Перейти до вмісту

Маріу Діонізіу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Маріу Діонізіу
порт. Mário Dionísio
Народився16 липня 1916(1916-07-16)[1]
Лісабон, Португалія
Помер17 листопада 1993(1993-11-17) (77 років)
Країна Португалія
Діяльністьхудожник, письменник
Знання мовпортугальська[1]
ДітиEduarda Dionísiod[2]

Ма́ріу Діоні́зіу (порт. Mário Dionísio; *16 червня 1916(19160616), Лісабон — †17 листопада 1993) — португальський письменник, художник, критик і педагог; теоретик португальського неореалізму[3].

З життєпису і творчості

[ред. | ред. код]

Закінчив студії за спеціальністю романська філологія в 1940 році на філфаці Лісабонського університету.

Працював викладачем середньої школи, а згодом на філологічному факультеті alma mater.

Писав вірші, коротку й довгу прозу, займався літературно-мистецькою критикою, співпрацюючи з різними періодичними виданнями (Seara Nova, Vértice, Diário de Lisboa, Mundo Literário (1946-1948), Gazeta Musical e de todos las Artes), читав лекції, брав участь у дебатах та інших культурних заходах, пропагував творчість колег, зокрема Мануела да Фонсеки, Карлуша де Олівейри, Жозе Кардозу Піреша, Алвеса Редола тощо.

Міцно пов'язаний із пластичним мистецтвом, — свою митецьку кар'єру розпочав у 1941 році, й став одним із головних промоутерів Загальних виставок пластичного мистецтва. Був членом журі ІІ Виставки пластичного мистецтва Фундації Гульбенкян, написав велику кількість статей про мистецтво різних жанрів: від критичних матеріалів до довідкових видань, на кшталт A Paleta e o Mundo.

Як художник-пластик використовував псевдоніми Леандро Жіл (Leandro Gil) та Жозе Алфреду Шавеш (José Alfredo Chaves), брав участь у різних групових виставках, зокрема в Загальних виставках пластичного мистецтва 1947, 48, 49, 50, 51 і 53 років. Втім, його перша персональна виставка відбулася аж у 1989 році.

Маріу Діонізіо відіграв виняткову роль у становленні теоретичних засад португальського неореалізму, «літературного руху, який у 1940-х та 1950-х оцінив з позицій історичного матеріалізму ідеологічний та соціальний вимір літературного тексту, як інструменту впливу та усвідомлення». Незадоволений спробами культурної реформи, здійснюваними інтелектуалами цієї течії, «він брав участь у спільних зусиллях наблизити мистецтво та суспільство, результатом чого, наприклад, стала робота A Paleta e o Mundo, що складається з серії лекцій на тему сучасного мистецтва».

Маріу Діонізіо — «поет і творець сенсів, вірний «новому гуманізму», уважний до правди кожного, до болючих суперечностей особистості, він увібрав у своєму творчості дух оновлення й революційні для свого часу мовні й нарративні засоби сучасного мистецтва».

У вересні 2009 року свою роботу розпочав Будинок Ашада — Центр Маріу Діонізіо (Casa da Achada — Centro Mário Dionísio), заснований у Лісабоні понад півсотнею родичів, друзів, колишніх учнів і помічників, знайомих і шанувальників творчості митця, задуманий як значний культурний осередоко столиці Португалії міста Лісабона.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
Поезія
  • As solicitações e emboscadas : Poemas. S. l., s,d (Coimbra : Tipografia Atlântida).[4]
  • O riso dissonante : Poemas. Lisboa : Centro Bibliográfico, 1950.[5]
  • Memória dum pintor desconhecido. Lisboa : Portugália, 1965. Coleção Poetas de hoje, 19.[6]
  • Poesia incompleta : 1936-1965. Lisboa : Europa-América, 1966.[7]
  • Le feu qui dort. Neuchâtel : Éditions de la Baconniére; Lisboa : Europa-América, 1967.[8]
  • Terceira idade. Mem-Martins : Europa-América, 1982. Coleção Mário Dionísio, 10.[9]
  • O mundo dos outros : histórias e vagabundagens (prefácio). Lisboa : Dom Quixote, 2000. Coleção Biblioteca de Bolso, Literatura, 13. ISBN 972-20-1879-5[10]
  • Poesia completa. Lisboa : Imprensa Nacional - Casa da Moeda, 2016. Coleção Plural. ISBN 978-972-27-2450-0[11]
Проза
  • O dia cinzento : contos. Coimbra : Coimbra Editora, 1954. Coleção Novos Prosadores.[12]
  • Não há morte nem princípio. Mem Martins : Europa-América, 1969. Coleção Obras de Mário Dionísio, 4.[13]
  • Monólogo a duas vozes : histórias. Lisboa : D. Quixote, 1986. Coleção Autores de Língua Portuguesa.[14]
  • A morte é para os outros. Lisboa : O Jornal, 1988. Coleção Dias de Prosa.[15]
Мемуари
  • Autobiografia. Lisboa : O Jornal, 1987. Coleção Autobiografias, 3.[16]
Мистецтво
  • Vincent Van Gogh : estudo. S.l., s.n., 1947. Coleção Os Grandes Pintores e Escultores.[17]
  • A paleta e o mundo. Lisboa : Europa-América, 1956-1962, 3 vols.[18]
  • Conflito e unidade da arte contemporânea. Lisboa : Iniciativas Editoriais, 1958.[19]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ https://ensina.rtp.pt/artigo/no-centenario-do-nascimento-de-mario-dionisio/
  3. ↑ Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 391 (рос.)
  4. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  5. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  6. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  7. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  8. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  9. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  10. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  11. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  12. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  13. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  14. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  15. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  16. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  17. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  18. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.
  19. ↑ Catálogo Geral da Biblioteca Nacional [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] consultado em 2 de fevereiro de 2019.

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маріу_Діонізіу&oldid=36126629