Матей Мілло
Матей Мілло | |
---|---|
рум. Matei Millo | |
Народився | 25 листопада 1814 с. Столнічень-Прежеску |
Помер | 9 вересня 1896 (81 рік) Бухарест |
Поховання | цвинтар Беллу |
Країна | Румунія Молдовське князівство |
Національність | Румунія |
Діяльність | румунсько-молдовський актор, драматург, комедіограф, педагог, перекладач |
Знання мов | румунська |
Заклад | Бухарестський Національний театр |
Матей Мілло (рум. Matei Millo; *25 листопада 1814 с. Столнічень-Прежеску — †9 вересня 1896, Бухарест) — румунсько-молдовський актор, драматург, комедіограф, педагог, перекладач.
Здобув освіту в Академії в Яссах.
З 1848 виступав на сцені Ясського театру, пізніше керував ним. У 1835 зблизився з «Театром товариства», в якому здійснив постановку кількох своїх сатиричних п'єс («Поет-романтик», «Постельничий Сандру Курков»).
У 1857 сформував власну театральну трупу і виступав з нею в Бухаресті і провінційних містах.
У 1852-1877 (з перервами) був художнім директором столичного Національного театру, виступав на сцені театру і як актор.
Мілло — перший румунсько-молдовський актор реалістичної школи, його гра відрізнялася глибокою людяністю. Він став реформатором румунського театру. Замість напіваматорських вистав Мілло створював професійні реалістичні спектаклі зі злагодженим акторським ансамблем, наповненим соціальним і патріотичним звучанням.
Діяльність Мілло сприяла формуванню національної акторської школи. Він надавав великого значення декораційному оформленню костюмів — як основних компонентів спектаклю.
Мілло — автор п'єс, сатиричних комедій і фарсів, що висміюють занепад моралі правлячих класів, політиканство, корупцію:
Мілло був ревним прихильником національного репертуару і блискучим комедійним актором. Виконав цілий ряд ролей в водевілях, фарсах і комедіях Васіле Александрі, а також власних п'єсах. Грав в творах Мольєра, Гюго (які сам переклав на румунську мову), Шекспіра та інших.
- Massoff I., Teatrul rominesc. Privire istorica v. 1, Вис., 1961;
- Sadoveanu М., Matei Millo, в кн.: Sadoveanu М., Evocari, Вис., 1954, с. 64-72;
- Barbu N. Noi Marturii despre Matei Millo, «Teatrul», 1955, ј5 с. 83-88.