
    Школа / Традиція
    Вплинула
    Alma mater
    Зазнала впливу
    • ЧоловікАлан Нусбаум (з 1969 по 1987)
    У шлюбі зAlan Nussbaumd
    Нагороди

    Грант Ґуґґенгайма (1980)

     Премія принцесси Астурійської в галузі соціальних наук

    PEN/Diamonstein-Spielvogel Award for the Art of the Essayd (1991)

    медаль Століття Гарвардуd

    премія імені Гравемаєраd (2002)

    Професура Альберта Великогоd (2012)

    Премія Кіото в галузі мистецтв і філософіїd (2016)

    Член Американської академії мистецтв і наук

    Harvard Junior Fellowd (1972)

    почесний доктор Університету Британської Колумбіїd

    Berggruen Prized (2018)

    премія Людвіга Гольберга (2021)

    почесний доктор Гассельтського університетуd (24 травня 2016)

    почесний доктор Левенського католицького університетуd

    почесний доктор Білефельдського університетуd

    почесний доктор Університету Маяміd (13 травня 2007)

    Philip L. Quinn Prized (2015)

    Spitz Prized

    CMNS: Марта Нусбаум у Вікісховищі

    Марта Крейвен Нусбаум (англ. Martha C. Nussbaum; нар. 6 травня 1947) — американська вчена, філософ, професор права та етики в Чиказькому університеті, де вона працює одночасно в правничій школі та на факультеті філософії. Вона особливо цікавиться давньогрецькою та римською філософією, політичною філософією, екзистенціалізмом, фемінізмом та етикою, включаючи права тварин . Вона також є членом Комітету з досліджень Південної Азії та членом правління Програми з прав людини. Викладала в Гарварді та Брауні,[5] наразі працює в Чиказькому університеті.[6]

    Нусбаум є автором низки книг, як-от:

    • «Крихкість блага» (The Fragility of Goodness, 1986)
    • «Секс і соціальна справедливість» (Sex and Social Justice, 1998)
    • «Фронтири справедливості: інвалідність, національність, видова приналежність» (Frontiers of Justice: Disability, Nationality, Species Membership, 2006)
    • «Від огиди до людяності: сексуальна орієнтація та конституційне право» (From Disgust to Humanity: Sexual Orientation and Constitutional Law, 2010)
    • «Створюючи спроможності: підхід до людського розвитку» (Creating capabilities: the human development approach, 2011)
    • "Політичні емоції: чому любов має значення для правосуддя (Political Emotions: Why Love Matters for Justice, 2013)
    • «Гнів та прощення» (Anger and Forgiveness, 2016)
    • «Традиція космополітизму» (The Cosmopolitan Tradition, 2019)

    Отримала премію Кіото в галузі мистецтва та філософії 2016 року, премію Бергрюена 2018 року та премію Гольберга 2021 року.[7][8][9]

    Основні праці

    [ред. | ред. код]

    Крихкість блага

    [ред. | ред. код]

    В книзі «Крихкість блага: удача та етика в грецькій трагедії та філософії»[10] розглядається етична дилема: люди, які твердо віддані ідеї справедливості, тим не менш, є вразливими до зовнішніх факторів, які можуть сильно вплинути на їх добробут — або навіть звести його нанівець. Обговорюючи як літературні, так і філософські тексти, Нусбаум прагне визначити, наскільки розум може забезпечити самодостатнє людське існування. Нусбаум вивчає три давньогрецькі трагедії («Агамемнон», «Антігона» та «Гекаба»), а також роботи Платона та Аристотеля. Зрештою, вона відкидає платонівське уявлення про те, що людська доброта може повністю захистити від небезпеки, ставши на бік трагічних драматургів та Аристотеля, розглядаючи визнання вразливості як ключ до осягнення людського блага.

    «Крихкість» привернула увагу до Нусбаум в усіх гуманітарних науках. Вона отримала схвальну оцінку в академічних оглядах[11][12] і визнання в популярних медіа.[13] Каміла Палья назвала «Крихкість» такою, що відповідає «найвищим академічним стандартам» двадцятого століття[14], а Times Higher Education назвали її «відмінно науковою роботою».[15] Репутація Нусбаум поширила її вплив не тільки на друковані медіа, а й на телевізійні програми.[16]

    Основні ідеї

    [ред. | ред. код]

    Підхід спроможностей

    [ред. | ред. код]

    Нусбаум послідовно та систематично критикує теорію справедливості Ролза. На її думку підхід Ролза містить три недоліки: 1) він виключає людей з інвалідністю; 2) не вирішує проблему нерівності між націями; 3) не вирішує питання про моральний статус тварин (non-human animals).[17]

    Тому Нусбаум пропонує власний підхід спроможностей. Спроможності — це можливість реалізації людського в людині та доступу до такої реалізації. Нусбаум визначає 10 спроможностей[18]:

    1. Життя.
    2. Здоров'я тіла.
    3. Фізична недоторканість.
    4. Почуття, уява, думки.
    5. Емоції.
    6. Практичний розум (спроможність формувати власну концепцію блага та жити у відповідності до неї).
    7. Приналежність (можливість жити серед інших та бути залученим в різні форми суспільної комунікації).
    8. Інші види (турбота про природний світ).
    9. Гра (можливість насолоджуватись рекреаційними активностями).
    10. Політичний та матеріальний контроль за власним середовищем.

    Філософія емоцій

    [ред. | ред. код]

    Нусбаум відома своїм вкладом в філософію емоцій. Вона присвятила декілька своїх робіт дослідженню природи емоцій та обговоренню ролі певних емоцій в формуванні публічних політик та юридичних вироків. Нусбаум запропонувала «нео-стоїчний» погляд на емоції як на складні моральні ціннісні присуди щодо речей чи людей, які дієвець не може контролювати, однак які грають значну роль для його щастя та процвітання.[19]

    Різне

    [ред. | ред. код]

    Під час Російського вторгнення в Україну в 2022 висловила свою підтримку Україні:

    «Тримайтеся, відважні брати та сестри, і нехай ви станете прикладом для всієї історії того, як правда може творити силу»[20]

    Нагороди та відзнаки

    [ред. | ред. код]

    Почесні ступені та почесні товариства

    [ред. | ред. код]

    Нусбаум є членом Американської академії мистецтв і наук (1988) і Американського філософського товариства (1996).[21] Вона є академіком Академії Фінляндії (2000) та членом-кореспондентом Британської академії (2008). Має 64 почесні ступені коледжів та університетів Північної Америки, Латинської Америки, Європи, Африки та Азії, у тому числі:[22][23][24][25]

    Нагороди

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Heller, Nathan (31 грудня 2018). The Philosopher Redefining Equality. New Yorker. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 14 червня 2019.
    2. ↑ Wendland, Aaron James (7 грудня 2018). Martha Nussbaum: "There's no tension in supporting #MeToo and defending legal sex work". New Statesman. Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 7 грудня 2018.
    3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    4. ↑ CONOR.Sl
    5. ↑ Aviv, Rachel (18 липня 2016). The Philosopher of Feelings. The New Yorker (англ.). ISSN 0028-792X. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 14 червня 2019.
    6. ↑ Martha C. Nussbaum | Department of Philosophy. philosophy.uchicago.edu. Архів оригіналу за 22 червня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
    7. ↑ Prof. Martha Nussbaum wins Kyoto Prize. 17 червня 2016. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 31 жовтня 2017.
    8. ↑ а б Martha Nussbaum Wins $1 Million Berggruen Prize (англ.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 30 жовтня 2018.
    9. ↑ а б Martha C. Nussbaum | Holbergprisen. holbergprisen.no (nb-NO) . Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
    10. ↑ Nussbaum, Martha C. The Fragility of Goodness: Luck and Ethics in Greek Tragedy and Philosophy.
    11. ↑ Barnes, Hazel E. Comparative Literature, Vol. 40, No. 1 (Winter, 1988), pp. 76–77
    12. ↑ Woodruff, Paul B. Philosophy and Phenomenological Research, Vol. 50, No. 1 (Sep. 1989), pp. 205—210
    13. ↑ Knox, Bernard.
    14. ↑ Paglia, Camille.
    15. ↑ Hodges, Lucy.
    16. ↑ Shop PBS. 9 вересня 2012. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 31 жовтня 2017.
    17. ↑ Khoma, Vsevolod (6 квітня 2022). НА ШЛЯХУ ДО ЕКСПАНСИВНОГО ПОЛІТИЧНОГО ЛІБЕРАЛІЗМУ: ПІДХІД СПРОМОЖНОСТЕЙ НУСБАУМ ЯК РЕІНТЕРПРЕТАЦІЯ ІДЕЙ РАННЬОГО РОЛЗА : Сторінка молодого науковця. Filosofska Dumka (укр.). № 1. с. 68—83. doi:10.15407/fd2022.01.068. ISSN 2522-9346. Архів оригіналу за 14 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022.
    18. ↑ Nussbaum, Martha C. (2011). Creating capabilities : the human development approach. Cambridge, Mass. ISBN 978-0-674-06120-0. OCLC 753976782.
    19. ↑ Martha Nussbaum | Biography, Philosophy, Aristotle, Works, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
    20. ↑ Philosophers for Ukraine. Philosophers for Ukraine. Процитовано 22 червня 2022.
    21. ↑ APS Member History. search.amphilsoc.org. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
    22. ↑ Martha Nussbaum. uchicago.edu. Архів оригіналу за 8 жовтня 2003. Процитовано 15 жовтня 2003.
    23. ↑ Martha Nussbaum: Liberal Education Crucial to Producing Democratic Societies. lawrence.edu. 11 червня 2013. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 11 червня 2013.
    24. ↑ Martha Nussbaum. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2003.
    25. ↑ Honorary Degrees Awarded at 2021 Commencement. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
    26. ↑ Martha Nussbaum. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 березня 2019.
    27. ↑ Foreign Policy: Top 100 Public Intellectuals. 29 травня 2009. Архів оригіналу за 29 May 2009. Процитовано 17 березня 2022.
    28. ↑ The Prospect/FP Global public intellectuals poll – results. Prospect. Архів оригіналу за 22 січня 2008. Процитовано 9 лютого 2008.
    29. ↑ anonymous. Nussbaum Receives Prestigious Prize for Law and Philosophy. uchicago.edu. Архів оригіналу за 10 червня 2010. Процитовано 3 квітня 2016.
    30. ↑ Martha C. Nussbaum - Laureates - Princess of Asturias Awards. The Princess of Asturias Foundation (англ.). Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 22 червня 2022.
    31. ↑ 2015 Recipient – University Events. case.edu – Case Western Reserve University. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 8 липня 2015.
    32. ↑ Kyoto Prize, Inamori Foundation. Kyoto Prize, Inamori Foundation. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 31 жовтня 2017.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Марта_Нусбаум