Перейти до вмісту

Медичний батальйон «Госпітальєри»

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Медичний батальйон «Госпітальєри»
Нарукавний знак батальйону
Засновано6 липня 2014
Країна Україна
Тип Медичні сили
Чисельністьбатальйон
У складі
 УДА
ГаслоЗаради кожного життя!
Війни/битвиВійна на сході України
Командування
Поточний
командувач		Яна Зінкевич
Медіафайли на Вікісховищі

Госпітальєри — український волонтерський медичний батальйон, що бере участь у російсько-українській війні на Донбасі з 2014 року. Займається наданням першої медичної, домедичної допомоги та евакуацією поранених українських воїнів з найгарячіших ділянок фронту. Гасло — «Заради кожного життя!».

За час існування МБ Госпітальєри, під час російсько-української війни, врятовано близько 2750 українських бійців.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

«Госпітальєри» засновані 6 липня 2014 року[2] волонтеркою-медиком Яною Зінкевич, якій на той момент було 18 років.[3][2] В цей день, після запеклих боїв за село Карлівку та село Піски[4], було створено медичний підрозділ «Госпітальєри», названий на честь середньовічного ордену госпітальєрів.[2] Батальйон увійшов до складу Добровольчого Українського Корпусу «Правого Сектора», а Зінкевич було призначено начальником усієї медично-польової служби ДУК Правого Сектора.[5][6][3]

При утворенні 2015 року Дмитром Ярошем Української добровольчої армії (УДА) «Госпітальєри» стали її структурним підрозділом. Будучи медичним крилом УДА, «Госпітальєри» також надають допомогу цивільним, присутні на позиціях ЗСУ.[7][8] Яна Зінкевич продовжує бути начмедом УДА та незмінним командиром Медичного Батальйону «Госпітальєри».[2][9][10] Станом на березень 2017 року «Госпітальєри» налічували 60 осіб і 100 резервістів.[11]

У 2019 році у Дніпрі на базі медичного батальйону «Госпітальєри» Української Добровольчої Армії створили комунальне підприємство «Госпітальєри Дніпра», яке отримало фінансування з міського бюджету Дніпра.[1]

Діяльність

[ред. | ред. код]

Демілітаризований медичний батальйон надає допомогу усім добровольцям, військовим та мирному населенню, яке знаходиться в зоні проведення бойових дій, і потребує домедичної допомоги, медичного термінового втручання чи терапевтичного лікування.[5] Госпітальєрські екіпажі здійснюють евакуацію, стабілізацію і транспортування поранених з червоної зони до стабпунктів чи прифронтових госпіталів чи лікарень.[3] Волонтери медбату здійснюють постійну підтримку поранених в місті Дніпро, в лікарні Мечнікова — місце, куди транспортують найважчих поранених.[5] Також здійснюється післяшпитальна підтримка та реабілітація поранених, членів їх сімей.[5]

Медики батальйону разом з Яною Зінкевич на Марші захисників України, 24 серпня 2019 року

Принципово, позиції Госпітальєрів знаходяться в найгарячіших точках фронту для надання кваліфікованої допомоги українським військовим з числа добровольців та офіційним частинам ЗСУ, ВМФ.[5] Представники Госпітальєрів знаходяться безпосередньо на бойових позиціях з українськими військовими,[2] що дає можливість більш ефективно та швидко надавати допомогу під час ведення бою та збільшує шанси на успішну евакуацію та стабілізацію поранених. Є постійні позиції в прифронтових лікарнях, як наприклад в місті Авдіївка, де «Госпітальєри» підсилюють 66-й госпіталь.[5]

Ще один з важливих напрямків роботи Госпітальєрів є медико-тактичні вишколи[12], що постійно проводяться з періодичністю раз на місяць з початку весни до пізньої осені на базі у Павлограді.[13] На вишколах викладають досвідчені інструктори з числа найкваліфікованіших госпітальєрів, які пройшли не одну ротацію на передовій. Вишколи є популярними як серед бійців,[3] так і серед цивільного населення, яке не має на меті пов'язувати своє майбутнє з військовими діями. Знання та навички, отримані на вишколах, дієві і під час екстрених випадків у цивільному житті.[3] Станом на листопад 2021 близько двох тисяч осіб пройшли тижневі вишколи.[3]

2015 року одним з парамедиків батальйону Євгеном Тітаренком разом з Наталією Хазан було знято документальну стрічку «War for Peace»[14], створену з 120 годин документального матеріалу з фронту, який знімав сам режисер під час роботи парамедиком у батальйоні[15].

Госпітальєри продовжують роботу під час російського вторгнення в Україну 2022 року і збирають кошти на ремонт техніки, пальне та медикаменти.[16][10]

Вшанування та нагороди

[ред. | ред. код]

Батальйон користується великою пошаною серед бійців, має велику моральну підтримку усього народу України, діяльність його учасників викликає інтерес у сучасних митців — поетів, письменників, співаків, режисерів.

Незмінний Комбат Госпітальєрів Яна Зінкевич нагороджена державним орденом «За заслуги 3 ступеню» та недержавним орденом «Народний герой України».[9][6]

Втрати батальйону

[ред. | ред. код]
Ім'я, псевдо Посада, підрозділ Дата народження Місце народження Дата смерті Вік Місце смерті (смертельного поранення) Обставини смерті
Горбачова Анастасія Валентинівна «Лиса» Окрема тактична розвід група, парамедик 01983-03-1616 березня 1983 Чернівці 02015-08-066 серпня 2015 32 Маріуполь Загинула від вогнепального поранення з мисливської рушниці в серце.
Пірковська-Зелинська Олена Болеславівна «Єва» Керівник відділу догляду, турботи та реабілітації. 01974-05-2828 травня 1974 Київ 02015-08-1515 серпня 2015 41 Дніпро Померла в Обласній клінічній лікарні ім. Мечникова під час операції — не витримало серце. На початку липня була госпіталізована з переломом хребта.
Подаровський Олег Геннадійович «Сніжок»/«Анубіс» Фронтовий водій-парамедик 01984-07-3030 липня 1984 Берестя,
Білорусь		 02016-11-033 листопада 2016 32 Дніпро Тяжко захворів восени 2015 року, цілий рік боровся з недугою. Помер в лікарні міста Дніпро.[17].
Малявський Мар'ян Юрійович «Марік» Фронтовий парамедик 01990-08-2525 серпня 1990 село Золотники,
Тернопільська обл.		 02018-10-3030 жовтня 2018 28 Околиця Варшави,
Польща		 Виявлений повішеним у лісосмузі.
Гладун Володимир Михайлович «Ботанік» Фронтовий водій-парамедик 01962-09-1313 вересня 1962 - 02019-01-2525 січня 2019 60 Брюховичі Помер після важкої боротьби із раком.
Мороз Сергій Васильович «Фрост» Фронтовий водій-парамедик, капелан, інструктор з тактичної медицини. 01977-02-099 лютого 1977 Івано-Франківськ 02019-03-1313 березня 2019 42 Івано-Франківськ Помер після важкої боротьби із раком (гліобластома).
Волков Микола Миколайович «Смурф» Фронтовий парамедик, 2 рота «Тіні» Аратта 01999-02-2525 лютого 1999 Маріуполь 02019-04-1515 квітня 2019 18 Околиці села Водяне,
поблизу Маріуполя		 Отримав важке кульове поранення в голову від російського снайпера на позиції. В лікарні імені Мечникова, що у Дніпрі, лікарі боролись за життя Миколи протягом 4 днів.
Цибух Ірина Володимирівна «Чека» Фронтовий парамедик 1 червня 1998 Львів 29 травня 2024 25 Харківська область В автомобіль, який виконував евакуацію влучив дрон-камікадзе. Колега Іван Ніколенко зазнав поранень обох ніг.
Мулькевич Олександра «Майк» Фронтовий парамедик   Київ 14 серпня 2024   Харківська область, село Білий Колодязь Автомобіль, яким їхала Олександра Мулькевич з побратимом-медиком, був атакований російським FPV-дроном. Обоє загинули.[18]
Пасічник Віктор «Ведмедик» 31 Донецька область [19]
Двойнік Марія-Христина «Альпака» 10 квітня 1992 13 листопада 2024 Загинуоа під час виїзду на евакуацію за пораненими [20][21].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Батальйон «Госпітальєри» отримав бюджетне фінансування й став комунальним підприємством у Дніпрі. Радіо Свобода (укр.). 8 лютого 2019. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
  2. ↑ а б в г д Лютий, Артем; Гриньов, Віталій (26 серпня 2015), Медичний батальйон «Госпітальєри» заради кожного життя (укр.), radiosvoboda.org, архів оригіналу за 17 березня 2017, процитовано 2 березня 2022
  3. ↑ а б в г д е Дубчак, Андрій; Максименко, Олена (17 червня 2021). «Сили випадкових операцій». Як «Госпітальєри» гартують бойових парамедиків. Donbas Frontliner (укр.). Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  4. ↑ Історія вінничанки, що вступила на службу до "Госпітальєрів" - vinnychanka.info (укр.). 9 грудня 2022. Процитовано 19 грудня 2022.
  5. ↑ а б в г д е Єременко, Микола (4 вересня 2018). З волонтерів у госпітальєри. niva.zp.ua. Газета "НИВА". Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 2 березня 2022.
  6. ↑ а б Kotyk, Alisa; Zinkevych, Yana (21 травня 2017). “…In my heart, I’m dancing.” A message from the girl who rescued over 200 wounded defenders. Euromaidan Press. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  7. ↑ Роман Тищенко-Ламанський. «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів». Твоє місто.
  8. ↑ Автор. Заява командирів і бійців бойових батальйонів ДУК ПС. sectorpravdy.com (укр.). Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  9. ↑ а б Yana Zinkevych. www.museumsun.org. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
  10. ↑ а б Копитко, Василина (25 лютого 2022). "Госпітальєри" збирають на необхідне обладнання, а пластуни шукають медикаменти: як допомогти українській армії. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 березня 2022.
  11. ↑ Петренко, Аліна (25 березня 2017). Медбатальйон «Госпітальєри» набирає добровольців на вишколи. Як долучитися. Відео. tvoemisto.tv. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
  12. ↑ Стукало, Ольга (13 червня 2023). Як пройти довійськовий вишкіл: онлайн-платформи та повноцінні підготовчі курси. Рубрика. Все по поличках (українська) . Процитовано 8 жовтня 2024.
  13. ↑ Добровольчий медичний батальйон “Госпітальєри” відзначає шосту річницю і просить про підтримку. novynarnia.com (укр.). 6 липня 2020. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  14. ↑ Кіртока, Віолетта ((18 листопада 2018)). Режисер документального фільму "War for Peace" Євгеній Титаренко: Монтував стрічку з надією, що люди в Європі зрозуміють: ідеологія, на якій РФ будує своє правління, можна порівняти з нацистською Німеччиною. ЦЕНЗОР.НЕТ (українська) . Процитовано (8 жовтня 2024).
  15. ↑ Ми всі – частина цієї війни. Чому варто побувати в музеї АТО в Дніпрі (ФОТО). "Репортер" (укр.). 26 вересня 2019. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 20 липня 2020.
  16. ↑ Rahman, Khaleda (24 лютого 2022). How to help the people of Ukraine. Newsweek (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
  17. ↑ 3 листопада 2016 року помер в лікарні парамедик і водій Подаровський Олег Геннадійович. Український Меморіал [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Загибла госпітальєрка Олександра Мулькевич залишила посмертний лист. https://life.pravda.com.ua/society/na-fronti-zaginula-gospitalyerka-oleksandra-mulkevich-303203/. Архів оригіналу за 16 серпня 2024. Процитовано 16 серпня 2024.
  19. ↑ На війні загинув один з перших "госпітальєрів" на псевдо "Ведмедик" - Апостроф.
  20. ↑ На фронті загинула «госпітальєрка» Марія-Христина Двойнік. chas.news (ua) . Процитовано 14 листопада 2024.
  21. ↑ На війні загинула медикиня з "Госпітальєрів" на псевдо "Альпака" - Апостроф.

Посилання

[ред. | ред. код]
«Госпітальєри»
у соціальних мережах
«Госпітальєри» на сайті Facebook
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Медичний_батальйон_«Госпітальєри»&oldid=43906918