Мауріціо Полліні

Мауріціо Полліні
італ. Maurizio Pollini
Основна інформація
Дата народження	5 січня 1942(1942-01-05)[…]
Місце народження	Мілан, Королівство Італія
Дата смерті	23 березня 2024(2024-03-23) (82 роки)
Місце смерті	Мілан, Італія
Роки активності	1957 — 2024
Громадянство	Італія
Професії	піаніст, диригент, композитор, музикант, концертмейстер
Освіта	Державний Університет Мілана і Міланська консерваторія
Вчителі	Carlo Vidussod і Артуро Бенедетті Мікеланджелі
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Заклад	Національна академія Санта-Чечілія
Лейбли	Deutsche Grammophon
Нагороди	Золота медаль за заслуги перед Віднемd (2009) Praemium Imperiale (2010) Міжнародний конкурс виконавців у Женеві (1958) Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (2013) премія Ернста Сіменса (1996) Конкурс піаністів імені Шопена (1960) Премія Echo Klassik інструменталісту рокуd (2017) Премія Echo Klassik інструменталісту рокуd (2007) International Ettore Pozzoli Piano Competitiond (1959)
Батько	Gino Pollinid
Мати	Renata Melottid
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Мауріціо Полліні (італ. Maurizio Pollini; 5 січня 1942(19420105), Мілан — 23 березня 2024, там само) — італійський піаніст. Син архітектора Джино Полліні.

Біографія

Вчився у Карло Лонаті, потім у Карло Відуссо. Зовсім юним, в 1957 та 1958 роках двічі отримав другу премію Міжнародного конкурсу виконавців у Женеві. Закінчивши Міланський консерваторію, у тому ж 1960 році став переможцем міжнародного конкурсу піаністів імені Шопена. Артур Рубінштейн, за чутками, тоді вигукнув: «Він вже зараз грає краще будь-кого з нас, членів журі!». Однак після перемоги на конкурсі самокритичний Полліні повернувся у клас і, перш ніж приступити до активного концертування, ще кілька років брав уроки в Артуро Бенедетті Мікеланджелі.

З середини 1960-х років Мауріціо Полліні гастролював по Європі, в 1968 році дебютував у США, в 1974 році зробив тур по Японії. З творчістю Полліні слухачі знайомі в усьому світі завдяки його 30-річному творчому союзу з компанією «Deutsche Grammophon».

Репертуар

Репертуар Полліні багатоманітний і включає широкий спектр музики від Й. С. Баха (запис ДТК в повному обсязі) до авангардистів (Булез, Ноно, Беріо, Штокгаузена. Кілька разів у рамках Полліні представляв цикли концертів, програми яких будувалися на контрастному переплетенні класичних і сучасних композицій. Серед інших значних записів і виступів Полліні — виконання всіх фортепіанних концертів Бетховена з Віденським філармонічним оркестром під орудою Клаудіо Аббадо (1987), всі фортепіанні сонати Бетховена (вперше в сезоні 1993/1994 у Берліні та Мюнхені), запис Сьомої сонати С. Прокоф'єва і фрагментів «Петрушки» Стравінського (1971).

Критики кажуть про Полліні як про піаніста нового, XXI століття: його гра достатньо «автентична» і стримана. Любов до сучасної музики дозволяє Полліні з несподіваної точки зору поглянути і на твори минулих епох.

Нагороди

Концерти Бетховена в інтерпретації Полліні викликали безпрецедентну реакцію — 1976 року авторитетні музичні критики світу в результаті опитування визнали 34-річного виконавця найкращим піаністом сучасності (принаймні, в плані удачливості).

1996 року Полліні отримав Премію Ернста Сіменса.

2001 року його запис бетховенських «Варіацій на тему Діабеллі» отримала приз Diapason d'or.

2002 року до 60-річчя піаніста фірма «Deutsche Grammophon» випустила на 13-ти CD спеціальний ювілейний збірник записів Мауріціо Полліні.

2007 року Полліні отримав «Ґреммі» в номінації «Виконавці (без оркестру)» за запис (на «Deutsche Grammophon») ноктюрнів Шопена.

Посилання

• [1]^{[недоступне посилання з червня 2019]}