Перейти до вмісту

Алексі Мачаваріані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Алексі Мачаваріані
груз. ალექსეი დავითის ძე მაჭავარიანი
Основна інформація
Повне ім'ягруз. ალექსეი მაჭავარიანი
Дата народження23 вересня 1913(1913-09-23) або 6 жовтня 1913(1913-10-06)[1]
Місце народженняГорі, Тифліська губернія, Російська імперія[2]
Дата смерті31 грудня 1995(1995-12-31) (82 роки) або 30 грудня 1995(1995-12-30)[1] (82 роки)
Місце смертіТбілісі, Грузія[1]
ПохованняДідубійський пантеон
Громадянство Російська імперія
 СРСР
Грузія
Професіїдиригент, композитор, кінокомпозитор, політик
ОсвітаТбіліська державна консерваторія (1936)
Жанриопера
ЧленствоСпілка композиторів СРСР
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
народний артист СРСР Сталінська премія

Алексі (Олексій) Давидович Мачаваріані (груз. ალექსი დავითის ძე მაჭავარიანი; 19131995) — грузинський композитор, диригент, педагог, громадський діяч. Народний артист СРСР (1958).

Біографія

[ред. | ред. код]

Алексі Мачаваріані народився 10 (23) вересня 1913 року (за іншими джерелами — 23 вересня (6 жовтня) 1913 року[3]) в Горі (нині в Грузії), у дворянській родині.

У 1936 році закінчив Тбіліську консерваторію (класи композиції Сергія Бархударяна та Петра Рязанова), у 1940 — там же аспірантуру.

У 19341937 роках — завідувач музичною частиною Грузинського театру музичної комедії, в 19361940 — музичний керівник і композитор Експериментального театру в Баку, в 19561958 роках — художній керівник Державного симфонічного оркестру Грузинської РСР.

З 1939 року викладав у Тбіліській консерваторії (з 1942 — старший викладач, асистент Андрія Баланчівадзе, з 1952 — доцент, з 1963 року — професор кафедри композиції).

З 1953 року — заступник голови, у 19621968 роках — голова правління Спілки композиторів Грузинської РСР. У 19621973 — секретар Спілки композиторів СРСР. З 1962 року — член колегії Міністерства культури Грузинської РСР, з 1964 — член художньої ради Міністерства культури СРСР, з 1964 — президент Музичної секції Грузинського товариства культурних зв'язків (ГТКЗ) із зарубіжними країнами.

Депутат Верховної Ради СРСР 6-7-го скликань (1962—1970).

Помер 31 грудня (за іншими джерелами — 30 грудня[4]) 1995 року в Тбілісі. Похований у Дідубійському пантеоні.

Звання та нагороди

[ред. | ред. код]

Основні твори

[ред. | ред. код]

Опери

[ред. | ред. код]

Балети

[ред. | ред. код]

Музична комедія

[ред. | ред. код]

Концерти

[ред. | ред. код]
  • Для фортепіано з оркестром (1944)
  • Для скрипки з оркестром (1950)
  • Для віолончелі з оркестром (1987)

Для оркестру

[ред. | ред. код]
  • Симфонічна поема «Дуб і мошкара» («Мумлі мухаса», 1939)
  • Поеми з хором: «Горійські картинки» (1939), «На смерть героя» (1948)
  • Сюїти: «Міст» (1942), «Таємниця двох океанів» (1954)
  • 7 симфоній (1-ша (1947), 2-га (1973), 3-тя (1983), 4-та «Юнацька» (1983), 5-та «Ушба» (1986), 6-та «Амірані» (Прометей) (1987), 7-ма «Гелаті» (1989))
  • Урочиста увертюра (1950)
  • Грузинська святкова увертюра (1963)
  • Елегія
  • Скерцо

Для струнних інструментів

[ред. | ред. код]
  • 4 струнних квартети (в тому числі 1978)
  • «Десять замальовок» для 2 скрипок, альта і віолончелі (1977)

Для голосу з оркестром

[ред. | ред. код]
  • Ораторія «День моєї Батьківщини» для сопрано, басу, хору хлопчиків, великого хору і оркестру (1952)
  • Вокально-симфонічний цикл «П'ять монологів» для баритона і симфонічного оркестру на вірші В. Пшавела (1968)

Для хору

[ред. | ред. код]
  • Балада-поема «Арсен» для солістів і хору a cappella (1946)
  • Хори, в тому числі «Долурі» (1974), «Горійська поема» (1977), «Ти тут» (1977)
  • Цикл для дитячого хору та камерного оркестру «Діда Ена»

Для фортепиано

[ред. | ред. код]
  • «Хорумі» (1939), Скерцо-соната (1940), Прелюдія, Ескіз (1947), Експромт (1947), чотири п'єси (1951), «Музична юність» (33 п'єси, 1974), три прелюдії і фуги (1970), балада «Базельське озеро» (1950), «Піросмані» (1970), Дитячий альбом (12 п'єс, 1968), танець-поема, Грузинський танець
  • Цикли «Грузинські Фрески», «Паризькі замальовки»
  • дві сонати

Для скрипки

[ред. | ред. код]
  • 4 п'єси для скрипки з фортепіано (1950)
  • Скрипкове соло «Долурі Лазурі» (1962)
  • 6 п'єс для скрипки з фортепіано (1971)
  • 2 вальси на музику балету «Отелло» (1971)
  • Соната
  • Концерт для скрипки з оркестром

Для віолончелі

[ред. | ред. код]
  • 4 п'єси для віолончелі з фортепіано (1973)

Для голосу з фортепіано

[ред. | ред. код]
  • Романси (в тому числі 2 романси на сл. Р. Бернеса, 1959) і пісні для голосу з фортепіано («Синий цвет», «Не горюй, мать», «Ты полна чудесной красоты», «Тебе быть царицей Грузии», «Солнцеликая», «Имеретинская колыбельная», «Родине» (зб., 1973) тощо)
  • 4 балади (на сл. В. Шекспіра, 1968)

Прикладная музыка

[ред. | ред. код]

Музика до фільмів

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У Тбілісі встановлена меморіальна дошка на честь Олексія Мачаваріані (вулиця Ніко Ніколадзе, 1а)[5], його ім'я носить Тбіліська філармонія[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #103777741 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Мачавариани Алексей Давидович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. МАЧАВАРИАНИ в энциклопедии музыки. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
  4. 356. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 жовтня 2020.
  5. Мемориальная доска Мачавариани. Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
  6. Тбилисская филармония будет носить имя композитора Алекси Мачавариани. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.

Література

[ред. | ред. код]