Перейти до вмісту

Марія Розарія Піомеллі

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марія Розарія Піомеллі
Народилася24 жовтня 1937(1937-10-24) (87 років)
Неаполь, Італія
Країна США
Діяльністьархітекторка, декан
Alma materМассачусетський технологічний інститут
Magnum opusSciences Libraryd
Посададекан

Марія Розарія Піомеллі (до шлюбу Агрісано, нар. 24 жовтня 1937, Неаполь, Італія)[1][2] — італійська архітекторка, перша жінка-декан (1980, Школа архітектури Сіті Коледжу[3][4]). Відкрила власну архітектурну фірму в Нью-Йорку в 1974 році.[1][5] Активно презентувала доробок жінок в архітектурі[2], авторка книг про внесок жінок в архітектуру США.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Марія Розарія Піомеллі народилася в Неаполі, Італія[1][2], у родині Альберто та Джузеппіни Ангрісано.

Навчалася в Неаполі в Інституті д'Арте, де в 1954 році здобула ступінь бакалавра мистецтв, а в 1955 році — магістра мистецтв.

Закінчила Массачусетський технологічний інституті в 1960 році.

1957 році переїхала до США та у квітні того ж року вступила в шлюб з Серхіо Піомеллі, доктором медицини.

Народила двох дітей: Асканіо Альберто та Фоску Франческу[4].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Піомеллі працювала архітекторкою у декількох офісах Італії, США та Нідерландів впродовж 1960-х та 1970-х років[6].

У період з 1963 по 1969 рік її місцем роботи була компанія Warner, Burns, Toan & Lunde в Нью-Йорку.

З 1969 по 1970 рік вона працювала архітекторкою в EH Grosmann в Роттердамі, Нідерланди.

З 1971 по 1974 рік — архітекторкою проєкту фірми IM Pei and Partners.

Піомеллі відкрила власну фірму в Нью-Йорку в 1974 році.[1][5] Піомеллі працювала професором[4] та на низці різних посадах у США[7].

Отримавши ліцензію на практику в Нью-Йорку в 1969 році, вона вступила до Американського інституту архітекторів[8]. На посаді директорки Комітету з рівних можливостей Американського інституту архітекторів Піомеллі навесні 1974 року організувала у Нью-Йорку виставку під назвою «Жінки в дизайні навколишнього середовища»[9]. Вона активно презентувала доробок жінок у галузі архітектури[2], а також написала книги про доробок жінок в американській архітектурі.

Серед проєктів Марії Розарії Піомеллі:

  • академічна гірка (Гадсон, Нью-Йорк)[5]
  • школа Пірсона (Таррітаун, Нью-Йорк)[10]
  • Шифф Гаус, Монтаук, штат Нью-Йорк
  • проєкт будівлі притулку на 139 Рам-Айленд Драйв[11]Архів робіт Марії Розарії Піомеллі за 1960—1995 роки знаходиться у двох колекціях:
  • Політехнічного інституту Вірджинії
  • Державного університету, Блексбург, штат Вашингтон, під колекційним номером MS1995-007[12].

Викладацька діяльність

[ред. | ред. код]

З 1971 року Марія Розарія Піомеллі обіймала різні посади в декількох академічних установах:

  • Школа архітектури міста Нью-Йорка (CCNY), доцент (1971—1976);
  • Інститут Пратта (1974—1979);
  • професор Сіті Коледж (1979);
  • Школа архітектури Сіті Коледжу, декан (1980—1983);
  • Каліфорнійський університет, Берклі, запрошений професор (1984);
  • Школа архітектури Сіті Коледжу, професор (1985 до сьогодні).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Премія за дизайн бібліотеки Браунського університету, департамент охорони здоров'я (1966)[13]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Піомеллі Р. Канарський причал: Лондон в третьому тисячолітті. Зодіак. — том 5, березень 1991 р., Лондон.[1]
  • Гель Я. Вітта в Чітта. 1992.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д M. Rosaria Piomelli Architectural Papers, 1960-1995. Spec.Lib.Vt. Архів оригіналу за 12 квітня 2012. Процитовано 28 лютого 2012.
  2. ↑ а б в г Special Collections, Virginia Polytechnic Institute and State University. Lib.Virginia.edu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 28 лютого 2012.
  3. ↑ MAKING CITIES LIVABLE-Speakers. Livable Cities.org. 12 березня 1988. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 28 лютого 2012.
  4. ↑ а б в WEDDINGS; Fosca Piomelli, William White. NewYorkTimes. 14 травня 2000. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 29 лютого 2012.
  5. ↑ а б в Virginia Tech University Special Collections Department. A Guide to the M. Roaria Piomelli Architectural Papers. Virginia Heritage. Архів оригіналу за 29 березня 2018. Процитовано 28 березня 2018.
  6. ↑ A Guide to the M. Rosaria Piomelli Architectural Papers, 1960-1995 Piomelli, M. Rosaria, Architectural Collection Ms1995-007. ead.lib.virginia.edu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 26 березня 2019.
  7. ↑ Progress and Achievements of Women in Architecture. Arch.Uiuc.edu. 3 квітня 2005. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 29 лютого 2012.
  8. ↑ CCNY Libraries. Women At City College: A Fifty Year Anniversary Exhibit. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 23 березня 2018.
  9. ↑ Torre, Susana (1977). Women in American Architecture: A Historic and Contemporary Perspective. New York: Whitney Library of Design. с. 151. ISBN 9780823074853.
  10. ↑ Virginia Tech University Image Base. Virginia Tech University Image Base. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 28 березня 2018.
  11. ↑ Cassidy, Grace (6 лютого 2018). Contemporary, light-filled Shelter Island home asks $3M. Curbed Hamptons. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Roitman, Marcela (3 листопада 2016). ROSARIA PIOMELLI 1937. UN DIA | UNA ARQUITECTA 2 (es-ES) . Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Розарія_Піомеллі&oldid=41471491