Марій Ел

Республіка Марій Ел
рос. лукомар. Марий Эл Республик гірськомар. Мары Эл Республик рос. Республика Марий Эл
Прапор Марій Ел Герб Марій Ел Гімн Республіки Марій Ел
Країна	Росія
Фед. округ	Приволзький
Адмін. центр	Йошкар-Ола
Глава	Зайцев Юрій Вікторовичd
Дата утворення	12 січня 1993
Оф. вебсайт	mari-el.gov.ru​(рос.)
Географія
Координати
Площа	23 200 км² (73-а)
• внутр. вод	2,87 %
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність	650 000 (2024)
Густота	30,0 осіб/км²
Оф. мови	російська, марійська, гірськомарійська
Економіка
Економ. район	Волго-В'ятський
Коди
ISO 3166-2	RU-ME
ЗКАТО	88
Суб'єкта РФ	12
Телефонний	(+7)836
Карти
Марій Ел у Вікісховищі

Респу́бліка Ма́рій Ел (рос. Респу́блика Ма́рий Эл; лукомар. Марий Эл Республик; гірськомар. Мары Эл Республик) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Приволзького федерального округу.

Столиця — м. Йошкар-Ола.

Межує з Кіровською, Нижньогородською областями, Республіками Татарстан і Чувашія.

Утворено 4 листопада 1920.

Географія

Географічне положення

Марій Ел розташована на сході Східно-Європейської рівнини, у середньому плині Волги. Більша частина республіки припадає на лівобережжя Волги.

Західну частину лівобережжя займає болотиста Марійська низовина. На заході республіки Волга приймає велику притоку Ветлугу. На схід по низовині протікають ліві припливи Волги, що беруть початок на південних схилах В'ятських увалів: Мала Кокшага із припливами Малий Кундиш і Велика Ошла, Велика Кокшага із припливом Великий Кундиш, Рутка. У їхніх долинах багато лісових озер.

Східна частина території розташована в межах В'ятских увалів (висота до 275 м), тут зустрічаються карстові форми рельєфу, поверхня розчленована долинами річок та ярами. Серед них річки басейну В'ятки: Немда із притоками Лаж, Толмань, Шукшан і ін., Буй, Уржумка, Шошма; ліва притока Волги Ілеть із притоками Шора, Іровка і Юшут.

На правому березі Волги розташований лише один з 14 районів республіки — Гірськомарійський, який займає північну окраїну Приволзької височини. Тут у Волгу впадають припливи Сура, Сумка, Юнга, Мала Юнга, Сундир. На Волзі в межах республіки розташовані Чебоксарське й Куйбишевське водосховища.

Мапа Республіки Марій Ел

Часовий пояс

Територія республіки перебуває у 3-му часовому поясі. У 1930 р. часовий пояс в РРФСР було переведено на 1 годину вперед з метою більш раціонального використання денного світла протягом робочого дня. У 1981 р. в РРФСР, як і в низці інших країн, було запроваджено літній час (в останню неділю березня о 3:00 стрілки годинників переводять на одну годину вперед, а в останню неділю жовтня — на одну годину назад). Місцевий час відповідає московському.

Корисні копалини

Ресурси: торф, глина, будівельний камінь, вапняки, скляні і силікатні піски, мінеральні джерела.

Клімат

Клімат помірно континентальний з довгою холодною зимою й теплим літом. Середня температура влітку +18…+20 °С. Найспекотніше у середині липня. Повітря прогрівається до +34…+38 °С. Восени погода холодна й волога з перевагою сильних пронизливих вітрів і дощів. Можливий ранній заморозок і сніг. Листопад — найвітряніший місяць. Зима, як правило, починається в листопаді. Середня температура зими −18…-20 °С. Найхолодніший місяць — січень. Республіка Марій Ел — відмінне місце для занять зимовими видами спорту: лижі, ковзани. Весна, у цілому, прохолодна й суха.

Тваринний і рослинний світ

Марій Ел розташована в підтайговій зоні. Ґрунти переважно дерено-підзолисті, болотні, сірі лісові. Змішані ліси (сосна, ялиця, ялина, береза) займають понад 50 % території (в основному на заході й у центральних районах). По річкових долинах — дубово-липові ліси. Збереглися вовк, бурий ведмідь, лисиця, лось, рись, бобер, кріт і ін. Боровий і водоплавний птах.

На території Марій Ел — національний парк Марій Чодра, заповідник Велика Кокшага.

Рекреаційний потенціал

У республіці залишаються куточки недоторканої тайгової природи, які використовуються жителями міст республіки й сусідніх регіонів для відпочинку. Є безліч піших туристичних маршрутів, кінні маршрути, регулярно проводяться водні походи на байдарках по B. Кокшагі, на озерах (Яльчик, Таїр) та річках побудовані бази відпочинку, санаторії й літні табори.

Історія

• 4 листопада 1920 утворена Марійська автономна область
• 5 грудня 1936 перетворена в Марійську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку (МАРСР)
• 22 жовтня 1990 року — Марійська Радянська Соціалістична Республіка (МРСР)
• 8 липня 1992 року — Республіка Марій Ел.

Фіно-угорські племена населяли територію сучасної західної, північної й центральної Росії з доісторичних часів. На території республіки Марій Ел збереглися археологічні джерела, що відносяться до першого тисячоріччя до н. е. Тому що марійська писемність (тиште) використовувалася винятково для записів господарсько-економічної інформації, а татарські письмові джерела були знищені при узятті Казані, майже всі письмові відомості про історію середньої Волги пов'язані з російськими джерелами.

Чемериси (сучасна назва — марі) уперше імовірно згадуються в VI ст. у готського історика Йордану як «меренс». Предки сучасних марійців між V і VIII століттям взаємодіяли з готами, пізніше з хазарами й Волзькою Булгарією, яка перебувала на території сучасного Татарстану й була в 1236 році знищена монгольськими військами хана Батия, що наступали на Русь. З Золотою Ордою марі, очевидно, знаходилися в союзницьких відносинах. Між XIII й XV століттям марійці входили до складу Золотої Орди й Казанського ханства.

З XI століття марі також входять у контакт із слов'янами Київської Русі, що просувалися на схід і підкорювали землі західних марі (мері) міста Ростов, Галич, Ярославль, Суздаль, Владимир і в 1221 році Нижній Новгород. Поступово західні марі (мері) по прийняттю християнства ослов'янюються, небажаючі приймати християнство біжать на схід у глиб марійського краю. У середні століття звичайною справою стають російсько-татарські зіткнення на марійських землях (при цьому марі виступають на стороні татар). До пори до часу татари й марі беруть гору, але потім Іван Грозний починає сплановану загарбницьку війну: в 1546 році землі гірських марі (правобережжя Волги) попадають під контроль Москви, а в 1552 році царські війська беруть Казань, і лугові марі починають платити Москві данину. Потім починається планомірна колонізація: так, в 1557 році засновані Чебоксари, в 1583 — Козьмодем'янськ, в 1584 — Царевококшайськ, нині Йошкар-Ола.

Насильницька християнізація призводить до того, що марі йдуть у ліси, залишаючи порожніми цілі села. За Петра Першого марійців призивають до армії, починається наукове дослідження території, складаються перші писемні пам'ятки марійської мови на кирилиці. Перша марійська граматика Пуцека-Григоровича з'являється 1792 року. Проте положення марі залишається дуже важким, і 1775 року марі масово підтримали повстання Пугачова.

1872 року відкривається Казанська вчительська семінарія, одним із завдань якої було навчання представників волзьких народів, зокрема марі. Це дало серйозний імпульс національному відродженню, відкриваються марійські школи, друкуються книги марійською мовою, зокрема підручники. 4 листопада 1920 року утворена Марійська автономна область. 5 грудня 1936 перетворена в Марійську АРСР. З 1990 р. Республіка Марій Ел.

У 1920-і роки були встановлено дві рівноправні мовні літературні норми: луговомарійська мова й гірномарійська мова. В 1930-і роки, як і в інших національних республіках, практично вся національна інтелігенція була знищена. Поступово марійці стають меншостями населення республіки, а марійська мова витісняється російською.

Назва — по етнічній самоназві її корінного населення — марі («чоловік»). Марій — «марі, марієць, марійський», ел — «країна».

Населення

Населення — 711 540 осіб (2006, 728 000 в 2002). Густота населення — 30,4 осіб/км² (2005), питома вага міського населення — 63,1 % (2005).

У міському населенні Йошкар-Оли й Волзька, а також ряді сіл на околицях Йошкар-Оли й на заході республіки переважають росіяни. У сільській місцевості переважає марійське населення, у Гірномарійському районі — гірські марійці, що відрізняються від лугових марійців мовою й культурою. У Звеніговському районі розташовано кілька чуваських сіл. Татарське населення зосереджене головним чином у Йошкар-Олі й Волзьку.

З середини 1920-тих рр. частка коріного населення неухильно скорочується, з 51,4 % у 1926 р. до 42,9 % у 2002 р.

Народ	1926, тис. осіб (* [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.])	1939, тис. осіб (* [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.])	1959, тис. осіб (* [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.])	1970, тис. осіб (* [Архівовано 5 січня 2012 у Wayback Machine.])	1979, тис. осіб (* [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.])	1989, тис. осіб (* [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.])	2002, тис. осіб (* [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite])
Росіяни	210,0 (43,6 %)	267,0 (46,1 %)	309,5 (47,8 %)	320,8 (46,9 %)	334,6 (47,5 %)	356,0 (47,5 %)	345,5 (47,5 %)
Марійці	248,0 (51,4 %)	273,3 (47,2 %)	279,5 (43,1 %)	299,2 (43,7 %)	306,6 (43,5 %)	324,3 (43,3 %)	312,2 (42,9 %)
Татари	20,2 (4,2 %)	27,1 (4,7 %)	38,8 (6,0 %)	40,3 (5,9 %)	40,9 (5,8 %)	43,9 (5,9 %)	43,4 (6,0 %)
Чуваші	2,2	5,5	9,1 (1,4 %)	9,0 (1,3 %)	8,1 (1,1 %)	9,0 (1,2 %)	7,4 (1,0 %)
Українці	…	1,8	2,7	4,6	4,5	5,3	5,1
Удмурти	1,2	1,4	2,5	2,6	2,5	2,5	2,2
Білоруси	…	…	…	1,2	1,2	1,4	1,4
Мордва	…	1,6	1,6	1,7	1,7	1,7	1,3
Азербайджанці	…	…	…	…	…	…	1,2
Вірмени	…	…	…	…	…	…	1,1
Німці	…	…	1,1	…	…	…	…

показані народи з чисельністю понад 1000 осіб

Адміністративно-територіальний поділ

Типи муніципальних утворень

Станом на 2021 рік республіка поділяється на 14 муніципальних районів та 3 міських округи:

№ з/п	Район, міський округ	Площа, км²	Населення, осіб (2002)	Населення, осіб (2010)	Населення, осіб (2021)	Центр	Поселення	Населені пункти
1	Волзький район	913,86	24006	23940	21188	Волзьк	8	75
2	Гірськомарійський район	1971,47	29203	25869	20476	Козьмодем'янськ	10	241
3	Звениговський район	2748,78	46267	44976	39920	Звенигово	10	83
4	Кілемарський район	3098,89	14130	13604	11626	Кілемари	9	78
5	Куженерський район	852,83	16210	14556	12214	Куженер	9	90
6	Марі-Турецький район	1513,86	25577	23155	18242	Марі-Турек	6	120
7	Медведевський район	2791,18	66090	67703	67519	Медведево	18	160
8	Моркинський район	2270,08	31403	31081	26930	Морки	10	151
9	Новотор'яльський район	920,09	18543	17124	13980	Новий Тор'ял	5	152
10	Оршанський район	896,49	15832	15139	12909	Оршанка	4	73
11	Параньгинський район	791,66	17847	16307	13646	Параньга	9	50
12	Сернурський район	1032,08	25280	25672	22697	Сернур	9	146
13	Совєтський район	1392,45	31403	31081	27846	Совєтський	8	141
14	Юринський район	2040,15	11487	8758	6590	Юрино	6	43
1	Волзький міський округ	39,47	58967	55659	52703	Волзьк	-	1
2	Йошкар-Олинський міський округ	100,39	256719	248782	276155	Йошкар-Ола	-	1
3	Козьмодем'янський міський округ	13,41	22771	21257	19970	Козьмодем'янськ	-	1

Найбільші населені пункти

Населені пункти з населенням понад 10 тисяч осіб:

№	Населений пункт	Населення, осіб (2002)	Населення, осіб (2010)	Населення, осіб (2021)
1	Йошкар-Ола	256719	248782	276155
2	Волзьк	58967	55659	52703
3	Медведево	16610	16841	20105
4	Козьмодем'янськ	22771	21257	19970
5	Звенигово	12722	11946	10966
6	Совєтський	10806	10664	10273

Економіка

Інфраструктура

На території республіки діє 1 аеропорт міжреспубліканського значення. У Марій Ел є залізничний вокзал і два автовокзали, 14 залізничні станції, 51 пасажирська автостанція, річковий порт у місті Козьмодем'янську на р. Волзі, чотири порти місцевого значення, пристосування для розвантаження барж. Судноплавство по Волзі й Ветлузі. Відстань від Йошкар-Оли до Києва — понад 1600 км.

Промисловість

Провідні галузі промисловості — машинобудування і металообробка (металорізальний інструмент, прилади, засоби автоматизації, технологічне устаткування для лісозаготівель і лісосплаву, підприємств торгівлі і громадського харчування, машини й устаткування для тваринництва і кормовиробництва), лісова, деревообробна і целюлюзно-паперова, легка і харчова (м'ясомолочна).

Сільське господарство

Провідна галузь сільського господарства — тваринництво (молочне і м'ясо-молочне скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво).

Вирощують зернові (ячмінь, овес, жито, пшениця) і кормові культури, льон-довгунець, хміль, овочі, картоплю.

Посилання

• Офіційний сервер Уряду Республіки Марій Ел [Архівовано 14 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Марій Ел у каталозі «Уся Росія» (рос.)
• Історія герба Марій Ел (рос.)
• Історія Марійського краю [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Головний форум Республіки^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)