Перейти до вмісту

Мельник Ярослава Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ярослава Мельник
Ярослава Іванівна Мельник
Народилася16 травня 1954(1954-05-16) (70 років)
Годвишня, Городоцький район, Львівська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлітературознавиця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛьвівський університет
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Ярослава Іванівна Мельник (нар. 16 травня 1954, с. Годвишня, Львівська область) — український літературознавець, франкознавець. Доктор філологічних наук (2006), дійсний член НТШ (2017). Лавреатка Міжнародної премії ім. Івана Франка (2018)[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ярослава Мельник народилася 16 травня 1954 року в селі Годвишні, нині Городоцької громади Львівського району Львівської области України.

1976 року закінчила філологічний факультет Львівського університету. Того ж року почала працювати у Львівському літературно-меморіальному музеї І. Франка, а протягом 1979—1990 років була завідувачем сектору фондів. З 1990 — в Інституті українознавства НАНУ, де працювала у 2009–2012 роках завідувачем відділу української літератури. Водночас викладач Українського католицького університету, зокрема у 2016—2021 роках була завідувачем, а нині професор кафедри філології згаданого вишу. У 2008–2015 роках була деканом факультету україністики та ректором Українського вільного університету в м. Мюнхені (Німеччина).

Член редколегії наукового збірника «Садиба Франка» Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі».

Доробок

[ред. | ред. код]

Автор статей до енциклопедій «Наукове товариство імені Шевченка» (т. 1, 2014; т. 2, 2016), а також «Франківська енциклопедія» (т. 1, 2016). У сфері наукових інтересів — історія й теорія літератури, зокрема франкознавство та апокрифи.

Книги:

  • «І остання часть дороги...: Іван Франко в 1914–1916 роках» (1995),
  • «З останнього десятиліття Івана Франка» (1999),
  • «Іван Франко й biblia apocrypha: До 150-річчя від дня народження І. Франка» (2006),
  • «...І остання часть дороги: Іван Франко в 1908–1916 роках» (2006; 2016),
  • «Апокрифічний код українського письменства» (2017),
  • «Подзвінне Франкові» (2023)[2].

Упорядник:

  • «“Апокрифи і леґенди з українських рукописів...” у дзеркалі критики» (2001),
  • «Апокрифи і леґенди з українських рукописів. Зібрав, упорядкував і подав д-р Іван Франко» у 5-ти т. (2006),
  • «Іван Франко. Благовіщення. Порівняльний дослід біблійної теми...» (2009),
  • «Франкові «чуда» святого Миколая» (2022)[3].

Підготувала до друку видання Українського вільного університету:

  • «Вибрані твори = Ausgewählte Werke» Г. Сковороди (у перекладі Р. Піча; 2013),
  • «Леся Українка: Вибрані драми = Lesja Ukrajinka: Ausgewählte Dramen» (у перекладі І. Качанюк-Спєх; 2013).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Юлія Поліковська (22 квітня 2018). Міжнародну премію Франка отримали професори Віденського та Львівського університетів. Zaxid.net.
  2. Мельник Я. Подзвінне Франкові [Текст] : відгуки на смерть поета. — Дрогобич : Коло, 2023. — 488 с.
  3. Ольга Петренко-Цеунова (2023). Франкові «Чуда» святого Миколая. Критика.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]