Машів

село Машів
Герб Прапор
Церква святої Варвари в селі Церква святої Варвари в селі
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Ковельський
Тер. громада	Вишнівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA07060050100034448
Основні дані
Населення	735
Площа	3,55 км²
Густота населення	207,04 осіб/км²
Поштовий індекс	44343
Телефонний код	+380 3377
Географічні дані
Географічні координати	51°11′25″ пн. ш. 24°6′54″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	189 м
Водойми	р. Гапа
Місцева влада
Адреса ради	44343, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Машів
Карта
Машів
Машів
Мапа
Машів у Вікісховищі

Пам'ятник землякам

Маші́в — село в Україні, у Вишнівській сільській громаді Ковельського району Волинської області. Населення становить 735 осіб. Площа 3,55 км², середня висота над рівнем моря — 189 м.

Походження назви

Щодо походження назви села існують 3 легенди:

• в першій йдеться про те, що біля села розташовувались козацькі сторожові вежі, з яких оглядали навколишню місцевість, а при наближенні ворога вартові повідомляли розмахуючи руками, тому від слова «машут» і пішла назва села Машів;
• друга твердить, що на території села проживала поміщиця Маша, яка і дала своє ім'я для назви села;
• третя свідчить, що назва села пішла від польського слова «маш», тобто «маєш», так як на території села мали земельні наділи польська шляхта, їх місцеве населення називали «осадниками».

Органи влади

Село Машів є самостійною адміністративно-територіальною одиницею у складі Любомльського району Волинської області. Територія села як адміністративно-територіальної одиниці та її межі затверджені районною радою у 1992 році та складається з території села Машів.

Географія

Машів знаходиться майже в південно-західній частині Ковельського району і межує на півночі з селом Скиби, на заході — з селом Вишнів, на півдні — з селом Радехів, на сході — з селом Хворостів. Відстань від села до міста Любомль становить 5 км, найближчої залізничної станції — 3 км, кордону з Польщею — 25 км, до обласного центру міста Луцьк — 130 км, до столиці України міста Київ — 450 км.

За 1,5 км на північ від села проходить міжнародна автомагістраль E373 (збігається із М07) Варшава-Люблін-Ковель-Сарни-Коростень-Київ), на відстані 5 км на захід — автошлях Володимир—Брест. Шлях від облцентру Луцька проходить автотрасою М19, яка збігається із єврошосе E85, і згодом переходить в автошлях М07.

Село Машів розташоване на плоскій рівнині Поліської низовини, де абсолютні висоти над рівнем моря становлять 180 м. Біля села бере початок річка Гапа, яка впадає в Західний Буг.

Клімат помірно континентальний з теплим і вологим літом, порівняно теплою малосніжною зимою. Територія села характеризується переважно дерново-підзолистими ґрунтами. Рослинність належить до лісового, лучного та болотяного типів. В лісах переважають широколистяні та соснові насадження.

Територія села займає 2830,8 га, з них використовується 1068,77 га.

З корисних копалин наявні будівельний пісок (баласт), жовта та біла глина. Глибина залягання водоносного шару 30-50 м.

Історія села

Перші поселення на території села з'явилися ще у III-V століттях, про що свідчать поховання на Мельниковому кургані, які було розкопано в 1963 році при будівництві автотраси Київ-Варшава.

Перша згадка про Машів є у XV столітті, хоч з'явилося воно не пізніше XII століття. Церква згадується вже у 1510 році.

Це село завжди мало багато родовитих власників. Серед них гетьман Вишневецький, князь Владислав Воронецький польський генерал Виджґа, пізніше землевласники Берна, Петропавловські, Голембійовські, Конаховичі, Гловацькі. В селі проживали батьки видатного польського письменника Болеслава Пруса (Гловацького), за три місяці до народження майбутнього письменника пани Гловацькі переїхали до Грубешова (тепер Польща). Саме цю місцевість в селі і досі називають Гловаччиною.

У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» зустрічаємо такі рядки:

МАШІВ, село, Володимирський пов., Любомельська вол., 58 км від м. Володимира. В кінці 19 ст. було там 139 дом. і 895 жителів, дерев’яна церква, стара, з кінця 16 або початку 17 ст., трьохзрубна школа і вітряк. До року 1914 переховувались там цікаві рукописні і стародруковані книжки, а також рештки архіву. На терені села знайдено мідяний котел, у якому було три кусники золота і монета Марка Аврелія, а в останніх часах, при будові шоси натраплено на оселю з римської доби (3-4 ст.). За переписом 1911 р. до великої зем. власности в селі М. належало 1,717 дес.

Сільська рада утворена в 1939 році. Першим головою сільської ради був Вигура Юрій Іванович, якого вбили у лісі в 1944 році бандити. В довоєнні роки на території ради було 11 хуторів: Запуст, Крушник, Хирища, Приступиха, Піддубів'я, Мокриня, Смолод, Малиння, Пересика, Грабово, Стручча. Цими назвами до нашого часу називаються земельні урочища. В роки війни нацисти спалили Запуст, Крушник, Хирища, Приступиху.

Під час Німецько-радянської війни багато селян брали участь у бойових діях, двоє чоловіків — Романюк Олексій та Шамук Олександр воювали в партизанському загоні Ковпака. В боях загинуло 49 чоловік, з них 20 — пропало безвісти. Також багато мирних селян загинуло під час Українсько-Польського конфлікту в 1943–1944 роках.

В 1950-х роках всіх хуторян примусово переселено в село.

В 1961 році село увійшло до складу Радехівської сільської ради, але у 1975 році знову відновлено Машівську сільську раду, до складу якої входить одне село — Машів.

На території села зберігся будинок колишнього польського пана Голебійовського 1904 року побудови, у післявоєнний час в ньому розміщувалась МТС, нині це сільський будинок культури.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Любомльського району, село увійшло до складу Ковельського району.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 820 осіб, з яких 410 чоловіків та 410 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 731 особа.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,46 %
російська	0,41 %

Економіка

У Машеві функціонують:

• приватна деревообробна пилорама, здійснює розпилку деревини, надає послуги населенню;
• кемпінг «Машівський бір» — туристичний комплекс, який займає територію 1,5 га і складається з автостоянок на легкові та вантажні автомобілі, готельних будиночків, ресторану (на 100 чол.) та лазні (на 10 чол.);
• два магазини.

Також в селі з 1949 року до 2000 року функціонувало сільськогосподарське колективне господарство, яке у 2000 році стало приватним і завершило своє існування в березні 2005 року.

Соціальна сфера

У селі діють:

• загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів на 140 учнів;
• дитячий садок на 36 дошкільнят;
• бібліотека;
• будинок культури;
• поштове відділення;
• фельдшерсько-акушерський пункт.

Релігія

• Православна (УПЦ МП) церква святої великомучениці Варвари, яка налічує 500 прихожан. Храм побудований у 1992 році на заміну старого, спорудженого ще у 1628 році і знищеного у 1962 році.
• Дім молитви Християн Віри Євангельської, який налічує 100 прихожан.

Відомі люди

• відомий польський письменник Болеслав Прус написав свій роман «Фараон» (1894—1895) у цьому селі (див. Дуб Болеслава Пруса).
• В 1916—1917 рр. вчителював Демчук Осип — громадський та військовий діяч, автор першого військового підручника українською мовою (1914), командир 5-ї Сокальської бригади УГА.
• Кушнір Сергій — герой АТО.

Див. також

• Криничка (пам'ятка природи)

Джерела

• «Історія міста, селища та сіл Любомльського району» з сайту Любомльської районної ради
• «Паспорт села Машів Машівської сільської ради» на офіційному сайті Любомльської районної ради
• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 2. — Вінніпег, 1986. — 578 с.

Посилання

• Maszów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 308. (пол.)
• Погода в селі Машів [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]