Марія Лассніг
| Марія Лассніг | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Maria Lassnig | ||||
 | ||||
| Марія Лассніг у 2009 році | ||||
| Народження | 8 вересня 1919 Каппель-ам-Краппфельдd, Санкт-Файт-ан-дер-Глан, Каринтія, Австрія[1] | |||
| Смерть | 6 травня 2014 (94 роки) | |||
| Відень | ||||
| Поховання | Віденський центральний цвинтар | |||
| Національність | австрійка | |||
| Країна |  Австрія | |||
| Жанр | сучасне мистецтво | |||
| Навчання | Віденська академія мистецтв | |||
| Діяльність | художниця, художниця-граверка, аніматорка, рисувальниця, скульпторка, кінорежисерка | |||
| Напрямок | живопис, анімація, кіно | |||
| Роки творчості | 1968 — 2014 | |||
| Член | Баварська академія витончених мистецтв | |||
| Роботи в колекції | галерея Бельведер, Штедель, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[3], Міський музей (Амстердам)[4], Баварські державні колекції картин, Міська галерея в будинку Ленбаха і Hessel Museum of Artd[5] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Марія Лассніг у Вікісховищі | ||||
Марія Лассніг (нім. Maria Lassnig; 8 вересня 1919, Каппель-ам-Краппфельд — 6 травня 2014, Відень) — австрійська художниця.
За своєю першою професією М. Лассніг була викладачкою; працювала в рідній Каринтії. 1941 року переїхала до Відня, де вступає у місцеву Академію образотворчого мистецтва. Недовчившись, покинула Академію в 1943 році, бо її роботи були зараховані до т. зв. дегенеративного мистецтва. Все-таки в 1945 році М. Лассніг закінчує Академію і повертається у Клагенфурт, де в 1948 році відбулася її перша персональна виставка.
У 1951 році знову приїжджає до Відня; отримавши стипендію, художниця вирушає до Парижу в 1952 році і там знайомиться з Андре Бретоном, Паулем Целаном, Беньяміном Пере та ін. французькими сюрреалістами. У початковий період своєї творчості вона захоплюється сюрреалізмом. 1954 року М. Лассніг повертається у віденську Академію і закінчує своє навчання в класі Альберта Ґютерсло. Спільно з художником Арнульфом Райнером, є одним з основоположників напряму інформель в австрійському мистецтві.
Між 1961 і 1968 роками М. Лассніг живе і працює в Парижі. Малює акварелі і 2-х метрові «тілесні» фігуративні твори, які, втім, ніколи не виставлялися. У 1968 художниця переїжджає в Нью-Йорк і відкриває тут свою майстерню. 1970 року вона навчається на курсах анімаційного малюнка в місцевій Школі візуального мистецтва (School of Visual Arts).
Придбавши 16-мм кінокамеру, М. Лассніг знімає кілька фільмів. Збори анімаційних і кінематографічних робіт художниці показано згодом на її великий ретроспективі у віденському музеї Альбертіна. 1978 року показано також в рамках культурної програми DAAD в Берліні. 1980 року художниця повертається до Відня і займає кафедру професора живопису в місцевому Університеті прикладного мистецтва. Роботи М. Лассніг виставлялися на експозиціях сучасного мистецтва documenta в 1982 і 1997 роках в Касселі. Персональні виставки робіт М. Лассніг проходили у найбільших музеях Нью-Йорка, Парижа, Цюриха, Риму, Відня, Дюссельдорфа, Мюнхена, Франкфурта-на-Майні, Гааги, Нюрнберга, Люцерна та ін.
- 1988 — Велика державна премія Австрії в галузі мистецтва.
- 1998 — премія Оскара Кокошки.
- 2002 — премія Рубенса.
- 2004 — премія Макса Бекмана.
- 2005 — австрійський почесний знак «За науку і мистецтво».
- Silke Andrea Schuemmer: einmal von außen, dann von innen. Die Konstituierung des Ichs in den Selbstportraits Maria Lassnigs, ihre bildnerische Umsetzung von Gefühlen und Empfindungen und die Frage nach der Übertragbarkeit des literarischen Begriffs des 'Inneren Monologs' auf Selbstbildnisse. Dissertation an der RWTH Aachen, 2002
- Albina Colden, Benedikt Mandl: «Empathische Synästhetik — Maria Lassnigs Bilder von der Inneren Welt» Aurora Magazin, 2007
- Автопортрет художниці [Архівовано 12 березня 2013 у Wayback Machine.]
