Махмуд ан-Нукраші-паша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Махмуд ан-Нукраші-паша
араб. محمود فهمي النقراشي باشا
Прапор
Прапор
45-й Прем'єр-міністр Єгипту
26 лютого 1945 — 17 лютого 1946 року
Монарх: Фарук I
Попередник: Ахмад Махір-паша
Наступник: Ісмаїл Сідкі
Прапор
Прапор
47-й Прем'єр-міністр Єгипту
9 грудня 1946 — 28 грудня 1948 року
Монарх: Фарук I
Попередник: Ісмаїл Сідкі
Наступник: Ібрагім Абдель Хаді-паша
 
Народження: 26 квітня 1888(1888-04-26)
Александрія, Єгипет
Смерть: 28 грудня 1948(1948-12-28) (60 років)
Каїр, Єгипет
Причина смерті: атентат
Країна: Єгипет
Релігія: Іслам сунітського спрямування
Партія: Саадистська інституціональна партія

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Махмуд ан-Нукраші-паша (араб. ‏محمود فهمي النقراشي باشا‎; 26 квітня 1888 — 28 грудня 1948) — єгипетський політичний і державний діяч, двічі прем'єр-міністр Єгипту.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчався у Каїрі та Ноттінгемі (Англія). Працював директором школи Гамалія в Каїрі. 1920 року отримав посаду заступника директора виконавчого департаменту в міністерстві сільського господарства. 1924 став заступником генерального секретаря міністерства освіти й комісаром провінції Каїр. Того ж року разом з низкою інших високопоставлених керівників партії «Вафд» був звинувачений у причетності до вбивства командувача британського контингенту в Єгипті Лі Стека, але був виправданий.

У 1930 та 1930—1937 роках обіймав посаду міністра транспорту, у 19381939 роках — міністра внутрішніх справ. З 1939 до 1940 року займав пост міністра освіти, а з червня до вересня 1940 — знову пост міністра внутрішніх справ. У 1940—1945 роках був міністром фінансів Єгипту.

1938 року разом з Ахмадом Махір-пашею став одним із засновників Саадистської інституціональної партії, що підтримувала ліберальну монархічну програму. 1946 року очолив партію.

У 1945—1946 та 1946—1948 роках очолював єгипетський уряд. Занепокоєний зростанням популярності «братів-мусульман», у грудні 1948 ухвалив рішення про заборону того руху. Був убитий 28 грудня 1948 року бойовиками «братів-мусульман». Імовірно, замах став відповіддю на убивство одного з лідерів ісламських фундаменталістів Хасана аль-Банна.

Джерела

[ред. | ред. код]